(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Вибір більшості...

  • 17 лютого 2011
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 698
  • Автор: admin
  • 0
31 жовтня 2010 р. в день виборів до місцевих та обласних рад підвозив мене на виборчу дільницю один бориспільський чоловік. Бадьорий водій відразу запитав: «Что, за Федорчука будем голосовать?»
— Та ні, — відповіла я, — за нього я голосувала минулого разу, нині ж віддам перевагу іншому кандидатові.
— Вы что? Почему? Он же столько всего сделал! — здивувався водій.
— Винятково через екологічні проблеми, — зауважила я.
— Какие экологические проблемы? Да нет никаких таких проблем, что Вы выдумываете! Всё он правильно делает, — доводив своє водій.
Почала перераховувати екологічні проблеми нашого міста і ставлення до них міської влади. Де там! Чоловік навіть слухати не хотів:
— Что Вы говорите? Зелёные зоны уничтожает? Так правильно делает, там только мусор скапливается…
Сперечатись, доводити було марно. Таке відношення до Природи виглядає приблизно так: якщо в людини болить голова, то не потрібно шукати причину болю, призначати лікування, простіше відразу цю голову відрубати.
Результати місцевих виборів показали, що так думає більшість, оскільки знову було обрано ту саму владу, котра проводить і пропагує природоруйнівну політику, тому багато людей починає думати так, як згаданий вище водій.
Чому знову так гостро постала ця тема? Тому, що черговий раз, нехтуючи Законами України і звичайним здоровим глуздом, на замовлення Бориспільської міської ради нині знищується масивна рекреаційна зона в Борисполі. На цей раз остання. Йдеться про територію «Сичової левади».
Ще в 50-х роках минулого століття на цій території було викопано два озера: перше – у формі «підкови» площею 2,86 га, назване Комсомольським, а друге – у формі «тризубця» площею 1,57 га. За багато десятків років тут сформувалася цілісна екологічна система, особливістю якої була наявність значної кількості дикорослих дерев навколо озера «тризубець», що формували собою фрагменти природного лісу з властивою йому фауною. Відомо, що тут проживали не тільки різноманітні види птахів, в т. ч. й водоплавних, а також ондатри, бобри, ласочки, черепахи та ін. У сукупності ці два озера, вся флора (дерева, кущі, багате різнотрав’я) та фауна створювали сприятливий для відпочинку громадян мікроклімат. Це був оазис природи площею близько 14 га всередині нашого міста. Саме в його природності і була його «родзинка» та величезна рекреаційна цінність. Переконана, що такого живого куточка не було в жодному районному центрі по всій Київській обл. Саме тому в 2008 р. патріотично налаштовані представники бориспільської громади стали на захист цієї території від забудови торгівельно-розважальним комплексом «Аквапарк». І мали рацію, оскільки Господарський суд Київської обл. відхилив ряд рішень Бориспільської міської ради про забудову цієї території, як незаконні. Нагадаю, що Бориспільською міською владою було незаконно змінено цільове призначення цієї території, оскільки задля забудови її перейменували із рекреаційних земель у землі громадської та житлової забудови. Проте Господарський суд змусив її повернути все на свої місця. Тому 8 червня 2010 р. Бориспільською міською радою було прийняте рішення № 8038-67-V «Про прийняття на виконання судового рішення та вилучення з мотивів суспільних потреб і інтересів територіальної громади міста для створення зони відпочинку рекреаційного призначення земельних ділянок у ТОВ “Вотерпарк-Бориспіль”». У пункті «3» вказаного рішення зазначено: «Визначити вилучену та прийняту земельні ділянки (з озерами та зеленими насадженнями) орієнтовною площею 12 га по вул. Київський Шлях землями рекреаційного призначення». Цим рішенням було офіційно визнано, що згадана територія має і озера, і зелені насадження, і статус рекреаційної зони.
Статтями 50 та 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення обмежується антропогенний вплив та забороняється діяльність, яка перешкоджає використанню цієї території за призначенням.
Рекреаційна територія передбачає, в першу чергу, наявність максимальної кількості рослинних угрупувань – багатодесятилітніх дерев, кущів, трав, що створюють відповідний сприятливий мікроклімат.
