Як не можна правді рота закрити, то треба хоч хвіртку заварити...
- 03 лютого 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 484
-
День 19 січня почався досить цікаво і навіть інтригуюче. Зранку довелося йти на судове засідання, де слухалася справа про захист честі і гідності за позовом міського голови А. Федорчука до автора статті, надрукованої у нашій газеті ще влітку (оскільки розгляд справи не завершений, то з її деталями і результатом ми познайомимо читачів іншим разом.) Засідання тривало майже до обіду, після чого день обіцяв продовжитися звичайними буденними справами.Та не так сталося, як гадалося.... Невдовзі я побачив перед входом до моєї депутатської громадської приймальні цілу делегацію у складі заступника міського голови Л. Пасенко, заступника начальника управління освіти В. Письменного, директора гімназії «Перспектива» А. Черницької та знімальної групи місцевого телебачення. І прийшли ці поважні люди у святковий день не для того, щоб з Водохрещам привітати чи просто за чашкою кави поспілкуватися, а щоб з допомогою робітників ЖЕКу «урочисто і показово» заварити хвіртку в паркані, котра відкривала людям найкоротший і найзручніший шлях до громадської приймальні з дороги, що веде до школи.
Так склалось, що моя родина понад століття проживає на ділянці землі, котра сьогодні межує з гімназією «Перспектива», і для депутатської приймальні мені довелося пристосувати приміщення над гаражем у своєму дворі, бо іншого кабінету не маю, на відміну від депутатів-посадовців. Вхід до цього приміщення існував понад рік і нікому не заважав — так само, як і подібні хвіртки до інших приватних володінь з території школи, допоки...
Напередодні під час сесії міської ради зчинився галас навколо статті мого колеги-депутата В. Шапошнікова про варварське знищення екосистеми Комсомольських озер під час їх очищення, опублікованої в газеті «Ринок Бориспіль». Саме тоді й прозвучали слова міського голови А. Федорчука про те, що він дав розпорядження телебаченню показати начебто погане ставлення до міста з боку корінних бориспільців, до яких маю честь належати і я. Вочевидь, наказ зробити «показуху» отримали не лише телевізійники...
Місцеве телебачення виконало поставлене завдання і відпрацювало отримані з бюджету кошти, випустивши на екран примітивний і упереджений сюжет, з якого було вирізано все, що не вписувалося в замовлену схему. Чи не за подібні підготовлені за сценарієм замовника «агітматеріали», котрі в силу бездарності ведучих і операторів заповнюють телеефір, мислячі люди давно називають телебачення «брехобаченням»?
Звичайно, бориспільський телеканал не міг допустити, щоб глядачі почули мої коментарі до згаданих подій. А я маю підозри, що сьогодні при виконанні робіт на Комсомольських озерах не тільки знищується все живе. Чи не відбувається там на фоні «освоєння» коштів ще і їхнє «присвоєння» в немалих розмірах? Схоже, що запити до прокуратури і статті депутата В. Шапошнікова у нашій газеті якраз і можуть перешкодити декому здійснити задумане. Хіба ж з таким можна спокійно змиритися?
Це, на мою думку, і є справжньою причиною лементу в сесійній залі та спроб прикрити рота тим, хто каже правду і ставить незручні запитання.
Але якщо людина нічого не вкрала, не обдурює, не «дери банить» і не бере хабарів, то залишається хіба що хвіртку заварити. Та й то — до громадської приймальні — щоб люди не заходили. Методи, звичайно, ниці й убогі, але цілком відповідають рівню сьогоднішньої дійсності.
Ігор ПЕТРЕНКО,
депутат міськради від ВО «Свобода»,
редактор газети