Вся правда про Сеньківку
- 12 вересня 2013
- Відгуків: 0
- Переглядів: 865
-
Продовжуємо розповідь про безлад на території Сеньківської сільської ради, в якому ми відкрито звинувачуємо голову сільради Желевську Любов Іванівну та деяких депутатів.Але спочатку повернемось до надзвичайної події, що трапилась 30 липня 2013 року в приміщенні сільської ради, коли 5 прихильниць Л. І. Желевської, заблокувавши вихід, силою утримували голову Сеньківського осередку Всеукраїнської громадської рганізації «Громадський контроль» Людмилу Вікторівну Калініченко, вимагаючи дати пояснення всупереч її волі, чому вона пише та їздить повсюди, відібрали телефон, щоб не телефонувала в міліцію, брутально висловлювались. А що в це й час думала голова сільради та які були її дії? Ніяких, як завжди. На прохання Людмили допомогти вийти із сільради, вона спокійно сказала: «Я корупціонер, а не сільський голова!»
Що буде далі із заявою очільниці «Громадського контролю», яку зареєстрували в Бориспільському МВ ГУ МВС України в Київській області в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення? Про це повинна сказати міліція.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального кодексу України умисне заподіяння насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, або з метою покарати його, а також з метою залякування, вчинене за попередньою змовою групою осіб — карається позбавленням волі від 5 до 10 років.
Про це не знав чи не хотів згадати дільничний інспектор Д. О. Скрима, коли через 9 днів завітав, нарешті, до потерпілої Л. В. Калініченко. Та й прийшов не для того, щоб розібратися у справі щодо заяви Людмили, а для того, щоб її попередити про відповідальність. «Ваша справа завтра ляже в архів», — такою була реакція дільничного інспектора Дмитра Скрими на сільрадівські події у Сеньківці.
Оце і є наша доблесна міліція: вчинено насильницькі дії, погрожували вбивством, брутально ображали, а в результаті потерпілій ще й виноситься попередження!
Та й прихильники Любові Желевської як сказали, так і зробили: після погроз життю очільниці громадського руху в Сеньківці жителька Великої Стариці Надія Маринець написала зустрічну заяву про те, що Людмила Калініченко сама вчинила сварку у приміщенні держустанови. Відкрита брехня, навіть не завуальована. А як же відповідальність за надання неправдоподібних показань? Чому на це не звернула увагу наша міліція? Чому не прийняли до уваги те, що погрози життю Л. Калініченко В. І. Близнюком (колишнім міліціонером!) — це також злочин, про що зазначено в ст. 129 Кримінального кодексу України.
Мабуть, тому, що ні міліція, ані група підтримки Л. І. Желевської, ще не знали про те, що В. І. Бабенко, який прийшов звільняти Людмилу з «полону», все записав на відеокамеру.
Не будемо проводити «лікбез», але ви, шановні читачі, прості люди, маєте знати, що громадські організації створюються по всій Україні, згідно з Конституцією України та Законом України «Про об’єднання громадян» для захисту своїх порушених прав та з метою вплинути на бездіяльність влади, міліції, інших контролюючих органів.
І в нашому випадку Сеньківський осередок ВГО «Громадський контроль» — це своєрідна маленька опозиційна сила, яка бажала разом з сільським головою, депутатами сільради захищати інтереси всієї громади. Але нас не чують і не хочуть почути. То чому ж таке протистояння, опір і навіть тиск, погрози з боку сільської влади та її прихильників?
А все тому, що «Громадський контроль» разом з жителями села вимагає від голови та депутатів здійснення освітлення вулиць, ремонту доріг, благоустрою 6-ти населених пунктів (Сеньківка, В. Стариця, Андріївка, Горобіївка, Григорівка, Перегуди), забезпечення громади якісною питною водою, винесення за межі Сеньківкм «вбивчих» базових станцій мобільного зв’язку, заборонити незаконний випуск вибухонебезпечного газу — ацетилену — на колишньому «Хімскладі», припинити забруднення довкілля небезпечними відходами несанкціонованої свиноферми Великої Стариці та забруднення річки Красилівки каналізаційними стоками з «гостинки», припинити несанкціоновані звалища побутових відходів. Ми вимагаємо заборонити «грабувати» чорнозем та пісок з земель Сеньківської сільської ради.
