Літо — пора відпусток

Нарешті настала довгоочікувана пора, коли можна на деякий час залишити справи та відпочити!

Літо цьогоріч настало доволі рано — ще в травні. Так само рано в людей визріла необхідність у відпочинку: після холодної зими, авітамінозу й напруженого трудового року. Літо — час, коли місто стає малолюдним, а в офісах меншає працівників. Літо — пора відпусток, пора нових вражень.

Право на щорічну відпустку передбачено ст. 2 Закону України «Про відпустки», де визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство). Згідно зі ст. 6 цього Закону, право на відпустку мають також сезонні та тимчасові працівники пропорційно відпрацьованому ними часу.

Отже, всім особам, які виконують роботу за трудовим договором, надаються щорічні відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Водночас громадяни, які працюють за договорами підряду, що належать до договорів цивільно-правового характеру, не мають права на відпустку. Приватні підприємці (фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників) також не мають права на щорічні відпустки, оскільки вони не перебувають у трудових відносинах.

Статтею 4 ЗУ «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творча відпустка; відпустка для підготовки та участі в змаганнях; соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв’язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей; відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно із Законом «Про відпустки», щорічна основна відпустка не може бути меншою, ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також є такі категорії працівників, яким надано право на одержання щорічних відпусток за бажанням у зручний для них час, а саме: особи віком до 18 років, інваліди, жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, одинока матір (батько), які виховують дитину без батька (матері); опікун, піклувальник або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків, дружина (чоловік) військовослужбовців, ветеран праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Законом про відпустки передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються в обов’язковому порядку працівникам за їхнім бажанням (ст. 25), і відпусток, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника) (ст. 26). Примусово у таку відпустку вас ніхто не має права відправити.

Знати свої права щодо відпусток — це обов’язок кожного працівника, а скористатися цією відпусткою — це вже право. Приємного літа та відпочинку.

Ольга ДИННИК,

адвокат, фахівець з цивільного, сімейного, трудового права.

Тел. 066-1676875