(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Міражі в пустелі бездуховності, або чи варто покривати аферу компромісом?

  • 22 березня 2013
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 563
  • Автор: admin
  • 0
   БУДИНОК культури чи «БГЦ»? Ця тема стала головною у нашому місті протягом останніх місяців, викликавши шквал емоцій, звинувачень, притягнутих за вуха «викриттів» та бурхливу газетну полеміку з помітними спробами замінити предмет обговорення, аби перекласти відповідальність з хворої голови на здорову. Від деяких публікацій віє міцними професійним перегаром, а іншим авторам дорікають «пробою пера», хоча ці пера якраз і влучають у ціль, заважаючи декому комфортно сидіти у кріслах. 
   Примітивне маніпулювання фактами та викривлення дійсності відверто спрямовані на захист інтересів сумнівного забудовника. Читаєш, наприклад, інтерв’ю з міським головою у газеті «Вісті», й очі відкриваються.., іноді навіть занадто широко. Виявляється, все незадоволення громади будівництвом «БГЦ» пов’язане з майбутніми виборами, до яких залишилось всього… два з половиною роки. Бо як збудують диво-центр у парку, то й владу критикувати не буде за що.
   А поки що, на думку мера, опозиційні сили піаряться, користуючись моментом. Проте дозволю собі нагадати результати виборів у Борисполі у жовтні 2012 року: «Батьківщина» — 36,6 %, УДАР — майже 20 %, «Свобода» — понад 16 %, Партія реґіонів — 12 %, КПУ — 8 %. Виходячи з такого розкладу, махати прапорами задля підняття рейтингу мала б Партія реґіонів, яка висунула діючого міського голову на другий термін у 2010 році. Але «реґіоналів» серед мітингуючих якраз і не було. Таку нагоду проґавили!.. А й справді, чого було мітингувати, якщо задля заспокоєння громади вже навіть спеціальна комісія створена? От тільки результати чотирьох засідань цієї комісії нагадують біг на місці.
   Згадав міський голова у своєму інтерв’ю і про комуністів, і про природолюбів, через яких Бориспіль начебто втратив можливість отримати аквапарк, бо інвестори пішли у Бровари. Ось тут уже має місце відверте пересмикування фактів, бо аквапарк у Броварах збудували зовсім інші люди, а не ті пройдисвіти, що мали на меті відхопити шматок землі та засипати Комсомольське озеро. І відкрився цей розважальний заклад вже у листопаді 2009 року, коли наша боротьба за озеро лише тривала. Тоді ми теж були «ворогами прогресу» і погіршували «інвестиційний клімат» для аферистів. Зате клаптик живої природи залишився для наступних поколінь.
   Щодо інвестицій, то вони у Борисполі дещо дивні: чомусь будувати торгові та розважальні заклади у центрі міста бажаючі є, а охочих збудувати сміттєпереробний завод немає. Заявляти, що варіантів немає, значно легше... Чи, може, виконавча влада їх просто не шукає? Чи, може, звалище з горами сміття для декого дуже вигідне?
   А тепер чергові «інвестори» ще й за парк взялися. Але міський голова ніяк не може чи не хоче зрозуміти, що те місце є для бориспільців не просто «клаптем асфальту», а пам’яттю кількох поколінь, і вони не бачать там нічого іншого, крім будинку культури. І чи повірять люди, що мер не має в тому будівництві ніякого зиску, якщо так його захищає? 
   Та хоч із захистом, хоч без нього, а той горезвісний «БГЦ» ніяким чином місто не задовольняє, бо забудовник будує те, що потрібно йому, а для громади малює повітряні замки. І варто було побувати на будь-якому з чотирьох засідань комісії, щоб у цьому переконатись остаточно. На цілком законні та обґрунтовані вимоги членів комісії щодо будівництва та передачі у власність міста глядацької зали, зміни зовнішнього вигляду фасаду приміщення, облаштування необхідної кількості місць для паркування і відсутності продуктового супермаркету забудовники відповіли листом, у якому я особисто бачу лише міражі обіцянок. На щастя, це помітили й інші члени комісії та присутні на засіданні представники громади. 
   Замість вирішення питання з паркувальними місцями нам пропонують стоянку вздовж Київського шляху або так звану «екопарковку». «Екопарковака» — це що, машини під деревами парку чи на газоні? А уявімо собі проїзд і без того перевантаженою центральною вулицею, коли одна смуга буде зайнята запаркованими машинами. А як має здійснюватися заїзд великих вантажівок з товаром до супермаркету? Може, там ще один світлофор встановлять? Адже прибирати магазин продуктів забудовник всіма можливими засобами відмовляється, бо це його головний орендар-годувальник, без якого весь проект практично втрачає сенс. Результатом стане транспортний колапс і зростання аварійності. Хто з бориспільців хоче їздити по своєму місту в «тягучках» та ще й з ризиком втрапити в аварію? Чи поступимось і потерпимо заради примарних інвестицій, що принесуть вигоди одним, а незручності — всім іншим?
   Щодо залу виникають взагалі фантастичні пропозиції. Його розмір уже встиг зменшитися мало не вдвічі від початкових обіцянок — мабуть, міраж трохи розвіявся… Зате його підняли аж на третій поверх з окремим входом від алеї Слави. Нагадаю, що саме з боку цієї алеї планують насадити природний зелений паркан, що повинен відгородити «БГЦ» і має непогану перспективу виконувати функцію «громадського туалету». Сама зала і суміжні приміщення виглядатимуть на третьому поверсі приблизно, як сідло на корові, та й пропонують цю залу місту вже не у власність, а в оренду, бо майнові права належатимуть тим, хто фінансуватиме будівництво. Я особисто сумніваюся, що забудовник має наміри взагалі щось будувати вище двох поверхів. Хоча під натиском комісії забудовники перенесли обіцянку щодо зали вже на другий поверх, аби тільки дозволили далі будувати. Важко зрозуміти, як можна будувати невідомо що, коли план розташування приміщень постійно змінюється залежно від ситуації, а роботи з корегування проекту вимагають часу? Адже будівельники повинні працювати згідно з проектом. То виходить, що нам обіцяють одне, а роблять своє. 
   Стосовно фасаду приміщення, то до особливих наполягань комісія просто не дійшла, бо ця вимога потонула у морі трьох попередніх проблем. Але якщо архітектуру називають застиглою музикою, то запропонований вигляд «БГЦ» схожий на похоронний марш, виконаний на балалайці. Треба дуже вже не любити своє місто, щоб «прикрасити» його центр подібною спорудою. Арґумент на кшталт «краще вже таке, ніж нічого» видається вкрай непереконливим.
   Пошук компромісів у межах роботи комісії практично вичерпався. На останньому засіданні свої вимоги щодо будівництва оголосила фракція Партії реґіонів. Вони значною мірою перекликаються з вимогами «Фронту Змін», УДАРу, «Свободи», «Батьківщини» та громадськості міста.
   Тепер у депутатів міської ради з числа більшості є вибір з двох варіантів. У першому вони можуть підтримати своїх колег з опозиційних політичних сил, стати на бік громади і своїм голосуванням поставити жирний хрест на цьому сумнівному будівництві, що нагадує аферу. В іншому випадку Партія реґіонів має прийняти на себе всю відповідальність за знищення парку, транспортний параліч центральної вулиці міста, зростання кількості аварій і смітник у центрі Борисполя. Який вибір зроблять представники більшості?
   Запрошуємо всіх небайдужих громадян Борисполя прийти у вівторок, 26 березня, до сесійної зали міської ради, щоб переконати депутатів прийняти правильне рішення щодо будівництва БУДИНКУ КУЛЬТУРИ, а не бездушного «БГЦ» з масою проблем.

