(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

«Наша пісня гарна й нова…», або з хворої голови на здорову

  • 02 вересня 2011
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 899
  • Автор: admin
  • 0

«Сичова левада». Ось уже понад три роки навколо цієї зеленої зони, що майже в центрі Борисполя, не вщухає суперечка щодо її подальшої долі — між представниками міської громади та чиновниками. Однак протягом всього цього часу виробилася єдина, спільна для обох сторін, риса: вони не чують одне одного! І якщо позицію активних громадян, пов’язану із захистом природної та історичної спадщини від забудови та знищення, ще можна якось зрозуміти, то позиція влади і на сьогодні залишається непрозорою, а отже, неясною і навіть незрозумілою, адже, як усі вже переконалися, вона говорить одне, а робить інше.

А про те, що влада думає, взагалі можна лише здогадуватися. Прикладом тому — зимове «освоєння» коштів, виділених з обласного бюджету на покращення екологічного стану території «Комсомольського» озера, що перетворилося у майже цілковите знищення вказаної зеленої рекреаційної зони. Але й тут, нагадуючи танцівника, якому завжди «щось» заважає, окремі представники міської влади прагнуть виглядати «білими й пухнастими». Так, напередодні літнього сезону через комунальні ЗМІ з вуст першого заступника міського голови пролунало кілька закидів у бік депутатів міської ради. Щоправда, не всіх — лише двох — тих, хто намагався перевірити законність виконання гідротехнічних робіт на «Сичовій леваді». Наприклад, у газеті «Трудова слава» за 24 травня 2011 року захисників цієї рекреаційної зони чиновник називає не інакше, як «опонентами»(!), які «виступають проти їхніх методів роботи» і нічого свого, натомість, не пропонують. А журналістка підпорядкованого міській владі телеканалу «ТРС «Бориспіль» пішла ще далі, назвавши у своєму сюжеті «Про Комсомольське озеро» дії цих двох депутатів… операцією «Стоп благоустрій»(?), видавши при цьому нісенітницю, буцімто це місто виділило понад півмільйона гривень на згадані роботи, тим самим «опустивши» заслуги обласної ради.

Можливо, міська влада й виділяла якісь гроші, але, напевне, на ось це. Цікаво, якби пляжі й були обладнані, то чи багато знайшлося охочих купатися у мутнозеленій воді «почищеного» озера?

Відверто кажучи, ця тема вже й «Ринку...» встигла набриднути, тому вкотре порушувати її не дуже й хотілося, тим більше, що немає сенсу «після бою махати кулаками». Проте багатьох бориспільців і нині турбує ця проблема, особливо тих, хто проживає поблизу озера. Ось що вони думають.
Витяг з колективного листа до редакції «РБ» від мешканців мікрорайону «Левада» — вулиць Нахімова, Челюскінців, Київський шлях:

«…Перед минулими виборами міський голова і його перший заступник обіцяли виборцям, що на території «Комсомольського» озера буде створено парк. На ділі ж було знищено і ту зелену зону, яка була. Коли взимку відбувалися ці роботи з розчищення озер, ми, жителі вулиць Нахімова, Челюскінців, Київський шлях, що прилягають до озер, телефонували до першого заступника Миколи Корнійчука, оскільки бачили, що відбувається щось не те: груба техніка перевертала, ламала, трощила все на своєму шляху, а бензопильники два тижні підряд пиляли дерева, котрі потім корчувалися тракторами, а вантажні автомобілі справно вивозили деревину у невідомому напрямку. Це не було схоже на реконструкцію чи створення парку, це був ЛІСОПОВАЛ! Проте перший заступник не захотів з нами навіть розмовляти. Стало зрозуміло: створювався не парк, а готувався майданчик для чергової комерційної структури. А навесні це знайшло своє підтвердження в розрекламованому у багатьох ЗМІ проекті, де ліворуч була позначена автостоянка на 100 автівок (напевне, як додаток до тієї автомийки, що будується поблизу людського житла і законність будівництва якої нині оскаржується в суді), праворуч — філія стадіону, а попереду, за ТЦ «Золоте Руно», — комерційні будівлі та ще одна автостоянка на 30 автомобілів.

