Покликання її життя
- 28 жовтня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 479
-
І ми читаємо з картин,
Яке велике щастя – жить.
М. Рильський
У Бориспільській централізованій бібліотеці 19 жовтня відбулася зустріч з бориспільською художницею Іриною Анатоліївною Хромишин. Познайомитися з нею завітали учні 6-В та 10-Б класів гімназії «Перспектива».
Жінка народилася в Борисполі, закінчила восьму школу. З дитинства любила співати та малювати. Є всебічно обізнаною людиною. У десятому класі пішла до художньої школи, а у 17 років стала створювати серйозні картини, які брали участь у виставках. У школі навчали не лише малюванню фарбами, а й творенню прекрасних зображень за допомогою соломки. Роботи у такому стилі пізніше виконувалися на замовлення й експортувалися за кордон.
Закінчивши школу, Ірина Анатоліївна вступила до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Нині вона має власну художню школу та учнів віком від 5 до 42 років.
Після короткої розповіді художниці про себе, всі охочі отримали можливість поставити їй свої запитання, які цікавили:— Чим Ви малюєте?
— Зазвичай, пензликом, але, бувало, й олівцем, і дерев’яною паличкою, якою фарби на малюнок накладаються. Також я виготовляю картини із соломки.— Дехто рекомендує для розвитку дрібної моторики рук малювати пробкою від вина. Ви пробували?
— Ні, поки що не пробувала. Але, думаю, все ще попереду.— У вас є діти? Чи люблять вони малювати?
— Діти є. Дівчинка і хлопчик — 6 і 8 років відповідно. Малювати люблять.— Малювання — це хобі чи стиль життя?
— Знаєте, я кілька разів намагалася працювати в рекламних компаніях. Але постійно мене супроводжувало відчуття, що є щось вище, важливіше — те, до чого хочеться повертатися — малювання. Тож його я і вважаю своїм покликанням.— Якого кольору ваші мрії?
— Бірюзового, ніжноголубого. Їхній колір змінюється, залежно від часу, настрою вони можуть бути різних кольорів веселки.— Як до вашого захоплення ставляться ваші близькі?
— Спокійно (усміхається). Розумієте, коли картина завершена — це завжди прекрасно. Проте під час її створення творчий безлад відбувається не лише в моїй голові, а й на робочому місці. Це є невеликим «побічним ефектом», що не завжди приємно.— Чи малювали ви когось із близьких?
— Малювала один раз, коли готувалася до екзамену. Мої рідні непосидючі.— Що ви найбільше любите малювати? Яке ідеальне місце для цього?
— Дуже люблю створювати портрети, пейзажі. Ідеальним місцем, мабуть, є природа. Особливо сприятлива атмосфера для творчості у селі моїх бабусі та дідуся, що на Чернігівщині. Не люблю, коли стоять за спиною і спостерігають — хочеться якомога швидше скінчити роботу.— Чи малювали ви якісь визначні місця Борисполя?
— Визначних у своїй творчості не пригадую. Але я малювала головну вулицю міста — Київський шлях.— Що б ви хотіли побажати нашим сьогоднішнім гостям – школярам?
— Головне — терпіння при виборі професії. Прислухайтеся до думок оточення, проте вибір робіть самостійно, щоб у майбутньому отримувати задоволення від обраного і в жодному разі не пошкодувати. Успіхів!Марія Голуб