«Руки вгору» по-бориспільськи, або більше двох не збиратись

Всі люди у всьому вільному світі мають права. У тому числі право зустрічатися з друзями, виходити на вулицю, спілкуватися та обговорювати різні теми, висловлювати невдоволення та протестувати проти дій влади чи роботодавців. Але, схоже на те, що Бориспіль відтепер до вільного світу не належить. Бо як інакше пояснити появу вкрай цікавого рішення Бориспільського міськвиконкому від 6 серпня цього року за № 725 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій  у місті Борисполі». 

Давайте подивимось, що ж передбачає цей «історичний» документ для нас з вами. Складене це рішення на «глибокій правовій основі» — нормативних документах неіснуючої комуністичної імперії СРСР. Може, варто було б взагалі спертися на «ґрунтовнішу» правову базу? Наприклад, на закони Російської імперії 1913 року чи «височайші» укази московських царів. Адже там так багато цікавого і повчального для прав і свобод людини взагалі та українців зокрема. Не допрацювали…

Зате міський виконавчий комітет за нас вирішив як нам жити, спілкуватися і до гурту збиратися, згідно з «кращими традиціями» тоталітарного СРСР. А задля повної ясності навіть терміни визначив. Виявляється, збори — це «масовий захід за участю двох(!!!) або більше осіб», який проводиться «з метою обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних проблем», в тому числі з розповсюдженням друкованих матеріалів. А мітинг — масовий захід, організований «у спеціально визначених(!!!) органами місцевого самоврядування місцях». Якщо люди про цьому виявляють «вираження певних настроїв, протесту, незгоди з діяльністю державних органів чи органів місцевого самоврядування» та тримають у руках плакати — це вже іменується демонстрацією. Пересування по вулиці тепер називається походом. Це не можна вивчити — це треба запам’ятати, щоб порушником громадського порядку не стати.

Про всі згадані вище діяння організатори (вони ж «зацікавлені особи») зобов’язані повідомляти міськвиконком «не пізніше як за 10 днів(!!!) до наміченої дати проведення» масових заходів, вказавши при цьому мету, форму, бажане місце та кількість учасників, своє повне ім’я, адресу та місце роботи, і надати якісь «графічні матеріали». Проходження медогляду, здачі аналізів та нормативів з фізичної підготовки поки що не вимагається.

Отже, якщо люди не задоволені черговим проявом «покращення життя», то протестувати вони  можуть не «вже сьогодні», а лише через десять днів та й то у спеціально відведених владою місцях. А за цей час може й передумають і протестний запал пропаде, або організаторів «переконають» заспокоїтися. До того ж міська влада має право змінити час, місце, порядок проведення масового заходу або прийняти рішення про неможливість його проведення взагалі. Та й справді, а раптом щось не так з «графічними матеріалами» чи на захід прийде на п’ять осіб більше, ніж заявлено!  При цьому «не допускається проведення мітингів, пікетів безпосередньо перед адміністративними будівлями установ та організацій, якщо це заважає роботі». Тому, якщо громадяни не задоволені, скажімо, якістю комунальних послуг, то вони повинні пікетувати котельню у своєму мікрорайоні, а не йти до будівлі міської ради, щоб не заважати «роботі на благо народу». Якщо у вас накипіло незадоволення зростанням цін чи низькими доходами, то мітингуйте на здоров’я біля перукарні або магазину на околиці міста, щоб не турбувати владу. А то, інакше, за порушення порядку вами займеться наша славна міліція, котра всіх нас береже, особливо можновладців.

У світлі таких глобальних у своєму безглузді рішень у нормальних людей виникає щонайменше ряд запитань:

1) Чи є масовими заходами:

- вечірка з друзями;

- черга у супермаркеті;

- натовп людей на зупинці;

- базарний день у неділю;

- виїзд на природу групою більше двох осіб;

- весілля, день народження, корпоратив, хрестини, дитячий ранок у дитсадку і т.п.;

- виробнича нарада;

- кіносеанс, вистава у театрі, виставка у музеї, дискотека;

- партійні збори;

- відкрита лекція;

- випадкова зустріч з давніми знайомими на вулиці;

- розмова на кухні у колі сім’ї;

- всі інші подібні випадки з повсякденного життя?

2) Хто є відповідальним за всі вище перераховані заходи?

3) Чи можна людям взагалі збиратись разом більше, ніж удвох?

4) Хто є автором цього рішення? Самі до таких фантазій додумалися чи вищестоячі «мудреці» ідею підказали?

5) Як називається суспільний лад, у якому приймаються такі рішення, і до чого ми йдемо?

Людина зі здоровим глуздом сприйме ці питання, як жарт. Крім останнього. Бо схоже на те, що правлячий режим скоро почне боятися власної тіні, як бабусі з котом, не кажучи вже про якісь прояви спротиву чи протесту. От і намагається їх уникнути дешевими до убогості методами на зразок відключення світла, ремонту, організації бездарного шоу на майдані чи елементарно законсервувати «дозволами», тиском та погрозами, в тому числі й через подібні рішення місцевої влади, що порушують права громадян і Конституцію України.

Щодо прийняття таких «документів» мала б сказати своє слово і прокуратура, якщо вона ще функціонує, як орган захисту законності. Та й депутати міської ради не повинні мовчати, адже всі ми присягали захищати права і свободи жителів нашого міста. От тільки чи здатні на це представники провладної депутатської більшості? І чи можуть депутати взагалі тепер зібратись на сесію без дозволу міськвиконкому? Масовий захід все таки…

 

Ігор Петренко,

депутат міської ради від ВО «Свобода»