Як не наступити на граблі

Хоч я вже й пенсіонер, але політикою цікавлюся і від життя стараюся не відставати. От і зараз слідкую за перебігом наступних виборів та рекламою партій і кандидатів. Бо не хочеться знову помилитися і обрати не тих і не того, щоб потім плюватися при їхній появі на телеекрані. Ми на такі граблі вже наступили у 2010 році, тепер чухаємо лоби. Надто вже дорогі ці помилки для країни  і для людей. Хоча моя совість чиста, я за Януковича і регіоналів ніколи не голосував. Але разом з усіма відчуваю оте «покращення вже сьогодні» і боюся, що «стабільність та добробут» завтра пережити вже не зможу. Отримаєш ту пенсію і думаєш, куди ж її витратити: на харчі, на ліки чи на комунальні платежі. А хочеться ж і на схилі літ людського життя, а не стабільного злидарювання після того, як весь вік відпрацював. А у молоді які перспективи? Гнути спину з ранку до ночі за копійки на олігархів? Нащо нам такий «добробут»? І нащо нам депутат-«регіонал» — хоч бориспільський, хоч переяславський?

Зневірились люди в політиках, особливо після Ющенка, нікому віри не ймуть. Але все одно владу обирати треба, раз така вже у нас система. Бо не оберемо ми, то оберуть за нас. От я і читаю, порівнюю, думаю, щоб якось вибір свій зробити. З деяких партійних лідерів просто сміх бере. Комуністи он обіцяють все повернути: і підприємства, і роботу, і ціни, і безкоштовну освіту з медициною. Забули ще пообіцяти хліб по 16 копійок і ковбасу по 2.20, за якою люди душилися в чергах. От тільки хто їм не давав всі ці роки, сидячи у Верховній Раді, зберігати все те народне добро від розтягування? І де у них взялися величезні кошти на рекламу цих своїх обіцянок сьогодні? Мабуть, зручно «захищати народ», живучи у розкішних особняках та з депутатськими пільгами? А деякі мого віку люди їм досі вірять...  Пора уже і перестати бути наївними, життя проживши.

Тепер на екрани і плакати можуть вилізти навіть клоуни, були б лише гроші. Але чи боїться нинішня влада клоунів, навіть якщо вони «радикальні» та з вилами у руках? І кого вони здатні захистити, якщо не спроможні захистити себе? Ганьбить тільки українську вишиванку.

Не сприймають люди серйозно і панянку, що зірвалась «вперед» у супроводі футболіста, кар’єра якого згасає, та сина знаменитого актора, кар’єра якого може і не початись. І це називається «нові люди» та «нові лідери»? Це просто черговий роздутий через телевізор проект. Не вірю, що за ними кинеться «вперед» вся Україна, навіть за обіцяну пенсію у 500 євро. Бо такими обіцянками та ще й такі «вожді» країну з прірви не витягнуть ніколи. 

Може, це зміг би зробити Віталій Кличко? Він справді великий чемпіон, що проклав собі дорогу кулаками, та й розум і освіту має, світ побачив. Але хто ж сховався за його широкі плечі?  Чи не ті, що міняли партії та фракції, як рукавички, залежно від обставин, коли були депутатами? Чи не стане кандидат від його партії готовою «тушкою» для нинішньої  влади? Бо, як кажуть мудрі люди, «бігало за возом, то й за саньми побіжить»...

Об’єднана опозиція теж особливого захоплення не викликає, хоча при тій владі жилося трохи краще і таких утисків люди не мали, як сьогодні. На українську мову і свободу журналістів ніхто не зазіхав, багато людей мали свій маленький бізнес, який зараз зовсім затисли. Одне тільки хвилює: занадто багато вже партій там об’єднались, і чи не будуть вони після виборів так само швидко роз’єднуватись? І чи зможуть зробити те, що обіцяють, не пересварившись поміж собою? Та й кандидата підходящого на нашому окрузі підібрати не змогли. Тому я швидше за все підтримаю Міщенка. Він хоч місцевий — бориспільський — та й наче не бігав з партії в партію. А ті опозиціонери, котрі його в чомусь звинувачують, мали б передусім на себе подивитися.

Одна партія залишається, якій можна повірити і довірити, — «Свобода». Я до цих хлопців давно придивляюся. Мабуть, вони єдині, у кого залишилася віра і бажання створити справжню Україну. Програма у них розумна і грамотна, жодної «тушки»-зрадника серед них немає і, сподіваюсь, не буде ніколи. Вони на свою країну дивляться, а не на Європу чи Росію. Шкода тільки, що не висували у нас кандидата-«свободівця», але то, як мені пояснили,  через угоду з опозицією. Нинішнього президента й уряд дійсно треба відправити у відставку, а землю ні в якому разі продавати не можна, бо зробимо своїх дітей і онуків рабами. У цих питаннях я зі «Свободою» повністю згодний, та й в інших теж. Тому я за «Свободу» і всіх до того закликаю, бо країну рятувати треба.

Не вірте брехливим рейтингам — то все на замовлення зроблене і щедро проплачене. Багато людей на цих виборах за «Свободу» проголосують, бо вже не дозволять себе дурити. Тоді, нарешті, ми матимемо свою українську владу і збережемо свою людську і національну гідність, щоб стати господарями на своїй рідній землі.

Микола Гончаренко,

пенсіонер