(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Запитанням на запитання

  • 26 липня 2012
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 639
  • Автор: admin
  • 0

Що важливіше — люди чи тварини?

 

Дуже здивувала однобокість позиції автора статті про контроль безпритульних тварин, в основу якої чомусь поставлені інтереси бездомних собак і повністю проігноровані інтереси людей.
А чи не спробувати Вам, шановний автор, перед написанням другої частини приїхати поспілкуватися з мешканцями будинку на вул. Бабкіна, 12, особливо його першого під"їзду? Тут прямо під вікнами будинку вже котрий рік живе зграя цих «бідних і нещасних» тварин, котра кожного року освіжається кільками виводками молодих щенят. Безсумнівно право цих тварин кидатися на дітей, що катаються на велосипедах, гидити (вибачте за слово) в пісок на дитячому майданчику, атакувати домашніх тварин, влаштовувати нічні «концерти» не піддаються ніякому сумніву. Зрозуміло, люди мають це терпіти, приносячи в жертву стан свого здоров’я. Очевидно, тому, що собаки — це вимираючий в нашій країні вид тварин? Ні? То чому, хочу спитати, ніхто не захищає права, наприклад, щурів — їх люди знищують без будь яких перешкод, коли вони їм заважають. Але ж з біологічної точки зору, ці тварини наближені до людини як і собаки. До речі, щури відмінно співіснують поряд з будинком Бабкіна, 12 не тільки не заважаючи, а навіть завдяки собакам — вони часто не в змозі з’їсти все те, що принесли добрі опікуни.
І ще можна добавити пару слів про опікунів, вірніше, про ту жінку, хто вважає цих собак своїми. Думаю, журналістам не буде зайвим і з нею поспілкуватися. Бажано при цьому зберегти в статті все багатство її лексикону і як можна більш яскраво передати образ жінки, що будь-якою ціною намагається вберегти від знищення бездомних псів як біологічний вид, а одночасно з цим, зносить сміття з навколишніх смітників і влаштовує нібито випадкові пожежі під вікнами будинку. Початок розповіді я можу підказати — був свідком. Одна молода жінка зробила хазяйці собак зауваження, коли вони зграєю на неї накинулися. У відповідь почула: «Ишь выискалась, засранка, буду я ещё тебя слушать». Далі було продовження (з використанням комбінацій виразних, дуже близьких для кожного росіянина слів), загальний зміст чого зводився до того, що будинок побудований незаконно на землі цієї жінки, а вона сама має право тут робити, що захоче, бо живе в Борисполі вже 45 років.
Хотів би перепросити перед шановними членами організації «Артемон». Але всі роки, коли бездомні собаки заважали існуванню людей при майже повному ігноруванні проблеми з боку міської влади, вони (активісти організації) вважали за нормальне те, що кількість собак в місті «зашкалювала» за всі межі розумного. Зараз же захисники тварин намагаються зберегти статус-кво. Хіба ж ні? Лейтмотив її меседжа простий: «ми не віримо в здатність міської влади виконати стерилізацію, тому будемо перешкоджати відлову тварин». Тобто, хай все залишається як є, собаки продовжують безконтрольно розмножуватись, а стан здоров’я людей — це питання другорядне. До речі, зараз у дворі Бабкіна, 12 мешкає зграя з приблизно півтора десятка тварин, більшість з яких віком менше року — тобто навіть якщо виконати всім стерилізацію зараз, люди почнуть відчувати полегшення років через п’ять-сім. Це прийнятно для мешканців будинку? Навряд чи. А якщо заблокувати проведення взагалі будь яких заходів, то вже восени з’являться кілька нових виводків, а вже через рік кількість тварин тільки в цьому дворі сягне до трьох-чотирьох десятків. 
Власне, я залишаю відкритим запитання: що важливіше — люди чи тварини? Пропоную дати на нього однозначну відповідь, а вже потім шукати компроміс між інтересами захисників тварин і мешканців. Пару років назад, коли собаки напали на дитину на велосипеді, опікуни собак, боячись адекватної реакції, надрукували і розклеїли текст: «Люди! Не убивайте собак, убейте лучше себя!» Я не думаю, що нас такий «компроміс» задовольнить.
Костянтин ЗГРИВЕЦЬ,
мешканець Борисполя
Собака — друг для людини чи ворог?
Шановний пане Костянтине, перш ніж відповісти на Ваше запитання, хотілося б зазначити, що ставлення до безпритульних тварин визначає рівень гуманності суспільства. У цьому переконує практика: ставлення до тварин у розвинених країнах Європи помітно відрізняється від тих держав, які роблять лише перші кроки до правового суспільства. На жаль, в Україні роками навіть самі розмови про тварин та прояви жалю до їхніх страждань вважалися чимось несерйозним, занадто сентиментальним.
За даними Всесвітньої організації захисту тварин, Україна входить у п’ятірку країн з найгіршою ситуацією з безпритульними тваринами — разом з Албанією, Азербайджаном, Білоруссю та Вірменією.
