Лапароскопія — це не фантастика, а сучасна хірургія

Лапароскопія (від грец. лапара — пах, живіт, грец. скопео — дивлюся) — сучасний метод малотравматичної ендоскопічної хірургії. Лапароскопія визначалась як метод хірургії, який передбачав огляд черевної порожнини і тазу за допомогою тонких оптичних приладів з метою діагностики складних клінічних випадків. З 90-х років, коли оптику об’єднали із відеосистемою, стало можливим виконувати, крім діагностичних, і лікувальні операції.

— Перевага лапароскопії над звичайною хірургією, — розповідає Сергій Данилків, — в тому, що замість розтину робиться прокол живота товщиною 1 см. Через нього до черевної порожнини вводиться міні-відеокамера, і з великим збільшенням ми бачимо на відеомоніторі усе, що твориться у черевній порожнині пацієнта. Потім так само проколюємо живіт в інших місцях (де мало кровоносних судин). В усі проколи  вставляємо спеціальні порти з отворами, через які всередину заводимо тоненькі, вдесятеро менші від звичайних хірургічні інструменти з довгими маніпуляторами — електроскальпель, зшивач з титановою кліпсою (кліпатор), мікрощіпці… І працюємо: один з камерою, другий — з інструментами. Огляд триває хвилин 3-4. Якщо він підтверджує поставлений діагноз, ми тут же розпочинаємо операцію.

Загалом, це ті ж самі операції, які робляться з відкритим розтином, але з тією перевагою, що пацієнт не отримує травми. Завдяки цьому, він на другий день вже може ходити, а ще через день – виписується. Таким чином, перебування в лікарні скорочується з двох тижнів до двох днів. А через тиждень людина повертається до нормального життя, вона знову працездатна (за винятком виконання важких робіт, обмеження яких знімають вже за місяць).
За два роки ми таким чином прооперували близько 200 людей. Наслідки набагато кращі, ніж при відкритих операціях. До того ж, у Борисполі лапароскопія дешевша порівняно зі столицею. Прооперовані пацієнти задоволені.

Нині у клініках західних країн лапароскопія вважається золотим стандартом, за допомогою якої лікують жовчнокам’яну хворобу (90 %), грижі (70 %), гінекологічні захворювання (80 %) — пухлини, фіброміоми, безпліддя…

Наступний крок розвитку технології хірургії — застосування хірургічного робота. Це ще менші інструменти, мікроскопічна точність рухів, досконале виконання. Але вартість одного такого робота — понад мільйон євро, тому поки що про це можемо тільки мріяти, — пояснює провідний хірург.
Сергій Олександрович — кандидат медичних наук. 15 років тому створив першу приватну ендоскопічну клініку в Тернополі. Тепер працює за контрактом головним лікарем Приазовської реґіональної клініки «Медіфаст», що у м. Маріуполі, а, надавши нашій лікарні необхідну операційну і лапароскопічну апаратуру, до Борисполя приїздить двічі на місяць на запрошення Юрія Івановича. Нині минатиме вже третій рік їхньої спільної праці. Вона проходить на вигідних умовах: лікарня не платить за користування цією апаратурою і не бере кошти за оренду свого приміщення, де проводяться такі операції, що значно їх здешевлює.

І ще. Якщо раніше такі операції пану Сергію доводилося проводити самому, то тепер завдяки тісній співпраці їх успішно виконують бориспільські лікарі. Тож, цілком можливо, що невдовзі у нашій лікарні постане школа лапароскопії, до якої входитиме вже ціла бригада наших хірургів.
Щоб потрапити в операційну довелося вдягнути на ноги медичні бахили, на плечі халат, на обличчя білу пов’язку, а на голову лікарську шапочку. Враження незабутнє. У пацієнта, що був під наркозом, хірурги якраз видаляли жовчний міхур, спостерігаючи за своїми діями на екрані монітора. На ньому й печінку було видно, і через діафрагму —  серце, яке б’ється, і селезінку, і кишковик, і сечовий міхур… А над усім «височіла» м’язова стінка черевної порожнини.

Процедура тривала недовго. Найбільшу увагу привернула робота електроскальпеля й механічного зшивача. Скальпель підводили до потрібного місця і натискали ногою на педаль внизу. На електроді, що на його кінці, ставався короткий мініатюрний електричний розряд, який ніби пропалював живу тканину органу, до якої торкався, і таким чином виконував функцію різання. Після розряду було видно, як з-під електролеза скальпеля піднімається щось на зразок пари, яка виводиться через отвори назовні. Крові зовсім не було, тому що в цей момент судини «заварювалися», як при електрозварюванні.

Працювати зшивачем було ще простіше. Якщо було потрібно якусь судину «перекрити» або «зшити», її охоплювали титановою кліпсою з обох боків і перетискали, немов канцелярським степлером. Одна мить, і судина «зашита». Титан має такі біологічні властивості, як і золото: він не всмоктується в кров, не розчиняється, не спричинює алергій, водночас дає можливість легко розпізнати місце операції при наступних обстеженнях на УЗД чи рентгені. За станом пацієнта «дивилися» спеціальні пристрої, які «слідкували» за його пульсом, серцебиттям, забезпечували рівномірне дихання. Кожну ланку процесу контролював якийсь неймовірний прилад, тому складалося загальне враження якоїсь космічної технології.

Всього за півгодини злощасний жовчний міхур, у якому утворилися камінці, опинився у руках лікарів. З черевної порожнини спеціальним інструментом висмоктується зайвий випіт, витягуються інструменти, порти, зашиваються проколені отвори. Лікар-анестезіолог приводить до тями прооперованого пацієнта, що був під наркозом, про щось з ним розмовляє. Хірурги задоволено посміхаються. Операція проведена успішно.

Особливість таких операцій ще й у тому, що вони проходять не тільки швидше, красивіше і легше для пацієнта, але і в можливості оперувати одночасно на різних поверхах живота, скажімо, провести поєднану операцію з гінекологічною чи пластикою грижі, причому без ускладнення загального стану хворого, а головне — значно дешевше, ніж проводити дві операції із двома окремими наркозами. За словами Сергія Олександровича, у його власній практиці траплялися проведення одночасно до 4-5 оперативних втручань в одного пацієнта під одним наркозом, причому в таких випадках пацієнт теж виписувався додому через 2 доби.

На сьогодні в лікарнях розвинених країн Заходу лапароскопія стала обов’язковою процедурою, хоча ця технологія існує всього якихось 20 років. І нам приємно усвідомлювати, що бориспільцям пощастило отримувати в цьому сучасну допомогу, яка відповідає міжнародним стандартам. До речі, на Київщині лише 4 райони мають таку змогу, і з-поміж них бориспільські хірурги показують найкращі результати.

Вадим ШАПОШНІКОВ,
фото автора