(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Лельник і Ладовиці на Дівич-Горі: тисячолітню традицію відновлено!

  • 26 квітня 2012
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 649
  • Автор: admin
  • 0
<p> <img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/322/3/1.jpg" style="width: 450px; height: 338px; margin-left: 10px; margin-right: 10px; margin-top: 10px; margin-bottom: 10px; border-top-width: 1px; border-right-width: 1px; border-bottom-width: 1px; border-left-width: 1px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; float: right" />Дивовижне виїзне свято влаштували громади Об’єднання рідновірів України — свято Великої Богині Лади, яке відоме в народі як Красна Гора та Лельник і щорічно припадає на 22 квітня.</p> <p> Провівши у неділю Богославлення на Центральному жертовнику столиці, Київська громада українських язичників «Православ’я» дружно вирушила до Трипілля на знамениту Дівич-гору, на якій понад тисячоліття тому дівчата вшановували своїх Богинь — опікунку шлюбом і весіллям Ладу та її доньку, покровительку дівочого кохання Лелю. Взяти участь у такому величному дійстві виявили бажання й окремі представники Бориспільської громади Українських рідновірів «Поляни».</p> Підготовка до свята була проведена належним чином. Для цього був наданий транспорт, заготовлені і привезені дрова та все необхідне для святкового для обряду. <p> <img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/322/3/2.jpg" style="width: 450px; height: 301px; margin-left: 10px; margin-right: 10px; margin-top: 10px; margin-bottom: 10px; border-top-width: 1px; border-right-width: 1px; border-bottom-width: 1px; border-left-width: 1px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; float: right" />«Дівич-горо, ось і дочекалася ти своїх вірних Дажбожих онуків, які вже стільки віків не використовували тебе за призначенням. Скільки ж бо ти всього бачила, скільки перетерпіла.., а все стояла і чекала на нас, хто давно колись звеселяв тебе радісним співом веснянок і ладовиць, водив по тобі хороводи й молився за свою щасливу Долю. Але все повертається на кола свої, й ось ми знову разом», — думалося чи не кожному учаснику свята.</p> <p> І свято загуло, закрутилося, заспівало, і здійнялося в вишину молитвами десятків голосів, суголосних з промовами жриці Світослави. Зв’язок з Богами був встановлений. Жрець Спас запалив жертовне вогнище, очистивши простір від злих духів. А Світослава, почастувавши Богинь молочними стравами, продовжувала:</p> <em>— Ось Кола Сварожі крутяться до нас,<br /> І тьма відступає<br /> Верба золота пробудилась в свій час —<br /> Весну зустрічає.<br /> Великдень Дажбожий хліби підійняв,<br /> Як символ кохання,<br /> І грім Благовісником прогуркотів<br /> І стихло мовчання.<br /> Пташки повернулись,<br /> Їх спів задзвенів у яснім промінні.<br /> І пролісок ніжний в зазначений час<br /> зацвів на корінні.<br /> Ладується Всесвіт, ладується Світ,<br /> Ладується Права і Ява…<br /> І ось у вінку з ніжних квітів до нас<br /> Богиня іде величава.<br /> Вона — це життя,<br /> Вона — Матір Богів,<br /> Кохана дружина Сварога.<br /> Вона наділяє щедротами дів,<br /> Коханням і щастям від Бога.<br /> О Матінко Ладо, ми, внуки Твої,<br /> Зібрались тебе вшанувати.<br /> Цю Славу, о Ладо, співаєм Тобі,<br /> Пребути із нами прохаєм.<br /> І юних Полеля і Лелю звемо —<br /> Для них величальну співаєм.<br /> Хай Леля пробудить у дівах снагу,<br /> Красу їхню вмиє росою!<br /> Полель хай в серцях їх запалить любов<br /> І їх поведе за собою…<br /> О Матінко Ладо, ти в них пробуди<br /> Великую, творчую силу!<br /> Щасливе подружнє життя наладуй,<br /> І кожній — і дочку, і сина!<br /> Щасливих дітей, щасливу сім’ю<br /> Щасливую цілу родину!<br /> Богиня Любові на свято прийшла —<br /> Щасливая вся Україна!</em> <p> <img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/322/3/3.jpg" style="width: 450px; height: 305px; margin-left: 10px; margin-right: 10px; margin-top: 10px; margin-bottom: 10px; border-top-width: 1px; border-right-width: 1px; border-bottom-width: 1px; border-left-width: 1px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; float: right" />У цей час усім здавалося, що Дівич-гора пробудилася від багатолітнього сну. І це справді сталося: вона зраділа і стала підсилювати всі молитви і побажання, щоб вони швидше були почуті весняними Богами й Богинями.</p> Лунали урочисті славені. А дівчата плели вже віночок для дівчини-Лелі, в’язали букетики для пожертви Ладі і Лелі. Ходили в «кривого танця»… Обирали хлопця-Полеля і коло нього хороводили. <p> Коли вже відповідною молитвою розпочали святкову Братчину (спільне споживання їжі), десь у далині прогуркотів Перун-громовержець. Хмару несло прямо на Дівич-гору. Трохи не вчасно, — подумалося. Вимокнути ж бо нікому не хотілося. Проте як цього уникнути — вже була справа жерців-чоловіків. І Перун… їх почув! Тож на гору не впало жодної краплини — хмара розсіялася їхніми магічними зусиллями, так до Дівичі і не дійшовши.</p> Догорало жертовне багаття, допивалися священні напої. «Полянський» жрець Вогнедар ніжно перебирав «жіночі» струни… своєї гітари...<br /> Свято вдалося на славу. <p style="text-align: right"> <em><strong>Велесич Полянський</strong></em><br /> &nbsp;</p>
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.