Чого варті передвиборні обіцянки цих посадовців? Ми голосували за них. Зрозуміло, на наступних виборах цю помилку не повторимо…»
(всього 6 підписів)

Думкою з цього приводу газета поцікавилася і в інших бориспільців.

Владислав Григорович, бориспілець,
молодий батько:

— У минулі роки ми з дітьми досить часто приходили відпочивати на цю зелену зону. Віддавали перевагу території, що прилягала до другого, меншого озера, бо там було чистіше, багато дерев… Одного разу навіть пощастило побачити у воді ондатру. Діти були у захваті. Також там плавали дикі качки. Переконаний, що патріотичне виховання дітей починається з прищеплення любові до всього живого, що населяє рідну землю. Зрозуміло, ця територія потребувала наведення ладу та підтримання чистоти. Але те, що там зробили взимку, перевернувши все «догори дриґом» і фактично знищивши існуючу зелену зону, — велика помилка і мінус для Борисполя. І заради чого? Заради розрекламованого у ЗМІ проекту «Зодчих», де на першому плані під саму воду доходить автостоянка майже на 100(!) автомобілів? Складається враження, що цей проект більш прилаштований не для відпочинку жителів міста, а для задоволення комерційних інтересів окремих підприємців.

Володимир Антонович, пенсіонер:

— Я живу тут недалеко… До озера раніше часто ходив, бо косив кролям траву. Гарна була конюшинка і люцерна, деревій та цикорій, злакових трав було повно. А тепер вже немає цих трав, за зиму своїми «реконструкціями» перенівечили все. Та хіба тільки дерева та траву? Землю всю перевернули! Як піду тепер, подивлюся — душа болить!.. Але мені от що незрозуміло: кажуть, на ці роботи пішло півмільйона обласних грошей, то як же це може бути — такі гроші вгатили, а яма зі сміттям та бетонними опорами і досі «красується»? А я вам скажу: тут же не так багато й роботи було, головне — чистоту підтримувати, дещо підправити, досадити дерев. А що зробили? Що зробили!!! Ех, це все амбіції чиновників. Один яму викопав, в яку босячня сміття понакидала, інший наробив такого, що земля й за 20 років не залікує свої рани. А по-моєму, так: став на високу посаду, то потрібно менше амбіцій та більше здорового глузду!

Ольга Петрівна, квітникар:

— Навесні мені до рук потрапив журнал «Компот…» за березень. Я зацікавилася статтею з проектом благоустрою «Комсомольського». Особливо мою увагу привернули чудові картинки, очевидно, скачані з інтернету, з фрагментами садово-паркового мистецтва. Багато років займаюся квітникарством, тому знаю, чого варте створення і догляд за такими формами ланд-шафтного дизайну. Їх не тільки важко створити, а й потім потрібно постійно утримувати бригаду кваліфікованих робітників, котрі проводили б догляд за цими декоративними насадженнями. Тож у мене виникло запитання: якщо раніше не могли організувати силами комунальних служб міста щотижневе прибирання сміття на території «Комсомольського» озера, то яким же чином думають утримувати такий ландшафтний «ексклюзив»?

Ірина Гах, агроном,
голова БМО Всеукраїнської екологічної ліги:

— Порядок видалення зелених насаджень у населених пунктах під час проведення різноманітних робіт з благоустрою, реконструкцій та ін. визначається Постановою Кабінету міністрів України від 1 серпня 2006 року за № 1045. Цією постановою передбачено обов’язкове проведення інвентаризації зелених насаджень відповідною компетентною комісією, котра готує обґрунтовані висновки щодо насаджень, котрі підлягають знесенню та тих, що залишаються на земельній ділянці (не зносяться). Складаються відповідні акти та проекти рішень. Це необхідна умова передпроектних робіт. Щодо «Сичової левади» ніхто цього не дотримувався, натомість під час робіт «розмахували» бензопилами наліво й направо, знищивши таким чином левову частку багатодесятилітніх дерев і саму сутність цієї території як рекреаційної зони.