Гола водойма
на голій землі — це вже
не рекреаційна зона
Нині під лозунгом боротьби з підтопленням триває докорінне знищення цієї рекреаційної зони – її рослинного та тваринного світу. «Зрізання середнього чагарника та дрібнолісся» виявилося масовим знищенням здорових, повноцінних дерев, діаметри свіжоспиляних пеньків котрих були від 30 до 70 см. Беручи до уваги такі зовнішні фактори, як руйнування захисного озонового шару планети, збільшення сонячної активності та негативної радіації, що особливо відчувається влітку, кожне доросле дерево в місті мало би бути на вагу золота. А якщо згадати розміщення Борисполя (міжнародний аеропорт, транзитна автотраса), то цілком зрозуміло, ЩО означають для нашого міста багатодесятилітні зелені насадження.
«Почищені» озера виглядають нині, як мертві відкриті очі. За суттю, чищення зводилося до повної ліквідації прибережної рослинності з прошарком ґрунту і мулу. Цей ґрунт і мул, замість вивезення його в низинки з чагарником, було розгорнуто поблизу озер, чим повністю був знищений багатодесятилітній природний трав’яний покрив, котрий оточував озера. Він складався з десятків дикорослих трав, пристосованих до умов цієї території, які не потребували ніякого догляду. Це був абсолютно безкоштовний, різнобарвний, духмяний квітучими травами, стійкий природний килим. Очерет не можна було знищувати повністю. Мали б хоч подекуди лишити, оскільки він є природним біофільтром; взимку через нього дихає риба, а навесні гніздяться в очереті дикі качки.
Чи потрібно було чистити озера? Так, потрібно. Але для таких робіт на рекреаційних територіях застосовують певні методики і відповідну техніку, щоб здійснити роботи з мінімальною шкодою для довкілля. Чи потрібно було розчищати чагарники? Так, потрібно. Але робити це виважено і вибірково, як працівники лісового господарства.
Звісно, цей проект стосовно території Сичової левади не обговорювався ні депутатами, ні на Громадській раді. «Гамузом» (пакетом) була прийнята Програма по боротьбі з підтопленням. От і все. У деталі, як завжди, ніхто не вникав. Можливо, якби люди заздалегідь знали, що цим проектом повністю знищується жива природа і залишаються гола земля і голі водойми, то виникло б багато питань і необхідність пошуку альтернативного варіанту.
Міський осередок Всеукраїнської екологічної ліги, котрий я очолюю й основним завданням якого є громадський контроль за дотриманням Природоохоронного законодавства на території міста, багаторазово в письмовій формі звертався до міської влади, щоб наших представників включили до складу комісії, котра вирішуватиме подальшу долю Сичової левади, щоб заслухали і врахували наші пропозиції. На це ми отримували відповіді-відписки в стилі «Я начальник, ти – дурень», оскільки в очах міської влади ми ж бо вороги, бо природу захищаємо. Не були враховані і пропозиції фахівців – доктора медичних наук, професора екології Л. І. Сандуляка та доктора біологічних наук, професора О. М. Байрак, котрі проводили наукове обстеження цієї території та подали письмові рекомендації щодо оптимізації використання Сичової левади як рекреаційної зони.
Щодо боротьби з підтопленням, то починати потрібно з відкопування незаконно захоронених каналів та чищення від хмизу тих, що знаходяться в занедбаному стані, а не з винищування багатодесятилітніх дерев на єдиній рекреаційній зоні та поблизу каналів. Мав би бути альтернативний проект боротьби з підтопленням, який би не знищував рекреаційну зону і не порушував Природоохоронне законодавство України.
