Мітинг-реквієм на Книшовому
- 29 квітня 2011
- Переглядів: 542
- Автор: admin
-
-
Вшанування учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проходило біля ще не добудованого пам’ятника загиблим «чорнобильцям». Людям довелося стояти на вузьких алеях, дотичних до монумента. У заході взяли участь представники влади міста, громадських організацій, ліквідатори та окремі переселенці з Чорнобильської зони, які нині проживають у нашому місті.
-
За словами Анатолія Федорчука, на гранітній стелі, яку згодом встановлять на закладеному фундаменті пам’ятника, зображатимуться три постаті — пожежник, вояк та медичний працівник. Адже це саме ті професії, представники якої першими прийняли на себе тягар Чорнобильської трагедії. Окрім того, на монументі будуть викарбувані написи назв населених пунктів 30-кілометрової зони, які перестали існувати після евакуації їхніх мешканців. Адже після аварії на ЧАЕС з карти України зникло 63 села, 2 селища і два міста.
-
На мітингу взяв слово голова Бориспільської міської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Анатолій Нестеренко (з нагоди 25 річниці аварії на Чорнобильській АЕС він разом з міським головою вручив медалі «За мужність та честь» Б. Берестянку, В. Яковлєву та Г. Петрову — за високий професіоналізм, активну громадянську позицію, гуманність, мужність, честь, сердечне ставлення до людей, що постраждали від Чорнобильської катастрофи). Виступили також депутат міської ради, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, генерал-майор запасу Збройних сил України Геннадій Петров (на фото вгорі) та переселенка з Поліського району Надія Терпей. Представниця поліщуків, зокрема, повідомила, що з її району був відселений 31 населений пункт; що ще існує чимало проблем, пов’язаних з адаптацією переселенців до нових умов життя. Багато її земляків нині проживають у Борисполі, тож від їхнього імені пані Надія подякувала бориспільській землі за те, що їх прийняла.
-
Загалом же сьогодні, оглядаючись на ту страшну подію 25-річної давності, мимоволі ловиш себе на думці: хто і навіщо прийняв рішення будувати атомну електростанцію з недосконалими реакторами саме на Поліссі(!) — у цьому самобутньому краї слов’янських старожитностей? Хто і навіщо давав команду проводити якісь експерименти на ЧАЕС? Ось кого варто було б притягнути до відповідальності, а не «стрілочників», які того дня несли вахту! Тож ця трагедія почалася ще задовго до 26 квітня 1986 року. І нині її потрібно розглядати в одному ряді з Голодомором, розкуркуленням, політичними репресіями, війною.
-
Тих, хто заступав собою розгнузданий «мирний» атом і передчасно пішов в інший світ, учасники мітингу-реквієму вшанували хвилиною мовчання.
-
В. ОШУМОК