У зв’язку з цим 30 грудня 2010 року депутат Бориспільської міської ради, секретар постійної комісії з питань охорони здоров’я, екології та соціального захисту населення Вадим Шапошніков звернувся до Бориспільської міжрайонної прокуратури. Наведу текст з копії його депутатського звернення:

«Бориспільському
міжрайонному прокурору
О. І. Бутовичу

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

8 червня 2010 року Бориспільської міською радою було прийняте рішення № 8038-67-V «Про прийняття на виконання судового рішення та вилучення з мотивів суспільних потреб і інтересів територіальної громади міста для створення зони відпочинку рекреаційного призначення земельних ділянок у товариства з обмеженою відповідальністю «Вотерпарк-Бориспіль».

У пункті 3 вказаного рішення зазначено: «Визначити вилучену та прийняту земельні ділянки (з озерами та зеленими насадженнями) орієнтовною площею 12 га по вул. Київський шлях землями рекреаційного призначення». Цим рішенням було визнано, що згадана територія має і озера, і зелені насадження, і статус рекреаційної зони.

Оскільки озера були викопані ще у 50-х роках минулого століття, за багато десятків років на цій території сукупністю водойм, ґрунтів, рослинного, тваринного світу сформувалася цілісна екологічна система, особливістю якої є наявність значної кількості дикорослих дерев навколо озера «тризубець», що формують собою фрагменти природного лісу з властивою йому фауною. Відомо, що тут проживають не тільки різноманітні види птахів, а також ондатри та бобри.

Бориспільською міською владою влітку 2010 року будо прийняте негласне рішення про реалізацію на згаданій території рекреаційного призначення невідомих гідротехнічних проектів. Роботи по першому проекту розпочалися в грудні 2010 року. Нині під час очищення «Комсомольського» озера триває тотальне знищення його території: викорчовуються багатодесятилітні дерева, мул не вивозиться, а розгортається по рекреаційній зоні, внаслідок чого знищується її трав’яний покрив, сформований протягом десятиліть. Із того, що вже зроблено, а також з того, що планується зробити по другому проекту, стало зрозуміло: йдеться про повне знищення сформованої за 60 років природної екосистеми (майже повне знищення рослинності, повне знищення фауни, деградація рекреаційних земель).

Будь-які технічні проекти стосовно вказаної території, враховуючи її особливості та належність до екомережі, мають проходити екологічну експертизу (ст.14 Закону України «Про екологічну експертизу»).

У статті 52 Земельного кодексу України сказано: «На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель».
Згідно із Законом України «Про екологічну мережу України», екомережа, як єдина територіальна система, утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного різноманіття та біорізноманіття. Згадана територія площею 12 га є об’єктом екомережі, оскільки має водні, лісові, рекреаційні складові (ст. 5 Закону України «Про екологічну мережу України»). Вказаними гідротехнічними проектами порушуються принципи формування, збереження та використання екомережі (ст. 4 Закону України «Про екологічну мережу України»).

Статтею 50 Закону України «Про охорону земель» передбачена охорона земель рекреаційного призначення та обмеження на ній антропогенного впливу.
Вказані проекти не обговорювалися ні депутатами міської ради, ні на засіданнях Громадської ради. Таким чином було порушено п.п. «б», «в», ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Порушено основні принципи охорони навколишнього природного середовища, а саме ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»:
п. «є» — обов’язковість екологічної експертизи;
п. «ж» — гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
п. «з» — науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище.
Таким чином було порушено Законодавство України: «Про охорону навколишнього природного середовища»:
Закон України «Про екологічну експертизу»;
Закон України «Про охорону земель»;
Земельний кодекс України;
Закон України «Про екологічну мережу України».
У зв’язку з вищенаведеним, згідно із п. 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»,

