Невпинний рух вічності у картинах митця
- 16 березня 2012
- Відгуків: 0
- Переглядів: 825
-
«Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А кажуть, вона вічна…»
— саме так характеризує своє покликання художник Валерій Франчук, ювілейна, сто сорокова, виставка картин якого днями відкрилася у міській централізованій бібліотеці.
Валерій Олександрович Франчук родом з Хмельниччини, випускник Київського державного художнього інституту (майстерні станкової графіки), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений художник України, лауреат премії ім. В. Стуса, член Національної спілки художників України. Ознайомитися з його творами завітали міський голова Анатолій Федорчук, депутати міської ради Людмила Пасенко, Ігор Петренко та Вадим Шапошніков, начальник відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталія Погребна, поет Микола Боровко, краєзнавець Андрій Зиль, голова районної організації «Просвіта» Анатолій Ковальчук, освітяни, учні, журналісти, представники громадськості.
Проте у центрі уваги був сам Валерій Олександрович. Представила дорогого гостя директор бібліотеки Жанна Кручиніна, а вела захід Ольга Блакита.Художник розповів присутнім про себе, про свою родину, про тяжку працю у колгоспі своїх мами — ланкової — та батька — механізатора, узагальнено торкнувшись теми життя за комуністичних часів та проблем сьогодення. А кожен, хто бажав, брав слово, ділячись своїми враженнями про творчість митця, чиї картини заповнили усі стіни зали інформаційно-довідкового центру бібліотеки.
Варто зазначити, майстер творить, використовуючи не пензель, а… шпатель, а це, на думку багатьох мистецтвознавців, непроста техніка творення. Але ж картини які! А барви! Здається, ними художник намагався вловити невпинний рух вічності. І схоже, йому це вдалося! Тож важко не погодитися з оцінками робіт митця, який оточує глядача 
образами, що немов виринають із руху світла… Його стиль сформований з особливостей традиції метафорично-поетичного українського світосприймання… А в мотивах рефлексує український дух, самобутність людського життя, яке художник шукає у тому, нерідко зневаженому і самовпевнено притоптаному, де «ще жива душа».
Окрасою заходу була класична музика, яка лунала у виконанні викладачів Бориспільської дитячої музичної школи Олени Поліщук, Руслана Дениска та вихованця цього закладу Костянтина Литвиненка. Фортепіанні твори гармонійно впліталися у по-домашньому теплу царину спілкування з майстром.
Коли програма відкриття виставки Валерія Франчука себе вичерпала, учасники ще довго спілкувалися із художником та ділися між собою враженнями про його твори.Варто зазначити, не завадило б завітати на цю виставку і тобі, шановний читачу. А вона триватиме у бібліотеці до кінця місяця.
Мстислав КУТАЛО