Вишивка — споконвічна гордість

Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця світогляду, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші Предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні зображення Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших Пращурів до Сонця, Матері як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості дівчини.

Бориспільці, а саме працівники музею, зокрема Наталія Йова, намагаються відроджувати у громадян любов до вишивки. А тому 29 серпня в Бориспільському музеї у відділі «Сучасний Бориспіль» відбулася виставка присвячена цій древній майстерності. Експозиція була поділена на 2 зали. В одній гостям пропонувалося розглянути вишиті роботи XIX, XX століть. Були там представлені рушники і сорочки. Це дозволило поринути у глибину віків і відчути атмосферу життя наших Пращурів. На розгляд виставили сорочки щоденні, а були й такі, які люди одягали до церкви на свята. Були в яскравих кольорах, а були й вишиті майже повністю чорними нитками, лише з невеликим вкрапленням червоного. Пізніше Валентина Василівна Марченко (заслужена вишивальниця) сказала, що все залежить від настрою, натхнення, подій, що відбуваються у житті. За її словами, та вишивальниця, певно, мала якесь горе у житті…

У другій залі були представлені роботи, власне, Валентини Василівни, про яку зазначалося вище. Жінка розповіла, що пронесла вишивку крізь усе своє життя. Різні були періоди, а цей вид прикладного мистецтва завжди був з нею. Любов до цієї творчості їй прищепила бабуся. Коли пані Валентина була маленькою, шість рочків від роду, бабуся підвела її до яблуньки і промовила пророчі слова: «Яблунько, благослови внучку на вишивку». І дівчинка вперше взяла голку до рук.

На сьогодні її роботи експонуються за кордоном у таких країнах, як Фінляндія, Швеція, Словенія, Угорщина, Польща, Америка тощо.

Серед робіт Валентини Василівни — рушники, скатертини, вишиванки, ляльки-мотанки. І це далеко не межа її можливостей. Помітно, що у кожну з них жінка вкладає любов і душу.

Захід завершився привітаннями, подяками за створену виставку. Насамкінець майстриня зазначила, що 28 вересня у приміщенні музею, що на Головатого, 3, відбудеться безкоштовний майстер-клас з української вишивки. Вона запрошує всіх охочих навчитися власноруч творити те, що називають вічним!

Марія Голуб