ПРОШУ:

1. Вжити заходів прокурорського реагування стосовно гідротехнічних проектів, які вже почали реалізовуватися на вказаній території з метою недопущення знищення останнього клаптика живої природи в Борисполі;
2.  Залучити до перевірки екологічну інспекцію та Контрольно-ревізійне управління…»
Оскільки Бориспільська міжрайонна прокуратура, куди звернувся депутат Шапошніков, як на мене, не організувала об’єктивного обстеження цієї території інспекторами Київської обласної екологічної інспекції, то до згаданої інспекції звернулася наша громадська екологічна організація.
Повноцінне об’єктивне обстеження було проведене інспекторами Державної екологічної інспекції в Київській області 4 лютого 2011 року. Незважаючи на те, що значна частина дерев була покорчована і вивезена, а частина пеньків була засипана мулом, інспектори зафіксували свіжоспиляні пеньки, котрі знаходилися на поверхні, у кількості 167 штук (це незначна доля того, що насправді було знищене). Відповідно інспекторами був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, куди ввійшли згадані 167 дерев порід верби, вільхи, тополі, осики, клена та засипані мулом 7 га природного трав’яного покриву. До акту додавалася Перелікова відомість, де перераховувалося кожне із 167 зафіксоване дерево та вказувалися розміри пеньків. Згідно з цією відомістю, розміри пеньків сягали від 13 х 15 см до 60 х 68 см, основна маса була в діапазоні 35 х 40 см. Це той «верболоз», про який бориспільські посадовці, котрі не відрізняють дерево від куща та плутаються в агрономічних термінах і поняттях, дають інтерв’ю провладним ЗМІ щодо їхньої діяльності на «Комсомольському» та, як кажуть у народі, перекидають провину «з хворої голови на здорову».
Шкода, завдана довкіллю від знищення зелених насаджень визначається Постановою Кабінету міністрів України від 23 липня 2006 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». За приблизними підрахунками, шкода, заподіяна довкіллю нашого міста внаслідок знесення лише зафіксованих 167 дерев, становить близько 100 тисяч, а понівечені 7 га природного трав’яного газону «потягнули» ще на 66 тисяч гривень. Крім того, знищено природне середовище, в якому проживали певні види диких тварин та птахів, а отже, знищено й останніх. І це має свою ціну. Крім того, завдано шкоди вихованню нашої молоді, оскільки міська влада своїми діями на «Сичовій леваді» подала приклад природоненависницької політики щодо рідної землі.
Стовідсотково погоджуюся з науковцями, які стверджують, що чим менш обізнаною з питаннями екології є людина і чим вищу посаду вона обіймає, тим більшої шкоди вона може завдати суспільству.

Володимир Мельник,
радник голови Київської обласної ради,
депутат облради попереднього скликання:

— У нашому місті не так вже й багато місць, де бориспільцю можна побути на природі. Одним із таких донедавна була територія «Комсомольського» озера. Звичайно, той, недоведений до пуття внаслідок гідротехнічних робіт, нинішній її стан мені не подобається. Але не хотілося б звинувачувати у цьому місцеву владу. Те що вже трапилося, те трапилося. Мені, на жаль, невідомо, хто був керівником проекту. Та, гадаю, ніхто не буде заперечувати, що бажання покращити благоустрій озер у міської влади є. Бракує лише коштів. Наповнення відповідних статей у місцевих бюджетах населених пунктів нашої області, і не тільки, нічим не забезпечується. Проте на обласному рівні є певні програми, зокрема — з поліпшення екології та боротьби з підтопленням. «Вибиваючи» кошти, передбачені на реалізацію вказаних програм, я все ж таки сподівався, що на «Сичовій леваді» постане природно-заповідний об’єкт. Адже я просив обласну раду виділити на благоустрій цієї території близько мільйона гривень, та й то — для початку! Було ж виділено, як ви знаєте, 595 тисяч гривень на реалізацію двох програм — з покращення екологічного стану та усунення ризиків підтоплення.

