(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Чорнобильський синдром

  • 20 травня 2011
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 763
  • Автор: admin
  • 0

В цьому році минуло чверть століття Чорнобильської трагедії. Трагедії, яка розділила життя сотень тисяч людей до і після аварії. Вона не тільки засліпилaа нічне небо Прип’яті вогняним спалахом, але й пройшла чорною бороною по долях людей, позбавивши їх дому, забравши здоров’я, а в багатьох і життя. В цю річницю в нашій державі не лише згадували загиблих на ліквідації аварії і померлих від її наслідків, але й у черговий раз проводили перевірку готовності відповідних служб до техногенних аварій.

В Борисполі та Бориспільському районі така перевірка проводилася комісією МНС України на початку квітня, і звичайно ж із позитивним результатом, відповідним засіданням перед об’єктивами журналістів та черговим запевненням громади, що її безпека в надійних руках.
Але, як то кажуть у народі, не все так сталося, як гадалося.

І у ніч з 23 на 24 квітня, напередодні чергової річниці Чорнобильської аварії, коли мешканці Гори, Великої і Малої Олександрівки та Чубинського йшли на Пасху до церкви, димова завіса покрила усе навкруги. За свідченнями очевидців, горіла територія площею близько двох гектарів поблизу переїзду в с.Чубинське, де знаходиться стихійне сміттєзвалище. Люди скаржилися на алергічні реакції, подразнення органів дихання, серцеві напади від нестерпного їдкого диму упродовж декількох днів. Задуха була настільки великою, що у селі Гора взагалі паски не могли святити. Церква і будинки були оповиті димом, дихати було нічим. Усі сподівалися, що цю пожежу наші браві еменесівці швидко ліквідують і все мине. Як з’ясувалося, сподівалися дарма. У Бориспільському управлінні МНС і не збиралися реагувати. Чи то були зайняті підготовкою до відзначення чергової річниці аварії на ЧАЕС, чи то вже відзначали успішне проведення перевірки – нам невідомо. Відомо лише те, що і 24, і 25, і 26 квітня звалище продовжувало горіти, розповсюджуючи по навколишніх селах дим і сморід. До того ж, 26 квітня мені почали телефонувати знайомі із повідомленнями, що у їхніх дітей на тілі з’явилися висипи, а у людей похилого віку їдкий дим викликав нудоту і задуху. Коли стало зрозуміло, що люди залишені сам на сам з цією бідою, я зателефонувала до відділення МНС Борисполя і повідомила про загрозливий стан з метою з’ясувати, коли буде ліквідована ця пожежа, на що черговий мені відповів: «Інспектор виїзжав на місце, побачив, що там уже догорає. Все під контролем.» Не знаю, куди виїзжав той інспектор і чи виїзжав він взагалі, але ніяких заходів із ліквідації пожежі працівники Бориспільського МНС не вживали. І коли у ніч з 26 на 27 квітня стало зовсім нестерпно від диму, я о пів на дванадцяту ночі зателефонувала в МНС України. Там, на відміну від бориспільських колег, відреагували досить швидко. На місце пожежі прибув представник МНС України Євген В’ячеславович Козловський, який і запросив керівників МНС із Борисполя. У 1.30 ночі приїхав заступник начальника Бориспільського управління МНС Королюк (вочевидь, сам начальник пан Овдієнко Ю.К. не захотів залишати теплого ліжка). На місце загорання під’їхали три пожежні машини. Вони почали гасити полум’я водою, але це призводило до ще більших викидів задушливого диму. Лише наступного дня місце пожежі стали загортати землею. Пізніше з’ясувалося, що на територію, де сталося займання, вивозили сміття (тирсу, пластик, будівельні відходи) приватні підприємства, які знаходяться неподалік. Пожежники самі підтвердили, що на сміттєзвалищі, окрім тирси, є пластик, використані балони з монтажною піною та інше будівельне сміття, і це все горить тут уже два тижні!

Вранці 27 квітня я була на прийомі у голови Бориспільської райдержадміністрації Івана Івановича Шкирти, проінформувала його про ситуацію та попросила взяти справу під свій контроль. Потрібно віддати належне, голова райдержадміністрації тут же, у телефонній розмові дав розпорядження начальнику Бориспільського управління Овдієнку Ю.К. ліквідувати пожежу і доповісти йому. Проте, і 28 квітня одна четверта площі звалища продовжувала диміти. І лише після чергових телефонних дзвінків та допомоги народного депутата Сухого Ярослава Михайловича, який мешкає в с.Гора, пожежа була ліквідована повністю, а сміттєзвалище загорнуте землею.

Буду відвертою, на мою думку, ця пожежа не тільки довела повну безпорадність місцевого управління МНС навіть перед звичайними аварійними ситуаціями, не кажучи вже про техногенні катастрофи. Вона, на жаль, у черговий раз підтвердила наявність у деяких службових особ чорнобильського синдрому, при якому намагаються приховати правду від людей і приймають непрофесійні рішення. Правда, в цьому випадку все було, як-то кажуть, з точністю до навпаки. Якщо в Чорнобилі замовчування правди і непрофесіоналізм були «хворобою» високого керівництва, а пожежники і служби цивільного захисту населення демонстрували не тільки високу фаховість, але й високі моральні якості, то в Бориспільському районі цією далеко не масштабною (за мірками систематичних навчань МНС) аварією переймалися всі: працівники міністерства МНС, голова райдержадміністрації, народний депутат, пересічні жителі, тільки не керівники Бориспільського управління МНС, які повинні це робити за своїми обов’язками. І, на жаль, не голова Великоолександрівської сільської ради Шевченко Г. М., на території якої це звалище було організоване, і за бездіяльності якої внаслідок пожежі розповсюджувався сморід упродовж кількох днів.

То що ж виходить, з моменту аварії на ЧАЕС минуло 25 років, а ми так нічому і не навчилися? Чого не вистачає нашому районному управлінню МНС: фінансування, технічних засобів чи просто елементарного почуття службового обов’язку?

Сподіваюсь, ні МНС України, ні Бориспільська районна адміністрація не залишать цю подію поза увагою і дадуть належну оцінку діям керівництва Бориспільського управління МНС. В цьому обіцяв допомогти і депутат Верховної Ради Сухий Ярослав Михайлович, який уже підготував запит до обласної прокуратури про відкриття кримінальної справи проти осіб, що винні у цій пожежі, і проти тих службових осіб, через байдужість яких було поставлене під загрозу здоров’я людей.

Але невже обов’язково потрібне втручання прокуратури, щоб зрозуміти, що сміття не можна вивозити на поля і тим більше спалювали його там, і що ті, кого обирали на посаду сільського голови чи призначали на керівну посаду в управлінні МНС, повинні сумлінно виконувати свій обов’язок як перед громадою, так і перед державою?

А поки що мешканці навколишніх сіл із жахом говорять про величезне сміттєзвалище, що утворилося неподалік супермаркету «Фоззі» у с. Проліски. Тож чергова пожежа не за горами?

Олена ДОНЧЕНКО,
депутат Бориспільської міської ради

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.