Нацменшини вирішують все... поки що

29 жовтня в ранковому ефірі телеканалу ТВі Левко Лук’яненко оприлюднив досить цікаву статистику. Виявляється, у нинішніх виборах взяло участь близько 25 % українців, решта, 75 % електорату, — представники нацменшин. Він не зазначив, звідки такі дані, але непохитний авторитет цієї людини не дозволяє засумніватися у достовірності наведених цифр. 

Розглянемо «офіційну» статистику. За даними ЦВК, у виборах народних депутатів України 28.12.2012 взяло участь 57 % виборців (до відома — у базі даних Державного реєстру виборців зазначено, що в Україні нараховується приблизно 36 млн. записів про виборців). Тобто цього разу на виборчі дільниці прийшло 20 759 472 мільйонів осіб. Чому не вийшли висловити своє волевиявлення решта 16 мільйонів — сказати важко. Можливо, сюди підпадають і тих 10 млн. українців, які перебувають нелегально на заробітках за кордоном; ще певна частина українців перебуває на заробітках, міґруючи по власній державі… Так чи інакше, але законодавством ці питання ще не врегульовано. І такі люди, зрозуміло, проголосувати не мають можливості. Звичайно, серед виборців була і значна частина збайдужілих та зневірених. Але великої ролі вона не відіграла. 

Отже, 25 % від загальної кількості електорату, який взяв участь у нинішніх виборах, в «живому» еквіваленті — це близько 5 млн. українців. Саме УКРАЇНЦІВ, якщо орієнтуватися на слова Левка Лук’яненка. Шляхом арифметичних дій отримуємо, що понад 15 млн. представників нацменшин становили домінуючу частину електорату. Звісно, за відсутності графи про національність у паспорті, важко нині встановити точну чисельність нацменшин, які проживають в Україні, або етнічних українців, або таких, що лише зараховують себе до них. Але, зважаючи на останні події, на те, як запродуються інтереси нашої держави, приходиш до висновку, що окупантів нині в Україні значно більше, ніж етнічного населення. 

Аналізуючи цю цифру, думаю, ні у кого не виникне запитання, чому маємо саме такі показники голосування, зокрема — за партію реґіонів та КПУ, в сумі — майже 9 млн. голосів виборців. Добре зрозуміло, що найчисельніші реґіони України — це є Південь та Схід України. Саме ці території дають основні показники голосувань. І саме на цих територіях проживає найбільша кількість неетнічного населення (так склалося у силу політично-історичних подій). Нещодавно моя нова приятелька, яка родом з Донеччини, запевняла, що серед її земляків мало українців, майже нема, майже не збережено українські традиції, культуру, мову. Натомість, все місцеве населення об’єднане одним пролетарським завзяттям і відчуттям команди, як у класичні радянські часи на першотравневі масовки. Цю згуртованість воно несе, як прапор, від покоління до покоління, починаючи від своїх прадідів, які переїжджали з Росії на спустошені голодомором та концтаборами наші землі. Зрозуміло, що ніколи ця пролетарська маса не вибере проукраїнську політичну партію. І навряд чи вона обере навіть якусь ліберальну партію, яка хоча б не здавала інтересів України. Вочевидь, ця маса завжди чомусь керувалася прагненням нашкодити етнічному населенню. Напевне, цей поклик вона всмоктала з генами своїх пращурів-окупантів. 

Тому більше ніж некоректно звучать слова таких громадських діячів та журналістів, як О. Данелюк, Соня Кошкіна, М. Наєм, Т. Березовець й решти представників нацменшин, які звинувачують українців, саме УКРАЇНЦІВ, у таких результатах виборів, і разом з тим — у відсутності почуття власної гідності. Мені цікаво, а за кого особисто вони голосували? Більше ніж упевнена: аж ніяк не за «Свободу» та навіть навряд чи за «Батьківщину». А тепер волають: «дєржитє вора», «ай-яй-яй, как нєхарашо». Тепер вони знову вішають на українців тавро звинувачень та провин. Щоб останні схилили голови (за нескоєну похибку) і, не дай, Боже, не додумалися, що головне зло і біда у їхній власній державі — це саме і є велика кількість нацменшин та нащадків окупантів. Ось де криється вся проблема. 

Велике прохання: якщо хтось з українців-радикалів підхоплює хвилю цих провокаторів-іновірців та починає голосно кричати на всі боки — «буду стріляти тих, хто голосував за комуністів та ПР» — нехай не ототожнює їх з рештою українців. А відразу дає пряме уточнення про НЕналежність такого «пролетарського»  електорату до корінного етносу. Треба бути нині особливо обережними з закликами і діями. Бо декому дуже хочеться, щоб наша держава одвічно перебувала в стані хаосу та дестабілізації, аби мати змогу і надалі заробляти великі гроші на працьовитих українцях, постійно докоряючи та тримаючи їх у ярмі за надумані так звані злочини, які вони не скоювали. 

У цьому році етнічна нація спромоглася проявити волю: майже 11 % виборців (а якщо зважити скільки голосів було вкрадено та фальсифіковано, якраз і набіжить той відсотковий показник українців, що взяли участь у виборах) обрала і провела до парламенту свою українську партію.

І буде великим прорахунком зараз спокуситися на заклики нацменшин до хаотичних заворушень, тим самим анулювавши перемогу патріотичної сили, яка так довго і важко торувала шлях до перемоги. 

Галина Ярмак

www.facebook.com/notes/галина-ярмак/

нацменшини-вирішують-всепоки-що/393908200678221