Чому така зневага до чужого життя, яке у кожної живої істоти єдине і неповторне? Чому Людям (я навмисно пишу це слово з великої літери), які проявляють співчуття до живої істоти, зграйка ледачих і заклопотаних виключно своїм черевом «громадян» дружньо плюють у спину і не бажають задуматися й усвідомити просту істину: ми маємо те, що заслуговуємо своїми вчинками.
 Звідки витоки проблеми безпритульності тварин? Джерела всім відомі: безвідповідальність господарів тварин, які вчасно не простерилізували або не прилаштували своїх собак чи котів, а потім викинули їх на вулицю. Вони не зважають на закони природи, закони Всесвіту (як хочете їх назвіть), їхня суть від цього не міняється, а саме: що віддаєш — те й отримуєш (все в житті повертається за принципом «бумерангу»). Тому коли з цими «горе-господарями» стається щось подібне (викинули з роботи, діти викинули на старості і т.д.), треба мати мужність і визнати причинно-наслідковий зв"язок подій — отримали те, що власноруч творили у своєму житті. 
Отже, йдеться лише про шляхи досягнення мети. 
Найголовніший із них — негайне проведення масових заходів з припинення безконтрольного розмноження як безпритульних, так і домашніх тварин. А саме: проведення біостерилізації. Як результат — суттєве зменшення кількості безпритульних тварин. При цьому стерилізованим тваринам робляться щеплення від інфекційних захворювань, і вони більше не представляють собою небезпеку для оточуючих. Крім того, стерилізовані тварини не пускають на свою територію нових тварин, які мігрують, і у випадку знищення попередніх займають їхню територію.
Наступний крок — досягнення гармонійного співіснування людини і тварини. Не проявляти агресії до нещасних істот, яких безпритульними роблять люди, спробуйте не звинувачувати їх у власних бідах та невдачах, не виливати на них негатив, який накопичується за день. Здатність співчувати, проявляти милосердя свідчить про високу моральність людини. Для того, щоб встановити контакт, спробуйте вдома збирати залишки їжі (кістки, залишки ковбаси і т.п.) і, коли виходите з дому, виносити їх тваринам, класти у відведених місцях, щоб це не заважало іншим людям. І тоді наступного дня вони вас зустрінуть, помахуючи хвостиками.
Безпритульні тварини шукають контакту з людиною і завжди із заздрістю дивляться на тварину, яка іде з господарем. Мати господаря — це мрія безпритульної тварини. Якщо у вас є можливість прилаштувати тварину до хорошого господаря, не пошкодуйте часу і зробіть це, і добрі справи вам повернуться сторицею. 
Члени Бориспільської міської громадської організації захисту тварин «Артемон» звертаються до всіх жителів міста: ви не зобов’язані любити тварин — це якість, яка є індивідуальною. Але, як люди розумні, інтелігентні, ви зобов’язані поважати їхнє право на життя і пам’ятати, що у собаки і кота, як і у людини, також є душа, яка теж відчуває біль.
Є й іще один шлях — варварський, дикунський, незаконний, безрезультатний — шлях фізичного знищення безпритульних тварин. Безрезультатний — тому що ніяк не впливає на зменшення популяції тварин. Тільки стерилізувавши тварин (як домашніх, так і безпритульних), можна припинити їхнє розмноження. Цілком можливо, що постійне існування великої кількості безпритульних тварин дає можливість весь час, практично, безконтрольно списувати немалі суми на їхнє знищення, зауважу, всупереч вимогам законодавства України (Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження») та розпорядженням уряду. 
У листі № 1506/2 від 07.02.2012  р. Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова йдеться про виключно гуманний шлях вирішення проблеми безпритульних тварин шляхом будівництва притулків. Позиція уряду України полягає у безкровному вирішенні питання безпритульних тварин. 
Шановний дописувачу, ми з Вами є членами однієї громади міста, й у вирішенні загальноміської проблеми безпритульності тварин кожний має визначити своє місце. Цілком погоджуся з Вами, що у місті мають бути витримані санітарні норми утримання прибудинкових територій та безпеки людей, які проживають у комунальних та приватних будинках. Але мене дивує Ваша позиція: чому, коли у вас під вікнами з’явилася собака-самиця, Ви пасивно спостерігали, поки вона «обросте» виводками, чому не ініціювали збір коштів на її стерилізацію? Чому не знайшли для неї господаря? Це ж, напевне, прибудинкова територія Вашого будинку... 
Тому кожний з нас сам має вирішити, який шлях вирішення проблеми підтримати: залишатися Людиною і вимагати від влади безкровного вирішення питання (а поки це станеться, самим, своєю громадою намагатись стерилізувати нещасних тварин) чи долучитися до вбивць і стати співучасником злочину, пам’ятаючи, що будь-яка насильницька смерть — це негатив, який накопичується в наших дворах. 
Залишитись осторонь не вдасться. Необхідно визначатися, тому що без спільної участі проблему не вирішити. 
 Юлія ОПАНАСЮК,
голова Бориспільської міської громадської організації захисту тварин «Артемон» 
 
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.