Лікарі, міліція, морги і кладовища дружно нагрівають руки на смертях українців

Обсяг, рентабельність і перспективи ринку ритуальних послуг змушують його учасників переступати всі моральні бар’єри.

Артем Кислов (прізвище змінено на прохання співрозмовника) — завжди в строгому костюмі, підтягнутий і вічно похмурий. «Робота зобов’язує», — лаконічно пояснює він, простягаючи кореспонденту ТСН.ua свою візитку, на якій простим, точним шрифтом набрано: «Ритуальне бюро. Ми поділяємо Вашу скорботу».

Ознайомившись з прайсами, розуміємо, що організація поділяє не тільки скорботу, але й левову частку заощаджень багатьох українських сімей, яким коли-небудь доводилося ховати своїх близьких. «Це теж бізнес, і він не з приємних, тому тут так все дорого. Покрутитися в нашій справі, тут рік за два проходить, конкуренція величезна, неймовірна корупція — скрізь домовся: в морзі, на кладовищі ...», — пояснює Артем.

У чергу — на кладовище

Найдорожче — місце на кладовищі, точніше — його дефіцит. На цьому добре «нагрівають» руки завідувачі кладовищами. Деякі обізнані люди кажуть, що в Києві хабар за «бронювання» місця на цвинтарі може доходити до 50 тисяч доларів. Наскільки обґрунтовані такі чутки, важко сказати, але те, що за «резерв» інколи доводиться платити, — факт. Три роки тому Подільське управління міліції затримало в Києві завідувача одного з кладовищ району, коли він брав хабар у сумі 5 тисяч доларів за резервування місця під поховання.

«За законом, ви можете розраховувати на «ділянку «1,5 на 2,2 метри — стільки відводиться місця на одного небіжчика. Але на кладовищі говорять «місць немає» і додають: допомогти може тільки фірма «Х». У фірми «Х» всі послуги платні і місце на кладовищі, на якому вже нібито немає місць, коштує у них від трьох тисяч гривень», — пояснює одну зі схем Артем Кислов.

«Нам сказали: немає грошей — несіть тіло в крематорій або везіть за місто, за 80 кілометрів; там на кладовищі поховають безкоштовно. Звичайно, ми перебували в шоці від втрати дідуся, тому не стали навіть з’ясовувати правомірність запропонованого і погодилися на послуги ритуальної служби: знайшли гроші й заплатили», — розповідає Катерина Нестерук, фахівець з PR.

Є ще одна схема — «підселення» до могил. Такими місцями вже давно торгують на різних форумах в інтернеті: за дві-три тисячі доларів можна купити місце на престижному цвинтарі в місті. На деяких кладовищах Києва, наприклад, на Байковому, первинні поховання заборонені, але за санітарними нормами через 20–25 років (залежно від ґрунту на кладовищі) в могилу, де хтось вже «спочиває», можна ховати ще одне тіло.

«Торгують «підселенням» родичі покійних або ті, у кого на руках свідоцтво про смерть похованого, — саме вони вважаються власниками землі з прахом», — пояснює Артем Кислов.

Справді, в мережі інтернет море пропозицій: «хороший під’їзд, пристойні сусіди, відмінна енергетика, торг», — рекламують місця для небіжчиків продавці.

Дохідна скорбота

Чималу частину в похоронному бюджеті займають організаційні питання. «Привезти, відвезти, заплатити за морг... Не заплатиш — не видадуть тіло... Я можу сотні історій розповісти», — стверджує Артем Кислов. За його словами, тільки домовленості з моргом можуть обійтися родині від 500 гривень. За макіяж небіжчикові, підготовку тіла (залежно від ситуації) потрібно буде викласти пару тисяч гривень. Купівля труни обійдеться ще у пару тисяч, близько тисячі гривень потрібно буде заплатити могильникам.

За словами співрозмовника ТСН.uа, у середньому рентабельність ритуальної аґенції складає від 50 до 70 %. Учасники цього ринку розуміють особливості ситуацій, вони тонкі психологи: люди в горі не в змозі адекватно оцінювати витрати, зважувати рішення... та й часу на це піде немало — як мінімум, потрібно подбати про зберігання тіла покійного в морзі. І це теж гроші — близько 200 гривень в день.

«У цьому бізнесі хочуть «нагріти» руки всі: від міліціонерів до медиків. При багатьох лікарнях «пасуться» свої ритуальні аґенції, деякі міліціонери теж отримують свій відсоток від кожного клієнта», — ділиться нюансами свого бізнесу Кислов.

А «вирішити всі питання», пов’язані з похованням, пропонують прямо в лікарнях, відразу після смерті людей.

«О першій годині дня мені зателефонували з лікарні і сказали, що у мого батька зупинилося серце — він помер. Через півгодини я був у лікарні, біля кабінету лікаря мене зустрів чоловік у костюмі і запропонував послуги своєї ритуальної аґенції. За все просив п’ять тисяч гривень. Звідки він дізнався про моє горе? Не інакше як лікарі мають свою частку», — міркує Юрій Дятлов (47 років, Харків).

Аналогічну історію описали в одному ЗМІ і колеги з Миколаєва. Там буквально через десять хвилин після візиту міліціонерів у будинок до покійного для того, щоб зафіксувати смерть, на мобільний телефон родичів померлого зателефонували представники фірми, яка спеціалізується на наданні ритуальних послуг.

Уже через три хвилини після розмови по телефону на порозі з’явилася молода дівчина, яка представляла цю ж аґенцію ритуальних послуг. Цікаво, що трунарі виявилися оперативнішими, ніж міліція і швидка: останнім на те, щоб приїхати, знадобилося більше години.

«Конкуруючі» фірми

За даними Держкомстату, щороку в Україні помирає близько 760 тис. осіб. Такі цифри вимагають щорічного приросту площі цвинтарів на три тисячі гектарів. Тільки в Києві функціонує 29 кладовищ загальною площею 560 га, з яких для поховань відкриті тільки далеко розташовані за містом Північне і Південне. Ще два кладовища в межах столиці повністю закриті, інші вважаються частково закритими: на них ховають в обмеженому режимі, зокрема, здійснюють «підселення» до раніше померлих родичів.

Враховуючи, що в Києві щодня фіксується до 150 смертей, вільної території київських кладовищ вистачить максимум на п’ять років.

Такі перспективи свідчать про те, що ринок ритуальних послуг найближчим часом зростатиме, а серед компаній конкуренція жорсткішатиме.

«Але це не так уже й погано: більше фірм — менші ціни, краща якість», — міркує Артем Кислов. Проте особливим трендом розвитку ринку, на його думку, може стати і спроба монополізувати ці послуги місцевою владою. До речі, такі плани у чиновників виникали неодноразово. Подейкують, що даним бізнесом планували зайнятися «люди з оточення Леоніда Черновецького» під час його перебування на посаді міського голови. Однак реалізувати задумане — провести зачистку ринку від конкурентів — не встигли, оскільки під Леонідом Черновецьким захиталося крісло мера; його вплив у Києві звівся нанівець, і, врешті решт, він вилетів з крісла столичного мера.

economics.puls.kiev.ua