У Природи немає поганої погоди

Нинішня зима тривала майже чотири місяці. Несподіваний снігопад наприкінці березня, засніжені поля на початку квітня викликав у мешканців Бориспільщини занепокоєння щодо можливих підтоплень. 

А ще півстоліття тому весняні повені у басейні Дніпра сприймалися як звичайне явище Природи. Про це згадують мешканці колишніх сіл Кальне, Гусинці та Рудяків (нині ці села затоплені водами Канівського водосховища). Напередодні повені люди переганяли велику рогату худобу до лісу, робили там землянки, у якій мешкав хтось із родини близько місяця, поки спаде вода. Здебільшого це були люди пенсійного віку, вони доглядали за худобою, пасли, доїли корів. Щодня на човнах рідні привозили пастухам їсти, а додому забирали молоко. Для людей весняна повінь не була трагедією. Будинки переважно будували на пагорбах, хоча у деяких хатах навесні все ж стояла вода. Кожна родина мала вдома дерев’яний човен (а то й не один), яким щодня плавали на роботу, до магазину, дітей відвозили до школи…

Звичайно, це було небезпечно, складно, але природно, навіть романтично. І виїжджати з села ніхто не прагнув. Подібну ситуацію добре пам’ятають у Гнідині, Вишеньках, Процеві, Жовтневому та Кийлові. Збудовані дамби захищають села, які вижили, у прибережній зоні.

Сьогодні ж людина прагне бути володарем Природи, намагається підкорити собі річки. Та чи не найбільшу загрозу довкіллю принесли новобудови уздовж Дніпра, які виросли у низовинних місцях або на намитих територіях! Бездумне господарювання призвело до зникнення багатьох видів тварин і птахів, до винищення риби і дисбалансу у природному середовищі. 

У Борисполі, на місці, де здавна були болота і русла малих річок, люди обробляють городи, зводять будинки і прокладають дороги. А тепер з обуренням говорять, що до цього часу стоїть вода у льоху чи на грядці… Осушування боліт, розорювання низин, вирубування лісів і парків у Борисполі стало причиною порушення екосистеми. 

Та Природа завжди бере гору, намагається довести людині важливість мирного гармонійного співіснування. Природні катаклізми, невідповідність прикмет, за якими здавна визначали погоду, черговий раз нагадують нам, що ми — лише частинка Всесвіту. І як добре почуває себе Природа там, куди не ступає нога людини! Проте людині немає життя без рослин, тварин, річок, гірських полонин… Можливо, нарешті, варто задуматися і замість одного зрубаного дерева посадити три? І насаджувати у наших широтах не туї чи акації, а дуби, верби, тополі, осокори, липи — дерева, які не лише символізують Україну, а й очищують повітря. Адже ще кілька десятків років тому українські села і міста потопали у розкішних садах і парках…

Лариса Громадська