Ленін — «капут»!?...
- 02 вересня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 791
-
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/08/289/03/1.jpg" style="margin: 10px; width: 450px; height: 299px; float: left; border-width: 1px; border-style: solid;" />18 серпня, рівно через 20 років після сумнозвісного московського заколоту під назвою ГКЧП, наше місто почало нарешті звільнятися від символів більшовицької окупації. Близько шостої години вечора декілька робітників, озброєних автокраном, просто і буденно зняли з постаменту бетонну статую Леніна, що протягом кількох десятиліть бовваніла на центральній площі. Відбулося це дійство згідно прийнятого рішення міської ради. Оскільки місцеві прихильники ленінських ідей ні захищати, ні оплакувати свого кумира не прийшли, то прибулі для охорони порядку міліціонери мирно стояли осторонь.</p>
<p>
Триметрову статую, яка, до речі, не являє собою жодної художньої чи історичної цінності, обережно поклали на завчасно підготовлену піщану подушку в кузові вантажівки і повезли містом «в останню путь». Очевидно водій помилився з місцем призначення, і машина повільно проїхала вулицями Ватутіна, Горького та Київський шлях аж до повороту на Броварську, потім розвернулась і вирушила у зворотньому напрямку через Горького і Польову. При сторонньому погляді це справді нагадувало похоронну процесію тільки без музики і вінків. От тільки реакція випадкових перехожих була зовсім не траурною. Люди з цікавістю дивились, фотографували на мобільні телефони, уміхались і показували одне одному на лежачого бетонного «вождя».<br />
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/08/289/03/3.jpg" style="width: 250px; height: 382px; margin: 10px; float: right; border-width: 1px; border-style: solid;" />Виконавши таку собі прощальну «мертву петлю» дорогами міста, знятий ідол комуністичної епохи знайшов свій спочинок у дворі комунгоспу. Але то виявився, на жаль, не «вічний спокій», а лише тимчасовий короткий привал.</p>
<p>
Бориспільська влада, більшість представників якої почали свої кар’єри з компартійними і комсомольськими квитками в якості «путівки у життя», мабуть ніяк не може остаточно розпрощатися з штампами совкового минулого, згідно яких улюблений «вождь» має бути «вічно живий». Тому статую Леніна замість того, щоб відправити у музей як єкспонат часів більшовицької окупації, наступного дня знову почали мостити на новий постамент, зроблений з двох кілець для каналізаційних колодязів.</p>
<p>
Тут не обійшлося без пригод. Скульптура, котру піднімали краном, як колоду на суботнику, раптом розпалася на дві половини. Добре, що хоч для робітників це минулося без травм. В дійсності серійний виріб совіцької пропаганди виявився всередині таким же пустопорожнім, як і самі ленінські ідеї.<br />
Кумира довелося збирати по частинах: коли ноги вже стояли на постаменті, верхня половина лежала на машині, нервово стискаючи у руці картуза. Нарешті з допомогою крану, лома і доброго слова робітникам вдалося з’єднати штампованого Леніна докупи. Тепер «вождь світової пролетарської революції» стоїть спиною до приміщення податкової їнспекції і суворим поглядом дивиться у бік Донецька... От тільки чи злякаються цього більшовицького опудала тамтешні олігархи, котрі теж колись були «вірними ленінцями»?...</p>
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2011/08/289/03/5.jpg" style="margin: 10px; width: 400px; height: 266px; border-width: 1px; border-style: solid; float: left;" />Дивлячись на цей зібраний по шматках «пам’ятник» стає прикро за двадцять років нашої незалежності. Бо всі ці роки Україну очолювали і очолюють можновладці, що й раніше входили до номенклатурних списків комуністичних часів. Всі свої зусилля вони спрямували не на розвиток і процвітання держави, а на пограбування національних багатств та власне збагачення. У їхніх кабінетах червоні прапори змінились на жовто-блакитні, а серп і молот — на тризуб. Прикрившись символами, котрі ще вчора палко ненавиділи, і за будь-якої нагоди демонструючи показовий комплекс вправ з патріотизму, ця влада залишається за своєю суттю антиукраїнською колоніальною адміністрацією.</p>
<p>
Щоб стати справді незалежною країною і дійсно вільним народом нам потрібно очистити вулиці своїх міст і сіл від пам’ятників і назв, що були покликані увічнювати панування окупантів, відродити свою історичну пам’ять та повернути українцям законне право бути володарями на своїй землі.</p>
<p style="text-align: right;">
<em><strong>Ігор Петренко</strong></em></p>