Ліричний відступ, або казка про те, як будуть «кидати» Місто

   Відразу заявляю для всіх охочих подати на мене позов до найгуманнішого у світі суду, що наведене нижче є лише чисто теоретичними викладками і будь-яка схожість у назвах чи діях з реальними фізичними або юридичними особами є абсолютно випадковою.
   Отже, уявімо собі, що кілька років тому створилася така собі фірма «Лохопром», де працює аж три з половиною особи, а статутний фонд складається з п’яти копійок, поламаного стільця і друкарської машинки 1961 року випуску. Засновниками цієї фірми є персони, яких навіть директор назвати не може, посилаючись на зайнятість, склероз і провали у пам’яті. Займається фірма оптовою торгівлею ковбасними обрізками та необхідними для цього комплектуючими. Бізнес не надто перспективний, а «світлого майбутнього» ой як хочеться. І тут виникає Велика Інвестиційна Ідея — одержати за певного сприяння давніх друзів, що опинилися на високих посадах, ділянку землі у центрі Міста під обіцянку збудувати Мистецький палац, кілька років потягнути час, а потім з допомогою кредитних грошей звести банальний торговий центр, здати площі в оренду і жити красиво на отримувані дивіденди. Реальне здійснення світлої мрії всіх аферистів…
   На допомогу в досягненні мети приходить компанія «Рога енд Копита сістемс» з Бананового острова, де ростуть три чарівні пальми, котрі є основним джерелом інвестицій у нашу країну. Гроші даватимуть не просто так, а під заставу майна, що будується.
   Але будівництво наражається на спротив, і «Лохопром» іде на неймовірні обіцянки збудувати для Міста на вибір хоч оперний театр, хоч критий стадіон, хоч іподром, хоч школу астронавтів… Та що, нарешті, ще цим лохам пообіцяти, щоб вони будувати не заважали?!... Бо головне ж — збудувати й узаконити торговий центр якомога швидше. А обіцянки так і залишаться Місту, коли автори проекту будуть вже далеко…
   Можливий і дещо складніший варіант, коли «Лохопром» навіть підпише з Містом угоду про добровільну щедру передачу приміщень, але незадовго до урочистого відкриття фірма оголосить про своє банкрутство і запропонує виконати свої зобов’язання за рахунок статутного фонду, про розмір якого ми вже чули. Ось тут на сцену вийде офшорна острівна фірма «Рога енд Копита сістемс», котра заявить про свої права на приміщення, що належить їй на правах застави, і яка Місту нічого не обіцяла і ніяких угод не підписувала. 
   Не дивуйтеся, якщо при цьому засновниками обох фірм виявляться одні й ті ж люди, які після здійснення своїх планів відлетять у теплі краї, не попрощавшись, чесно залишивши Місту і його мешканцям лише проблеми. Бо проблеми негрів шерифа не хвилюють, як казали американці у часи, далекі від політкоректності…
 

 
Ігор Петренко
головний редактор,
депутат міськради від ВО «Свобода»
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.