Ім’я фізичної особи з точки зору закону
- 21 серпня 2013
- Відгуків: 0
- Переглядів: 1240
-
Людина щодня вступає у правовідносини. Сучасне цивільне право визначає людину як учасника цивільно-правових відносин, надаючи їй визначення «фізичної особи». Відповідно до чинного цивільного законодавства України (ст. 28 Цивільного кодексу України), фізична особа набуває прав і обов"язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи є засобом її індивідуалізації у суспільстві. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені. Все це не заборонено законом.
Історично українцям ніколи не було властиво така частина імені, як по батькові — достатнім вважалося наявність імені та прізвища. Наприклад, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа тощо. Іменування по батькові, як структурної одиниці імені, стало запозиченням з російської структури побудови імені (www.uristinfo.net).
Статтею 294 ЦК України закріплено, що фізична особа має право на ім’я. Це означає, що кожна людина є носієм відповідного прізвища, імені та по батькові. Присвоєння імені, зазвичай, відбувається батьками дитини, а в окремих випадках — опікунами, органом опіки і піклування. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Присвоюючи ім’я, батьки мають право використовувати ім’я, передбачене чи непередбачене Довідником власних імен, керуючись лише здоровим глуздом. Відповідно до ч. 2 цієї статті, фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Це означає, що запис імені особи повинен бути таким, який як читається відповідно до національних традицій, так і пишеться. Наприклад, якщо батьки назвали сина — Філіп, то має і писатися «Філіп», а не «Пилип», Світлана Кот, а не Світлана Кіт. Частина 3 статті говорить, що у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.
Реалізуючи право на ім’я, фізична особа також має право і на його зміну. Право на зміну прізвища, імені та по батькові, відповідно до ст. 295 ЦК України, мають фізичні особи, яким виповнилось 16 років. Однак фізична особа, яка досягла 14 років, також наділяється правом у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім’я. По батькові фізичної особи може бути змінено у разі зміни її батьком свого імені. Прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення відповідно до закону. Прізвище фізичної особи може бути змінене відповідно до закону у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Фізична особа має право використовувати своє ім’я у всіх сферах своєї діяльності. Людина може використовувати своє ім’я при вчиненні правочинів, зазначенні свого імені у посвідченнях особи, документах про освіту, вимагати зазначення свого імені як автора тощо. Таке право використання може здійснюватися як безоплатно, так і за плату. Якщо ім’я стає логотипом торгової марки, то і використання його здійснюється на відповідних правових засадах («Смирнов», «Форд» тощо). Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди (ст. 296 ЦК України).
Однак ім’я фізичної особи, яка затримана відповідно до частини 4 статті 296 Цивільного кодексу України чи підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом. Ім’я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою. Ім’я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.
Відповідно до ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Під поняттям «індивідуальність» потрібно розуміти сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. До структури індивідуальності включають цілу низку особливостей фізичної особи, що пов’язані з її національною, культурною, релігійною, мовною та іншою самобутністю (www.uristinfo.net).
Індивідуальність особистості може виражатися у зовнішньому вигляді фізичної особи (фігура, фізичні дані, одяг (наприклад, вишиванка), зачіска тощо), манері поведінки (наявність моральних принципів, звичок) інтелектуальному, культурному та освітньому рівні (дотепність, кмітливість, хист тощо), інших характерних ознаках, які вирізняють фізичну особу серед інших.
Конституцією України гарантується, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23 Конституції України).
Історично українцям ніколи не було властиво така частина імені, як по батькові — достатнім вважалося наявність імені та прізвища. Наприклад, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа тощо. Іменування по батькові, як структурної одиниці імені, стало запозиченням з російської структури побудови імені (www.uristinfo.net).
Статтею 294 ЦК України закріплено, що фізична особа має право на ім’я. Це означає, що кожна людина є носієм відповідного прізвища, імені та по батькові. Присвоєння імені, зазвичай, відбувається батьками дитини, а в окремих випадках — опікунами, органом опіки і піклування. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Присвоюючи ім’я, батьки мають право використовувати ім’я, передбачене чи непередбачене Довідником власних імен, керуючись лише здоровим глуздом. Відповідно до ч. 2 цієї статті, фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Це означає, що запис імені особи повинен бути таким, який як читається відповідно до національних традицій, так і пишеться. Наприклад, якщо батьки назвали сина — Філіп, то має і писатися «Філіп», а не «Пилип», Світлана Кот, а не Світлана Кіт. Частина 3 статті говорить, що у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.
Реалізуючи право на ім’я, фізична особа також має право і на його зміну. Право на зміну прізвища, імені та по батькові, відповідно до ст. 295 ЦК України, мають фізичні особи, яким виповнилось 16 років. Однак фізична особа, яка досягла 14 років, також наділяється правом у порядку, встановленому законом, за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім’я. По батькові фізичної особи може бути змінено у разі зміни її батьком свого імені. Прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення відповідно до закону. Прізвище фізичної особи може бути змінене відповідно до закону у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Фізична особа має право використовувати своє ім’я у всіх сферах своєї діяльності. Людина може використовувати своє ім’я при вчиненні правочинів, зазначенні свого імені у посвідченнях особи, документах про освіту, вимагати зазначення свого імені як автора тощо. Таке право використання може здійснюватися як безоплатно, так і за плату. Якщо ім’я стає логотипом торгової марки, то і використання його здійснюється на відповідних правових засадах («Смирнов», «Форд» тощо). Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди (ст. 296 ЦК України).
Однак ім’я фізичної особи, яка затримана відповідно до частини 4 статті 296 Цивільного кодексу України чи підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом. Ім’я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою. Ім’я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.
Відповідно до ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Під поняттям «індивідуальність» потрібно розуміти сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. До структури індивідуальності включають цілу низку особливостей фізичної особи, що пов’язані з її національною, культурною, релігійною, мовною та іншою самобутністю (www.uristinfo.net).
Індивідуальність особистості може виражатися у зовнішньому вигляді фізичної особи (фігура, фізичні дані, одяг (наприклад, вишиванка), зачіска тощо), манері поведінки (наявність моральних принципів, звичок) інтелектуальному, культурному та освітньому рівні (дотепність, кмітливість, хист тощо), інших характерних ознаках, які вирізняють фізичну особу серед інших.
Конституцією України гарантується, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23 Конституції України).
Ольга ДИННИК,
адвокат, фахівець з цивільного, сімейного, трудового права.
Тел. 066-167-68-75