Бориспільські рідновіри взяли участь у святі Купайла
- 15 липня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 896
-
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/06/280/5/1.jpg" style="width: 300px; height: 252px; margin: 10px; float: left;" />Не 7 липня, а в ніч з 21 на 22 червня потрібно шукати Квітку Щастя, вважають українські рідновіри. Адже саме у найкоротшу ніч під час літнього сонцестояння наші славні Предки і вшановували Бога літнього сонця — Купайла.</p>
<p>
Тож нині в цю пору, як і тисячі років тому, в одному з мальовничих гаїв Гідропарку, що у Києві, лунали справжні купальські пісні, водилися хороводи й танки, плелися й пускалися на воду віночки, коло Мареноньки ходили дівоньки, молоді пари очищувалися купальським вогнем, стрибаючи через нього, горіло опудало Купайла, а в річку котилося палаюче колесо, схоже на Сонце. Словом, майже так, як і в сиву давнину.</p>
<p>
Таке величне свято, на яке завітали й бориспільські рідновіри, підготувала Громада українських язичників «Право-слав’я», а провела купальський обряд Волхвиня Зореслава — відома дослідниця праукраїнської духовності, голова Об’єднання рідновірів України, релігієзнавець, доктор філософських наук, професор Галина Лозко.</p>
<p>
Купайло символізуює літній небесний вогонь — сонцекрес (сонцестояння, сонцеворот), кульмінацію денного світла (найдовший день).<br />
Купайло (Купало, або Купала) — Бог (або Богиня) літнього сонця, а також назва свята на його (її) честь. Дослідник слов’янської міфології І. Нечуй-Левицький пояснив його назву так: «Ясні літні небесні сили, сонце, блискавка і грім спільними зусиллями неначе купають землю, даруючи їй найбільшу під час свята Купала родючу силу, а може і тому що на Купалу люди купалися у воді, віруючи в її чудодійну силу».</p>
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/06/280/5/2.jpg" style="width: 250px; height: 250px; margin: 10px; float: left;" />Серед купальських пісень вже багато зіпсованих текстів, які втратили свій логічний зміст: «Купався Іван та й у воду упав», «Купала на Йвана!», «Що в Івана шуба рвана». Чи помічаємо ми, співаючи, абсурдність цих слів? Причиною багатьох непорозумінь у піснях, святах і обрядах стало, як відомо, насильницьке руйнування здорового народного глузду, що зробила чужа релігія і ворожа до народу церква. Так, у свідомості людей з віку в вік приживалися спотворені назви, зіпсовані слова пісень, перекручені імена. До таких «гібридів» належить і народна назва Купальського свята — «Іван-Купало», де поєдналося ім’я сонячного язичницького Бога Купайла з ім’ям «предтечі» християнства «святого Івана» (Івана-хрестителя).</p>
<p>
До нашого Купайла подібний римський Бог Янус, де це ім"я означає «ворота», «двері», а сам дволикий Янус вважається Богом входу і виходу. Ворота відчиняються як всередину, так і назовні, Янус знає минуле і майбутнє, він же символізує як первісний хаос, так і впорядкований космос. Янус — Бог-деміург, творець світу, який обертає світову вісь.</p>
<p>
Хоча Янусу присвячений місяць січень (Януаріус), але й на літнє сонцестояння він відчиняє і зачиняє ворота Сонця, ділить рік навпіл. Недаремно кожний початок всякого діла освячували ім’ям Януса, навіть моління іншим Богам починалося з дозволу Януса (він може відкривати браму для молитви, або зачиняти її). Янусу присвячувався кожен перший день кожного нового місяця.</p>
<p>
Перед війною воїни проходили через двері храму Януса або ворота Януса (арку, споруджену на його честь).</p>
<p>
Купальський вогонь розпалюють від Живого вогню, здобутого тертям двох шматків дерева, що символізує небесний сонячний вогонь, що запалює в цю чарівну ніч любов у серцях парубків та дівчат. У Густинському літописі пояснюється, що «Купало бяше Бог обилія, якоже у еллін Церес». Церес у етрусків, а пізніше у греків і римлян вважалася Богинею шлюбу, материнства, небесної долі. Жіноче божество Купайла тотожне малоазійській Кибелі — Богині любові і Матері Богів. Всі обряди Купальського свята у цих народів близькі за своєю символікою.<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/06/280/5/3.jpg" style="width: 500px; height: 266px; margin: 10px; float: right;" /></p>
<p>
Кумирів Купайлу (Купалі), мабуть, не ставили, вважаючи його (її) не стільки Божеством, скільки персонажем, учасником святкової дії, обряду, присвяченого літньому сонцестоянню. Купайлом називають також солом’яне опудало з підкресленими чоловічими статевими ознаками, яке молодь виготовляє спеціально для свята. Окрім Купайла, роблять ще й Марену: ляльку з гілок дерева, прикрашену квітками і стрічками — жіночу постать свята. Купайло і Марена —персоніфікація двох Божеств, які відповідають двом стихіям: Вогню і Воді (Сонцю і Хмарі). Сонце ототожнюється з небесним вогнем, хмара — з небесною вологою. Таке припущення здається цілком переконливим, оскільки йдеться про святкування дня літнього сонце-стояння.</p>
<p>
В Україні також виготовляють колесо (символ сонця), обвите соломою, яке підпалюють і котять з високого берега в річку. Вогненне колесо, безперечно, символізує рух Сонця по небу — небесний вогонь.</p>
<p>
До Купальських обрядів приурочений шлюб молодих подружніх пар, які освячуються живим вогнем і живою водою та зустрічають вранішнє Сонце, щоб прославити його піснями. Після цього молодята просять благословення у батьків і священика — волхва. В цю ніч знахарки до схід сонця збирають цілюще зілля.</p>
<p style="text-align: right;">
За матеріалами з книг<br />
<em><strong>Галини Лозко</strong></em></p>