Кизильник — ягоди з-під снігу
- 17 лютого 2012
- Відгуків: 0
- Переглядів: 655
-
Ця декоративна рослина, добре відома у європейських країнах, належить до сімейства розоцвітих. Латинська назва — сotoneaster — походить від «cotonea» — айва і «аster» — вид, адже листя айви й одного із видів кизильнику схожі між собою. Взагалі ж існує понад 100 видів цієї культури.
Ця культура невибаглива до ґрунту й вологості, здебільшого її види стійкі до низьких температур, а головне — до вихлопних газів. Тому їх можна висаджувати навіть уздовж автострад. Рослини легко формувати, надаючи потрібних форм. Старі кущі можна омолодити радикальною обрізкою. До слова, листопадні види обрізають у лютому, а вічнозелені — у квітні. Після формування гілки відростають, зберігаючи форму росту. Допустиме обрізування — на 1/3 довжини річного пагона.
Пересічному господареві кизильник вигідний тим, що більшість його видів повільно росте, отже, довго зберігає цілісною декоративну композицію. Деякі види використовують для закріплення піщаних схилів, а також — як живі огорожі.Саджанці кизильника переважно продають у контейнерах. На обійсті вибирайте для нього сонячне місце або напівтінь. Яму для рослини копайте на глибину 50–70 см., коренева шийка має бути на рівні поверхні землі. Ґрунтова суміш повинна містити дернову землю, торфокомпост і пісок (2:1:2). На дно обов’язково покладіть дренаж шаром 10–20 см і аграфію або битої цегли. Посадивши саджанці у ґрунт, довкола замульчуйте торфом шаром 5-8 см. Якщо садите кілька кущиків, то відстань між рослинами — 0,5–2 м залежно від діаметра крони дорослого куща.
Потребує кизильник і підживлення. Навесні бажано внести повне мінеральне добриво з розрахунку 100–120 г на 1 кв. м або 20–30 г сечовини на 10 л води. Влітку перед цвітінням на 1 кв. м розчинити у відрі води 60 г гранульованого суперфосфату 10–15 г сірчанокислого калію і підлити цим рослини.Багато видів кизильників засухостійкі й поливу не вимагають. Якщо ж стоїть засуха, то раз на місяць можна під кущ вилити відро води. Отож господарю, аби доглянути кизильник, багато часу не знадобиться.
На жаль, кизильник може уражати фузаріоз — грибкова хвороба, через яку тоншають і буріють стебла, сохнуть верхівки. Тоді потрібно видалити і спалити уражені частини рослин. Ґрунт треба продезинфікувати фунгіцидами, а при сильному поширенні хвороби — навіть змінити ділянку вирощування. Якщо на рослинах намножилася попелиця або інші шкідники, то використовувати будь-які інсектициди.
Втім, кизильник зимує добре. Перед настанням морозів довкола стовбурів варто зробити легке укриття сухим листя або торфом шаром 3-6 см.Розмножувати можна вегетативно. Зелені черешки вкорінюються швидше при високій вологості, тобто під плівкою. Найкращий термін для живцювання — друга половина липня. Субстрат складається із суміші торфу й піску, взятих у рівних кількостях.
Валерій Андрощук,
садівник