Найстарша фізкультурниця Борисполя
- 08 квітня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 512
-
<strong><img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/04/269/6/020.jpg" style="width: 200px; height: 322px; margin: 10px; float: left;" />Єлизавета Іванівна ПІДЛЕПЕНЕЦЬ</strong> народилася 1926 року у селі Новоолександрівка Буринського району на Сумщині. За спиною 56 років робочого стажу. Має грамоти та спортивні нагороди. Ветеран війни та праці. Життєвий шлях пролягав через розкуркулення її родини, колективізацію, Голодомор…<br />
Та їй пощастило вижити. У 1948 році закінчила Київський державний інститут фізкультури за спеціальностями: тренер спортивної гімнастики та викладач-методист лікувальної фізкультури. Її робоча біографія розпочалася у Ворошиловграді (нині — Луганськ), куди її направили з вищого навчального закладу — викладала у місцевому педагогічному інституті на кафедрі фізичної культури. Одружившись з Василем Куколем, який був військовим, переїхала з ним у Конотоп (Сумщина), де працювала у спортивній школі. А далі був Ніжин (культурно-освітній технікум), Житомир (фарм-училище) і, нарешті, Бориспіль — куди спрямувала військова доля її чоловіка.<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/04/269/6/021.jpg" style="width: 300px; height: 256px; margin: 10px; float: right;" /><br />
З дитинства їй запам’яталося розкуркулення — як її матір з чотирма дітьми роздягненими викинули на вулицю. Щоб не наражати свою сім’ю на ще більшу небезпеку, її батькові довелося виїхати в іншу область. Від заслання тоді врятували родичі та голова сільради.<br />
Ледве вижили й у 1933-му, бо вдалося приховати дещо з харчів. Як розповідає жінка, два мішки пшениці батько закопав у хаті (підлоги тоді були земляні), а коли прийшли комнезамівці, на тому місці сиділи гуси. Поштрикали весь город, сарай і навіть хату, а чомусь гусей не потривожили. Щоправда, птицю потім німці посмажили, прямо в дворі. Пасіку залили водою і пішли. А в родині її майбутнього чоловіка, розповідає жінка-ветеран, німці забрали теля, а червона армія, яка згодом повернулася, відібрала корову, ледь не розстрілявши його самого за те, що намагався цьому перешкодити (батько і старший брат воювали, тож Василь у свої 16 років залишався у сім’ї за старшого).<br />
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/04/269/6/022.jpg" style="width: 250px; height: 330px; margin: 10px; float: left;" />У 1946—48 рр. Є. Підлепенець була учасницею параду фізкультурників у Москві, який приймав особисто Й. Сталін. А в 1947 р. делегація з УРСР у показових виступах на такому параді зайняла перше місце, тож керівник Радянського Союзу запросив українських фізкультурників (викладачів та студентів) у Кремль. В актовій залі, де проходила зустріч, наша героїня стояла неподалік комуністичного вождя, якого сприймали в ті часи майже як за Бога.<br />
З 1968 й аж до пенсії (1981) пані Єлизавета пропрацювала вчителем фізкультури у Гірській середній школі. Подальші роки були пов’язані з роботою вахтера на авіапідприємстві «Стріла», тож на «справжню» пенсію пішла лише у 2001-му, коли їй виповнилося 75 років.<br />
Єлизавета Іванівна Підлепенець 9 квітня святкує свій 85-річний ювілей. Колектив редакції газети «Ринок…» вітає ювілярку і зичить їй міцного здоров’я!
<p style="text-align: right;">
<strong><em>В. ОШУМОК</em></strong></p>