Тож вважаю, що нині справу благоустрою території «Комсомольських» озер потрібно продовжити. Адже є рішення Бориспільської міської ради, згідно з яким за «Сичовою левадою» закріплений статус зеленої рекреаційної зони. До того ж Бориспільщина, на відміну від мене одного донедавна, тепер представлена вже п’ятьма депутатами Київської обласної ради — трьома міськими й двома районним. Це Микола Корнійчук, Юрій Чередніченко, Дмитро Родіонов, Сергій Бомчак та Павло Цируль, який очолює бюджетну комісію облради. На мою думку, їм переконати своїх обласних колег у необхідності виділення коштів на продовження робіт на «Сичовій леваді» має бути набагато легше, ніж мені свого часу. До того ж після минулорічних місцевих виборів частина обласного керівництва, яке цю проблему знає, залишилася при владі…

Якщо міська рада внесла цю територію до переліку рекреаційних зон, то, на мою думку, після довершення на ній усіх робіт, там не повинно бути ні кафе, ні ресторанів, ні технозони зі стоянками автомобілів. Ці об’єкти вже є неподалік, вздовж вулиці Київський шлях. А на місці кожного спиляного має рости два дерева!

Леонтій Сандуляк,
доктор медичних наук, еколог, професор
Бориспільського інституту муніципального менеджменту:

— Як еколога, проблема «Сичової левади» мене зацікавила відразу, як тільки в «Ринку…» з’явилися про неї перші публікації. Разом зі своїм колегою, київським ботаніком, професором О. М. Байрак ми провели наукове обстеження її території разом з озерами і дійшли висновку, що «Сичова левада» цілком заслужено має отримати статус заказника місцевого значення. Я навіть пропонував вищий ступінь її охорони — ландшафтний парк, у якому навіть висипання доріжок суперечило б живій системі. І цього, на мою думку, мала би добитися місцева влада.

Якщо вже й втручатися в екологічну систему, то це потрібно робити вміло! От якби в когось вийшов із ладу комп’ютер, чи дозволили б його лагодити нефахівцю? А екосистема набагато складніша за комп’ютер! І нею мають займатися фахівці! Якщо в озерах самоочищення не відбуватиметься і не буде гармонічного обміну води, то ці водойми становитимуть для здоров’я людини небезпеку. А в статті 50 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Підкреслюю: на Безпечне! А також ідеться, що інформацію про стан цього довкілля ніхто не може засекретити. Чи знає хто, який у цих озер колі-індекс чи колі-тітр — показник фекального забруднення? У цивілізованих країнах таку інформацію надають у будь-який час. Перш ніж іти купатися, людина повинна поцікавитися, скільки у водоймі фекалій. Зона відпочинку повинна бути безпечною для здоров’я.

«Сичова левада», окрім історичного, повинна мати й екологічне, естетичне та виховне значення. З огляду на те, що було з нею вчинено, гадаєте, для нашої молоді не був поданий приклад, що з живою природою можна чинити? Де ж те шанобливе та бережливе ставлення до природи у неї візьметься? Адже повагу до всього живого потрібно прищеплювати ще змалечку, бо життя — найвища цінність! І все живе має право на життя. І якщо на очах підростаючого покоління відбуватиметься знищення, хорошого майбутнього для нашого суспільства годі чекати.

Благоустрій рекреаційних зон має бути безпечний для їхніх екосистем. Ми можемо створити найдемократичніший, найгуманніший і найцівілізованіший у світі лад, у якому просто не буде кому жити, якщо у ньому не буде екологічних пріоритетів! Адже, на жаль, головною фабулою сьогодення є: людей стало багато — людина нищить природу, своє природне середовище — людина нищить себе! У нас лишилося дуже мало заповідних об’єктів. Україна — одна із найбільших країни Європи, в якій залишилося найменше таких об’єктів!
Дивлячись на ту сумну картину, яка нині постала на території «Сичової левади», мені пригадалося мічурінське гасло часів моєї молодості: «Мы не можем ждать милости от Природы. Взять у неё всё, что нужно, — наша задача!»

