(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Ім’я їм — імміґранти!

  • 23 серпня 2012
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 734
  • Автор: admin
  • 0
Дивно чути, коли всілякі іновірці (які чи то нещодавно приїхали на нашу землю, чи вже в другому-третьому поколінні проживають в Україні), почувши гасла «Україна — для українців», «Україна понад усе!», «Слава нації — смерть ворогам!», починають битися в істериці та волати, що етнічна нація (тобто ми — українці) не має права навіть виголошувати ті гасла, бо тоді вони, іновірці, відчувають себе «нєдочєловєкамі».
Наша відповідь на ці ваші «закиди» проста: шановні, це ваш свідомий вибір, ким себе почувати в Україні: чи «нєдочєловєкамі», чи «іноземним мотлохом», чи «окупантами», чи «гостями». Від цього наше ставлення до вас не зміниться, кращим не стане, бо нема для того підстав. Адже ви ніколи не будете ані любити, ані хоча б поважати нашу державу — ваші егоїстичні, мізерні, агресивні душі з замашками окупантів, на те просто не здатні. Ви ніколи не станете справжніми громадянами України, бо вас роз’їдає до неї ненависть, зневага та ворожість. Так само, як колись, та ненависть роз’їдала ваших предків, які йшли в Україну встановлювати комуністичні порядки шляхом неймовірного за розмахом та кількістю жертв терору. Ви — нащадки катів нашої нації. І якщо ви нині вже маєте паспорт України, це не означає, що ви стали повноцінними громадянами нашої держави, стали українцями, стали частинкою нашої нації. Ви — лише фізичне продовження наших ворогів.
Багато тих з вас, хто тільки-но прибув в Україну, тікаючи зі своїх «ісконних земель», обрали нашу державу для свого прихистку. Та не встигли стати на її землю, як почали диктувати свої умови. Панове, ви забуваєтесь, вас сюди ніхто не кликав і ваша думка щодо того, якою має бути Україна і як у ній поводитися корінному населенню, тут нікого не цікавить! Треба було права і гонор демонструвати у власній країні, захищаючи її землі, її традиції. 
Для власної держави ви стали боягузами та дезертирами, то з якого дива ви такі активні в нашій державі? Надолужуєте втрачене? Хочете бути героями на чужій землі? Зловживаючи нашою гостинністю, хочете показати себе сміливцями та активними діячами; хочете на нашій землі втілити те, що не вдалося на своїй?! Такого не буде! Нам не треба ваших традицій! Ви мали місце, де ваші традиції були народжені, — ви його зрадили. Ми маємо своє місце, де були народжені наші традиції, і для чужих ми його не віддамо. Воно — наше, українське. А ви тут лише біженці, гості або просто — імміґранти! 
Отже, зважаючи на той факт, що з деякими із вас нам все-таки доведеться тривалий час співіснувати в межах однієї держави, на всяк випадок дослухайтесь до поради: звикайте жити в єдиному своєму статусі — статусі одвічного імміґранта. З усіма його подальшими наслідками. Цей статус знімає всі питання, і всі галасливі претензії з вашого боку до нас як до етнічної нації. Будьте чемними, гостям не личить поводити себе окупантами!
 
facebook.com/notes/галина-ярмак/імя-їм-іммігранти/367251140010594
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.