А найголовніше, ми бажаємо, щоб були створені робочі місця для місцевих жителів з нормальними умовами праці та відповідною заробітною платою. Чому після припинення Господарським судом Київської області екологічно небезпечної діяльності свиноферми с. Сеньківка на 20 гектарах землі не можна створити корисні підприємства, які б сплачували до сільського бюджету великі податки за землю та надали б роботу сотням сеньківців?
Разом з депутатом районної ради Н. М. Спашибою ми підтримуємо нового інвестора «Торговий Дім «Украгропром», який уже 3 роки хоче працювати в наших селах, але не може знайти порозуміння в районі та з сільським головою Л. І. Желевською. Керівництво «Агропрому» обіцяє сотні робочих місць, бо займається вирощуванням зернових культур елітних сортів. Навіть планується будівництво сортувально-насінневого заводу. Але все це, якщо…
Хто з жителів сіл може не погодитись з цими проблемами? Тільки нами обрана голова. Саме вона била себе в груди 3 роки тому, говорячи, що випуск ацетилену на «ДАМАЛі» ведеться законно та відповідає всім екологічним і санітарним нормам. Ми не повірили словам Желевської та звернулися до нашого районного депутата Н. М. Спашиби, яка є членом екологічної комісії з проханням перевірити ТОВ «ДАМАЛ». Створена комісія, до якої входили представники Бориспільської міжрайонної прокуратури, санепідемстанції та екологічної комісії райради (М. П. Поминальний, Н. М. Спашиба), при перевірці виявила, що випуск ацетилену ведеться незаконно, без жодного дозвільного документа, без дозволу на зберігання та скидання відходів. Сотні тон переробленого карбіду закопувався прямо в ґрунт, забруднюючи нашу землю, водоносний горизонт, а потім потрапляючи і в наші колодязі. Оце вам і є забезпечення чистою питною водою. Вищевказане підприємство двічі закривалося приписами прокуратури та СЕС, навіть опломбовували двері. Але в селі ходять чутки, що ацетилен випускають вночі, нехтуючи приписами, законами та думкою громади. Чому мовчить сільський голова? Чому ніхто не несе відповідальності за порушення законів України? Чому не відшкодовується шкода, завдана довкіллю?
Так само встановлені в Сеньківці і мобільні вишки трьох різних операторів. Наприклад, в порушення санітарних та екологічних норм базова станція мобільного зв’язку «Київстар» знаходиться за 25–30 метрів від житлової забудови, і всього за 18 метрів від водонапірної башти, яка в проекті взагалі не позначена, але забезпечує «опроміненою» водою школу, дитячий садочок, місцевих жителів та «чорнобильців» (вул. Садова), переселених із зони ЧАЕС в так звану «чисту зону» і які по захворюваннях належать до групи «ризику».
І не даремно Інститут Екології Людини рекомендує сільському голові вирішити питання про перенесення мобільних вишок за межі села на безпечну для здоров’я людей відстань, так як виникає ризик захворюваності через опромінення, а саме: почастішали випадки серцево-судинних захворювань (інфаркти, інсульти, підвищений тиск) та онкозахворювання, що спричиняють смерть населення.
По Сеньківській сільській раді, згідно з листом начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 31.07.2013 р., триває розвиток цих захворювань, особливо онкологічних.
Під листом про винесення мобільних антен за межі села ми зібрали 600 підписів! Але замість того, щоб підтримати своїх виборців та захистити нас і наших дітей від смертельного опромінення, Желевська ходила по селу та перевіряла підписи, залякуючи людей.
Таким чином сільський голова захищає не інтереси громади, а незаконний бізнес. Доказом цього є і той факт, що договори оренди земельних ділянок, на яких розташовані ТОВ «ДАМАЛ», мобільні вишки не переглядались років з десять, що суперечить вимогам Закону України «Про оренду землі» та податкового законодавства. Тобто від оренди землі сільський бюджет поповнювався на копійки, а реальна ціна, мабуть, лягала до кишень. Так за оренду 12 соток землі в центрі Сеньківки наша казна отримує від «Київстар» всього 1504 грн. 44 коп. за рік!