Нині ж уже давно маємо схаменутися й усвідомити, що насправді ми не можемо чекати милості від Природи — після того, що ми з нею зробили!
Може, це й добре, що нині на руйнівні роботи на «Сичовій леваді» кошти не виділяються. За цей час у представників влади буде час переосмислити «накоєне» і хоч якось виправити свої помилки. Створення на згаданій рекреаційній зоні ландшафтного парку в стилі української левади було б і найбільш економічним варіантом, і заходом зі збереження природної та історичної спадщини Бориспільщини, а також відігравало б свою позитивну роль у вихованні молоді.

Ігор Петренко, депутат міської ради,
голова міської організації ВО «Свобода»:

— Як відомо, будь-яку справу можна робити двома способами: розумним або «по-совковому» — верхи на бульдозері з шашкою в руках. Коли така «кавалерійська атака» провалюється, намагаються пошукати винних серед тих, хто з самого початку мав здоровий глузд і пропонував розумні шляхи вирішення проблеми. Саме таку роль сьогоднішні чиновники намагаються відвести громадським активістам, котрі вже кілька років захищають територію «Сичової левади» спочатку від забудови під виглядом фантастичного аквапарку, а нині — від створення там під приводом благоустрою «прибуткового місця» з кафе, ресторанами, дискотеками та готелями. Такі «дива цивілізації» ми сьогодні вже маємо: достатньо поглянути, на що перетворився наш парк у центрі міста… Здається, апетити деяких наближених до влади бізнесменів, воістину, безмежні.

Щодо чуток про жадану близькість купального сезону, то вони, м’яко кажучи, сильно перебільшені. Хотілось би побачити того санітарного лікаря, котрий погодився б підписатися під дозволом на купання в озері після цієї так званої «чистки» ковшем екскаватора з берега. Коли я запитав у виконавців робіт, як вони чистили дно водойми в місцях, де її ширина досить велика і де на глибині має залягати основна маса мулу і бруду, вони у відповідь лише «авторитетно» знизували плечима і «компетентно» розводили руками. Що ж, мовляв, можна зробити одним лише екскаватором? Така робота схожа на забивання гвіздків сапою, котра потрапила під руку замість молотка. А можна ж було підійти розумно, використати відповідну техніку і добросовісно зробити корисну справу, а не примітивно «освоїти» кошти, знищивши все навколо.

На мою думку, територія «Сичової левади» має бути природним ландшафтним парком, де люди зможуть босоніж походити по траві, послухати спів птахів, подивитися на небо і на воду, щоб відволіктися від щоденної метушні, відчути свою єдність з Природою, Рідною Землею, Космосом, усім живим. Тут людина має відновлювати свою людську сутність. Цього не зробиш ні в хмільному угарі ресторанів, ні в чаду дискотеки, ні на штучних пластикових ігрових майданчиках.

І прикро, якщо цього не розуміють сьогоднішні можновладці. Тоді залишається лише одне — замінити їх на тих людей, котрі дбатимуть не про піар та наступні вибори, а про наступні покоління, майбутнє своєї землі та української нації.

P.S. Ось такі думки виникли у наших співрозмовників. Безумовно, з того руїнного стану, до якого нині довели, «Сичову леваду» потрібно виводити. Проте де гарантія, що ситуація переосмислиться в кращий бік? І чи може бути певність, що після можливого продовження фінансування робіт з благоустрою території «Комсомольського» лісоповал не відновиться? Тож вихід вбачається лише один: міській владі та громаді вирішувати подальшу долю цієї зеленої зони тільки обопільно і прозоро, без взаємних звинувачень, обов’язково дослухаючись один до одного!

Підготував до друку Вадим Шапошніков

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.