Фактично, там вже був парк, хоча і занедбаний. Його подарувала нам Природа, вона впродовж 60-ти років працювала над цим полотном. І ця територія вимагала щонайперше – це розроблення та впровадження заходів з припинення подальшого її забруднення, приведення до належного санітарного стану та додаткового озеленення. Оце коротко те, що потрібно було зробити з мінімальними затратами, максимально використавши плюси безкоштовних природних ресурсів цієї землі. Використання цієї території не обмежувалось би лише рекреацією, вона б також слугувала живим посібником для навчально-виховної роботи з учнями середніх шкіл. На базі існуючого природного ландшафту з мінімальними затратами можна було б створити оригінальний природний парк, який став би окрасою Борисполя. Натомість вчинено цинічну наругу над останнім острівцем живої природи в Борисполі. Рекреаційна зона знищена. Образно це виглядає так: геніальний художник написав на полотні чудову картину – пейзаж. Там були і зміст, і форма, і розмаїття фарб. Злочинці, маючи намір «переплюнути» геніального художника, викрали картину, затратили багато зусиль і коштів, щоб змити з полотна фарби і на очищеному полотні намалювали дулю…
Що ж там може бути тепер, після руйнації? У кращому випадку — шаблонне «місце відпочинку для громадян» — тупо, примітивно і без душі.
Скільки коштів тепер потрібно затратити, щоб на цій розкуроченій землі  навести такий-сякий лад (на роботи по ліквідації наслідків злочинної руйнації)? Набагато більше, ніж використано на саму руйнацію.
Така нищівна щодо природи політика є злочинною і антинародною, оскільки, знищивши єдину рекреаційну зону, бориспільські можновладці відібрали право у людей нинішнього покоління користуватися природними ресурсами бориспільської землі.
Жива Природа – це цілісний організм, який постійно розвивається, відтворюється, це не стара аварійна будівля, яку зносять і на її місці швидко будують нову. Для відновлення природної системи потрібні десятки років, а то й століть. Посадовці, котрі мають владу, але не розуміють вищенаведене, чинять руйнацію на землі, демонструючи цим власну некомпетентність.
Незважаючи на недоліки, ця рекреаційна зона була популярна серед населення саме завдяки своїй ПРИРОДНОСТІ. Люди, йдучи до озер, не шукали там ресторанів, фонтанів та інших «розважок». Люди йшли на природу, вони інстинктивно відчували в цьому потребу. Рекреаційні зони – це природні зони, тут покращується самопочуття людей.
У цивілізованих, розвинених країнах це давно зрозуміли і, турбуючись про здоров’я людей, бережуть такі оазиси, як зіницю ока. А У НАС ЇХ ВИНИЩУЮТЬ ЗА РАХУНОК КОШТІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ НА ПРИРОДООХОРОННІ РОБОТИ! Це повний маразм і глухий кут, у який загнали Україну. Світова спільнота дивиться на українців, як на варварів, котрі нищать власну землю.
Можновладці, з волі котрих чиниться таке безглуздя та беззаконня, щонайперше – не люблять Україну. Бо Україна не в Африці і не на Північному Полюсі. Кожен квадратний метр її сплюндрованої землі у нас під ногами.
Багатьох приваблює купання у природних водоймах. Але мушу  застерегти. Нинішні природні водойми, як би їх не чистили, вже далеко не ті, що були в минулому. Масове використання шкідливої побутової хімії, котра зі стічними водами через негерметичні вигрібні ями надходить у ґрунтові води, забруднює водойми. Комсомольське озеро знаходиться в найнижчій точці Борисполя, отже, сюди стікається все. А зробіть ще поправку на відсутність у місті очисних споруд. Також необхідно врахувати те, що нинішні покоління людей мають набагато слабший імунітет, ніж минулі. Наші Предки пригорщами пили воду із природних водойм і чудово почувались. А ми? Про це добре знають у розвинених державах. Тому там купаються у спеціальних штучних басейнах, а природними озерцями з дикими качками та лебедями милуються, ловлять рибку, дихаючи на природі свіжим повітрям та слухаючи спів пташок.
