Не переставаймо вірити в дива
- 28 січня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 613
-
Ось і відлічив 2011-ий свої перші дні, сповнені радощів, добра, віри, надій і сподівань І не безпідставно. Адже на початку січня відзначили особливу подію. Майже три тижні на терені усього православного світу лунали оті щирі й теплі слова: «Христос народився! Славімо його!». Кожен намагався вкласти у це віншування своє бачення та розуміння події. Не сумніваємося, що Різдво Христове — провісник, воістину, чогось незвичного, втаємниченого, важливого для кожної людини, для кожної родини. І це не просто дух родини, а ознака справжнього дива у реальному житті.
Їхні милі голосочки, жести, рухи щиро відображали образи героїв: янголят, матір Божу, пастушат, посланців різних народів, а також і грізну варту Ірода-царя та його самого, чорну силу — бісенят… Невимушеними, але досить переконливими були учасники цього легендно-казкового дійства. Бо ж воно навчало: хоч існують темні сили, але слід творити Світло. І хоч світ також і не без зла, все ж варто служити Добру, бо ж… «Нова радість стала, зоря ясна засіяла…» — березневим джерельцем лине з дитячих вуст колядка. Тож і дякували юним «артистам» їхні ровесники з міських шкіл, працівники музею та журналісти. А за свій духовний дарунок самодіяльні митці отримали солодощі та м’які іграшки — як визнання від освітян та працівників культури міста.
Водночас хочеться сказати: оскільки вода на Водохреща наділена особливою цілющою силою, що відроджує чистоту і святість душі людської, то впевнені, що подарована радість дітьми «Ажура» відплатиться їм сторицею.
Світлана Володимирівна, при допомозі окремих спонсорів піднесла дух родин, змусила повірити у власні сили, вдихнула бадьорості й енергії, бажання діяти, шукати птаха свого щастя.
Різного роду зустрічі, виставки робіт самих членів фонду подивували багатьох, хто зміг на власні очі переконатися: творчість не має обмежень ні у віці, ні у фізичних можливостях людини. Вона багатогранна: вишивки, малюнки, аплікації, фото — далеко не повний перелік діянь тих, кого юридично вважають інвалідами… Їхні творіння не поступаються місцем багатьом визнаним професіоналам. А якщо додати ще оту наполегливість, бажання трудитись, вкладаючи у кожен стібок, кожен помах пензликом свою душу…
І ось зібралися знову разом на другий день Нового старого року. Й були приємно вражені, уже не вони демонстрували своє вміння й творчий потенціал, а приймали добрі слова віншувань з нагоди Різдвяних святок від членів правління та батьківського комітету фонду, а також…
«Надіївців» вітали їхні ровесники з дитячої студії муніципального театру п’єсою «Зоряний хлопчик», роль якого так класично-віртуозно виконав, ой, ні, виконала Аліна Станілевич. Захопленню фондівців не було меж. Адже вони на певний час опинились за межами реального життя, чаруючись світом дивовижних, і не зовсім, людських почуттів. Хіба що з тією приємною різницею, що в казці все закінчується прекрасно — чарівно. Добро перемагає Зло. І в цьому є чи не найвищий смисл життя.
А ще ж дітей з «Надії» порадували Дід Мороз і Снігуронька, котрі передали дарунки від благодійників — міської організації Народної партії Литвина (голова П. К. Жувак і заступник Т. І. Ільєнко). Одне слово, «Надія», помножена на помічність сердечних людей, подарувала і радість, і віру, і людську любов. Тож щиру вдячність висловили учасники фонду усім працівникам театру, зокрема, Н. А. Осипенко, художньому керівнику, заслуженому артисту України, Г. С. Поминальній — режисеру-педагогу, лауреату Всеукраїнського фестивалю театрів України «Від Гіпанесу до Борисфена», С. В. Бевз — заступнику директора та В. Д. Кулінічу — директорові театру, а також Д. Ю. Малишеву — звукорежисеру та А. І. Коломійцю — режисеру-освітлювачу. Нехай доля сповна нагородить даючих, бо їм воздасться сповна…
«ВІНЕЦЬ» РІЗДВЯНИМ СВЯТКАМ
Своєрідним «вінцем» Різдвяних святок (адже юні аматори виступали перед багатьма глядачами впродовж зимових канікул) у переддень Йорданського Водохреща став вертеп, що його подарували члени творчого об’єднання «Ажур» при ЦТТ «Еврика» під керівництвом талановитого керівника Н. А. Кияшко у виставковій залі нашого музею. І нехай діти роблять ще тільки перші кроки у пошуку свого «я» до вершин високого мистецтва, але безсумнівно єдине: вони назавжди збережуть коріння наших предків. І святу віру у Господа Бога не лише у своїх сердечках, а будуть передавати історію народження Ісуса Христа і своєму, і наступним поколінням — через пісні-колядки і щедрівки.Їхні милі голосочки, жести, рухи щиро відображали образи героїв: янголят, матір Божу, пастушат, посланців різних народів, а також і грізну варту Ірода-царя та його самого, чорну силу — бісенят… Невимушеними, але досить переконливими були учасники цього легендно-казкового дійства. Бо ж воно навчало: хоч існують темні сили, але слід творити Світло. І хоч світ також і не без зла, все ж варто служити Добру, бо ж… «Нова радість стала, зоря ясна засіяла…» — березневим джерельцем лине з дитячих вуст колядка. Тож і дякували юним «артистам» їхні ровесники з міських шкіл, працівники музею та журналісти. А за свій духовний дарунок самодіяльні митці отримали солодощі та м’які іграшки — як визнання від освітян та працівників культури міста.
