Лельник і Ладовиці на Дівич-Горі: тисячолітню традицію відновлено!
- 26 квітня 2012
- Відгуків: 0
- Переглядів: 706
-
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/322/3/1.jpg" style="width: 450px; height: 338px; margin-left: 10px; margin-right: 10px; margin-top: 10px; margin-bottom: 10px; border-top-width: 1px; border-right-width: 1px; border-bottom-width: 1px; border-left-width: 1px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; float: right" />Дивовижне виїзне свято влаштували громади Об’єднання рідновірів України — свято Великої Богині Лади, яке відоме в народі як Красна Гора та Лельник і щорічно припадає на 22 квітня.</p>
<p>
Провівши у неділю Богославлення на Центральному жертовнику столиці, Київська громада українських язичників «Православ’я» дружно вирушила до Трипілля на знамениту Дівич-гору, на якій понад тисячоліття тому дівчата вшановували своїх Богинь — опікунку шлюбом і весіллям Ладу та її доньку, покровительку дівочого кохання Лелю. Взяти участь у такому величному дійстві виявили бажання й окремі представники Бориспільської громади Українських рідновірів «Поляни».</p>
Підготовка до свята була проведена належним чином. Для цього був наданий транспорт, заготовлені і привезені дрова та все необхідне для святкового для обряду.
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/322/3/2.jpg" style="width: 450px; height: 301px; margin-left: 10px; margin-right: 10px; margin-top: 10px; margin-bottom: 10px; border-top-width: 1px; border-right-width: 1px; border-bottom-width: 1px; border-left-width: 1px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; float: right" />«Дівич-горо, ось і дочекалася ти своїх вірних Дажбожих онуків, які вже стільки віків не використовували тебе за призначенням. Скільки ж бо ти всього бачила, скільки перетерпіла.., а все стояла і чекала на нас, хто давно колись звеселяв тебе радісним співом веснянок і ладовиць, водив по тобі хороводи й молився за свою щасливу Долю. Але все повертається на кола свої, й ось ми знову разом», — думалося чи не кожному учаснику свята.</p>
<p>
І свято загуло, закрутилося, заспівало, і здійнялося в вишину молитвами десятків голосів, суголосних з промовами жриці Світослави. Зв’язок з Богами був встановлений. Жрець Спас запалив жертовне вогнище, очистивши простір від злих духів. А Світослава, почастувавши Богинь молочними стравами, продовжувала:</p>
<em>— Ось Кола Сварожі крутяться до нас,<br />
І тьма відступає<br />
Верба золота пробудилась в свій час —<br />
Весну зустрічає.<br />
Великдень Дажбожий хліби підійняв,<br />
Як символ кохання,<br />
І грім Благовісником прогуркотів<br />
І стихло мовчання.<br />
Пташки повернулись,<br />
Їх спів задзвенів у яснім промінні.<br />
І пролісок ніжний в зазначений час<br />
зацвів на корінні.<br />
Ладується Всесвіт, ладується Світ,<br />
Ладується Права і Ява…<br />
І ось у вінку з ніжних квітів до нас<br />
Богиня іде величава.<br />
Вона — це життя,<br />
Вона — Матір Богів,<br />
Кохана дружина Сварога.<br />
Вона наділяє щедротами дів,<br />
Коханням і щастям від Бога.<br />
О Матінко Ладо, ми, внуки Твої,<br />
Зібрались тебе вшанувати.<br />
Цю Славу, о Ладо, співаєм Тобі,<br />
Пребути із нами прохаєм.<br />
І юних Полеля і Лелю звемо —<br />
Для них величальну співаєм.<br />
Хай Леля пробудить у дівах снагу,<br />
Красу їхню вмиє росою!<br />
Полель хай в серцях їх запалить любов<br />
І їх поведе за собою…<br />
О Матінко Ладо, ти в них пробуди<br />
Великую, творчую силу!<br />
Щасливе подружнє життя наладуй,<br />
І кожній — і дочку, і сина!<br />
Щасливих дітей, щасливу сім’ю<br />
Щасливую цілу родину!<br />
Богиня Любові на свято прийшла —<br />
Щасливая вся Україна!</em>
<p>
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/322/3/3.jpg" style="width: 450px; height: 305px; margin-left: 10px; margin-right: 10px; margin-top: 10px; margin-bottom: 10px; border-top-width: 1px; border-right-width: 1px; border-bottom-width: 1px; border-left-width: 1px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; float: right" />У цей час усім здавалося, що Дівич-гора пробудилася від багатолітнього сну. І це справді сталося: вона зраділа і стала підсилювати всі молитви і побажання, щоб вони швидше були почуті весняними Богами й Богинями.</p>
Лунали урочисті славені. А дівчата плели вже віночок для дівчини-Лелі, в’язали букетики для пожертви Ладі і Лелі. Ходили в «кривого танця»… Обирали хлопця-Полеля і коло нього хороводили.
<p>
Коли вже відповідною молитвою розпочали святкову Братчину (спільне споживання їжі), десь у далині прогуркотів Перун-громовержець. Хмару несло прямо на Дівич-гору. Трохи не вчасно, — подумалося. Вимокнути ж бо нікому не хотілося. Проте як цього уникнути — вже була справа жерців-чоловіків. І Перун… їх почув! Тож на гору не впало жодної краплини — хмара розсіялася їхніми магічними зусиллями, так до Дівичі і не дійшовши.</p>
Догорало жертовне багаття, допивалися священні напої. «Полянський» жрець Вогнедар ніжно перебирав «жіночі» струни… своєї гітари...<br />
Свято вдалося на славу.
<p style="text-align: right">
<em><strong>Велесич Полянський</strong></em><br />
</p>