Черговий масштабний, як для невеличкого містечка, одіозний проект. Він не перший, куди необґрунтовано та невиправдано витрачалися державні кошти. Просте запитання: чому робиться дорожче, але гірше, коли можна зробити дешевше та краще? Не були зроблені висновки з Книшового кладовища, коли також було знищено масу здорових, повноцінних дерев. Не зроблені висновки і з рішення Господарського суду, який дав оцінку «законності» дій міської влади щодо цієї самої Сичової левади. Не вдалося забудувати, то все одно прагнуть знищити Природу іншим шляхом. На жаль, у нашій країні панує свавілля чиновників. Лише на 20-ти сотках зеленої зони, що на вул. Косогона, було незаконно знищено багатодесятилітніх дерев на суму 267 тис. грн. (за підрахунками працівників Державної екологічної інспекції). Ця зелена зона була віддана бориспільською міською владою під забудову певним особам. Шкода, завдана довкіллю Борисполя на вказану суму, ніким не відшкодована й донині. Шукають винних. А винні — де сиділи, там і сидять. А вказані земельні ділянки дружно виставили на продаж і ціна відома: 3 тис. у. о. за сотку. Якщо 20-ти соткам зеленої зони завдано шкоди більш, як на чверть мільйона, то на яку ж суму завдано шкоди 12-ом гектарам Сичової левади?
Наруга над природою вчинена. Чи вдасться зберегти жалюгідні залишки покалічених дерев? Невідомо. Чому ж так стається? Чому ж ми самі руйнуємо свою прекрасну землю? Відповідь проста: недостатній рівень громадянської та практично нульовий рівень екологічної свідомості більшості. Схоже, що більшість бориспільців не розуміє простої схеми: зелені насадження — оздоровлення довкілля — здоров’я людей. А така більшість обирає таку ж і владу. Проте, хочемо ми цього чи ні, розуміємо чи ні, екологічна тематика по всій планеті виходить на перший план. Стосунки Людина—Природа зводяться до того, що людство руйнує планету — свою колиску та єдиний дім.
Кожна людина має право на власне бачення, свій світогляд. Але тим, хто не всмоктав з молоком матері любов до рідної землі і природи України, варто було б ознайомитися із Природоохоронним законодавством, перш ніж робити якісь висновки і тим більше цькувати патріотично налаштованих депутатів на сесії міськради та в провладних ЗМІ. Тим більше, що ці бориспільці ще в 2008 р. довели, що мали рацію. Йдеться про словесні напади на депутатів від ВО «Свобода», зокрема — на депутата В. А. Шапошнікова, котрий започаткував природоохоронний громадський рух у Борисполі ще в 2008 р., працював у цьому напрямку впродовж усіх наступних років і нині змушений порушувати питання охорони довкілля в місті. Чи приємно йому бути «білою вороною» в депутатському корпусі? Звісно, ні. Але він, у межах існуючого законодавства, чесно виконує свої депутатські повноваження і «не танцює під чиюсь фальшиву дудку». Шановні депутати, представники провладних ЗМІ, майте повагу до порядних депутатів та будьте об’єктивними.
Щоденно пишеться історія нашого краю: радісні сторінки здобутків та сумні сторінки втрат. Безперечно, знищення Сичової левади — це величезна втрата — і для довкілля нашого міста, і зразка історичної пам’ятки живої природи нашої бориспільської землі. Ця втрата на сумлінні більшості та на сумлінні міської влади, за якої це сталося.
Стоячи на голому, мертвому березі озера «тризубець», я згадувала, як ще цього літа буяла тут рослинність, співали пташки та вирувало життя лісових мешканців маленького лісу. Тепер усе загинуло. Було відчуття, неначе померла дуже близька мені людина, за життя котрої боролися кілька років. Її вбила рука злочинця в той час, коли з’явилася надія на спасіння. Чорні, безлисті зимові дерева простягали свої покалічені руки-віти в німому благанні порятунку. Вони — наступні під спилювання та корчування. Тільки-но область виділить наступний транш коштів на… природоохоронні роботи(!!!).
Хотілося закричати: «Господи! Коли ж ти, нарешті, знищиш тих, хто нищить Твою Землю?!» (Псалом 23: 1; Об’явлення 11: 18).
Я не належу до тієї більшості, зі згоди якої чиниться наруга над Природою. Я ніколи до неї не належатиму.

І. Р. ГАХ,
голова Бориспільськогоміського осередку ВЕЛ

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.