Водночас хочеться сказати: оскільки вода на Водохреща наділена особливою цілющою силою, що відроджує чистоту і святість душі людської, то впевнені, що подарована радість дітьми «Ажура» відплатиться їм сторицею.
«НАДІЯ» ПОДАРУВАЛА НАДІЮ Й ЛЮБОВ
Дивом можна назвати й 8 літ тому організований благодійний фонд «Надія» під керівництвом його ініціаторки і засновника С. В. Малишевої. І хоч «день народження» минув наприкінці грудня, та в силу об’єктивних причин його відзначення перенесли на початок січня. І не прогадали. Скажу, що до його складу входять понад 40 осіб, які мають певні вади здоров’я та позбавлені сповна реалізовувати свої можливості. Звісно, що тривалий час таким дітям допомагали батьки. А коли Світлана Володимирівна, медик за освітою, організувала перше зібрання й повідомила про наміри щодо подальшої праці дещо незвичної долі таких сімей, життя у них значно змінилось.Світлана Володимирівна, при допомозі окремих спонсорів піднесла дух родин, змусила повірити у власні сили, вдихнула бадьорості й енергії, бажання діяти, шукати птаха свого щастя.
Різного роду зустрічі, виставки робіт самих членів фонду подивували багатьох, хто зміг на власні очі переконатися: творчість не має обмежень ні у віці, ні у фізичних можливостях людини. Вона багатогранна: вишивки, малюнки, аплікації, фото — далеко не повний перелік діянь тих, кого юридично вважають інвалідами… Їхні творіння не поступаються місцем багатьом визнаним професіоналам. А якщо додати ще оту наполегливість, бажання трудитись, вкладаючи у кожен стібок, кожен помах пензликом свою душу…
І ось зібралися знову разом на другий день Нового старого року. Й були приємно вражені, уже не вони демонстрували своє вміння й творчий потенціал, а приймали добрі слова віншувань з нагоди Різдвяних святок від членів правління та батьківського комітету фонду, а також…
«Надіївців» вітали їхні ровесники з дитячої студії муніципального театру п’єсою «Зоряний хлопчик», роль якого так класично-віртуозно виконав, ой, ні, виконала Аліна Станілевич. Захопленню фондівців не було меж. Адже вони на певний час опинились за межами реального життя, чаруючись світом дивовижних, і не зовсім, людських почуттів. Хіба що з тією приємною різницею, що в казці все закінчується прекрасно — чарівно. Добро перемагає Зло. І в цьому є чи не найвищий смисл життя.
А ще ж дітей з «Надії» порадували Дід Мороз і Снігуронька, котрі передали дарунки від благодійників — міської організації Народної партії Литвина (голова П. К. Жувак і заступник Т. І. Ільєнко). Одне слово, «Надія», помножена на помічність сердечних людей, подарувала і радість, і віру, і людську любов. Тож щиру вдячність висловили учасники фонду усім працівникам театру, зокрема, Н. А. Осипенко, художньому керівнику, заслуженому артисту України, Г. С. Поминальній — режисеру-педагогу, лауреату Всеукраїнського фестивалю театрів України «Від Гіпанесу до Борисфена», С. В. Бевз — заступнику директора та В. Д. Кулінічу — директорові театру, а також Д. Ю. Малишеву — звукорежисеру та А. І. Коломійцю — режисеру-освітлювачу. Нехай доля сповна нагородить даючих, бо їм воздасться сповна…
Валентина САЙКО