А хто з сільських депутатів поцікавився, скільки реально коштує оренда земельних ділянок? Та ніхто! А повинні! І, в першу чергу, мав би цікавитися Юрій Ляшенко як голова бюджетної комісії. Саме він повинен піклуватися про наповнення нашого бюджету та про те, як правильно його витрачати. Але він зайнятий іншими справами: захищає голову-корупціонерку в судах, говорячи про те, яка вона «вправна господиня» села, а що взяла сама собі матеріальну допомогу в 2011 році в сумі 8506 грн., з них без відома депутатів — 4253 грн., то це вона помилилася. Помилилася, мабуть, і в 2012 році, наділивши собі 8799 грн. матеріальної допомоги. Одні «помилки»…
За нашою вимогою Бориспільський міжрайонний прокурор та народний депутат України С. Г. Міщенко звернулися до Бориспільської об’єднаної державної інспекції з проханням провести перевірку фінансово господарської діяльності Сеньківської сільської ради за 2 останніх роки, тобто за період головування Л. І. Желевської. Отримавши копію акту ревізії, ми зрозуміли, що наші села ще довго не зможуть «стати на ноги». За такого сільського голови наповнення бюджету нам не «світить».
Перевіркою встановлено, що через безвідповідальність сільського голови не укладені договори оренди з Іванківським споживчим товариством на земельні ділянки під магазини (а це не один магазин!) і через цю недбалість за 3 роки (2010–12 рр.) наш бюджет недоотримав доходів від орендної плати на суму 100 585 грн., чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, через несвоєчасний перегляд орендної плати за землю за діючими договорами оренди, враховуючи нормативну грошову оцінку землі, затверджену рішенням сесії сільської ради від 11.09.2009 р., громада втратила за останні 3 роки 97 000 грн.
А хто з сільських депутатів рахував (та, мабуть, і не всі знали!), скільки втратив сеньківський бюджет від незаконного влаштування на посаду землевпорядника Марії Галицької, про що також зазначено в акті ревізії? А тим більше — розпорядженням сільського голови Л. І. Желевської від 17 грудня 2010 р. М. І. Галицькій, яка не має відповідної освіти, присвоєно 15 ранг держслужбовця та встановлено доплату за ранг. Насправді (про це знає вся сеньківська громада!) Марія працює особистим водієм сільського голови.
В акті ревізії КРУ вказується, що М. І. Галицька прийнята на посаду спеціаліста сільської ради в порушення ст. 5 Закону України «Про державну службу» та п. 1.8 посадової інструкції. Але чомусь замовчується, що цей факт порушення є корупційним, адже, згідно зі ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», сільському голові забороняється використовувати свої службові повноваження для можливості одержання неправомірної вигоди, в тому числі неправомірно сприяти призначенню на посаду.
І знову виникає запитання: ЧОМУ? Чому не реагує на порушення законів України прокуратура? Чому Галицька й сьогодні працює та одержує заробітну плату з бюджету (а це кошти територіальної громади)? Чому не несе відповідальність за прийняття самовільних, незаконних рішень Л. І. Желевська? Чому не повернута заробітна плата Галицької до сільського бюджету? Чому не скасований її стаж держслужбовця? За подібні порушення Юрій Луценко відсидів у в’язниці 2,5 роки. А чому у нас усе безкарно? Багато «чому» і жодної відповіді.
Шановні односельці! Тепер ви розумієте, чому ведеться тиск на «Громадський контроль», чому нам погрожують та закривають рота? Бо ми заважаємо нашій обраниці, «вправній господині» набивати кишені собі та її друзям-бізнесменам ціною нашого здоров’я і навіть життя, адже все частіше люди вмирають від раку. Оце вам і «ДАМАЛ» — виробництво ацетилену, і мобільні вишки в центрі села, і каналізація, що стікає в Красилівку, і несанкціоновані свинарники, від яких ми задихаємося і від яких вода перетворилася в отруту, оскільки кишкова паличка перевищує норму майже в тисячу разів, і стихійне сміттєзвалище за Сеньківкою, яким сільський голова намагається прикидати несанкціонований видобуток піску.
Ми вважаємо, що настав той момент, коли кожен сеньківець, який бачить весь цей безлад, повинен «піднятися з колін» та разом з нами боротися за безпечне для життя і здоров’я довкілля, за чисте повітря, якісну питну воду, за повернення до сільського бюджету коштів територіальної громади, яких би вистачило на найнеобхідніші потреби усіх 6-ти сіл, що належать до Сеньківської сільської ради, щоб не було соромно перед дітьми, онуками, правнуками за те, що залишили після себе!
М. М. Мамайсур, В. І. Бабенко, Л. В. Калініченко, Н. М. Бойко,
члени Сеньківського осередку ВГО «Громадський контроль»
Далі буде