(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі та районі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Зиль Андрій Степанович

  • 07 лютого 2014
  • Відгуки :0
  • Переглядів: 818
  • Автор: admin
  • 0
Зиль Андрій Степанович народився 27 жовтня 1944 року в с.Волевачі Остерського району (тепер Козелецький район Чернігівської області) у бідній селянській родині. Батько загинув на фронті, і йому рано довелося пізнати селянську працю, допомагаючи матері не лише вдома, а й у колгоспі, особливо восени — копати картоплю на гектарній площі колгоспної норми. Коли закінчив сільську школу, 16-річним юнаком працював у колгоспі на різних роботах. Саме тоді став писати замітки про людей праці і надсилати їх до районної газети «Правда Остерщини», а пізніше — до обласної молодіжки «Комсомолець Чернігівщини». Працюючи у колгоспі, мріяв стати спортсменом-важкоатлетом, дуже любив займатися гирьовим спортом, а також легкою атлетикою і велоспортом. Це давало можливість виконувати важку фізичну працю нарівні із сільськими чоловіками.

Співробітництво з районною газетою в якості сількора спонукало до продовження навчання. У 1964 році, закінчивши Булахівську середню школу, вступив на філологічний факультет Київського державного педінституту ім. М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова), мріючи вивчити мову і літературу, щоб працювати журналістом, як це зробили його старші товариші, які пішли в журналістику після закінчення педагогічного інституту. Всього місяць побув студентом, і його призвали на військову службу. У 1964–1968 роках служив у військово-морському флоті СРСР у підрозділі зв’язку штабу Балтійського флоту в Калінінграді. Після закінчення служби повернувся до навчання в інституті. Будучи студентом, пробував писати статті та рецензії на нові видання українських поетів, особливо захоплювався поезіями Б. Олійника і В. Симоненка. У 1970 році брав участь у науковій студентській конференції Тбіліського педінституту ім. Пушкіна, де виступив з рефератом «Українська поезія минулого десятиріччя (1960–1970 рр.)». Літні канікули проводив у будівельних студентських загонах, працюючи на будовах Кустанайської області Казахстану і Тюменської області Російської Федерації.
У серпні 1972 року Андрія Зиля направили на роботу учителем української мови та літератури до Глибоцької 8-річної школи Бориспільського району. Можливо, учительська кар’єра тривала би й далі, якби не запротестував проти грубих випадів директора школи на учнів класу, в якому був класним керівником, та вчителів і технічних працівників школи. Тому змушений був подати заяву на звільнення за власним бажанням. 4 вересня 1974 р. його зараховують на посаду кореспондента бориспільської газети «Трудова слава», потім — районного радіомовлення, а з 1991 р. — на посаду редактора Бориспільського міського радіомовлення, де працював до виходу на пенсію. Журналістську роботу поєднував із краєзнавчими студіями. У періодичній пресі друкував статті, кореспонденції, рецензії, репортажі, особливо захоплювала історія Бориспільського краю.
У той час у Борисполі, крім братської могили та музею, що тулився в старенькій хатині, не було жодного пам’ятного місця. Але коли він заглибився в історичне минуле, то зрозумів, що Бориспільщина має багату історію, але мало досліджена. Поштовхом до занять історією стала стаття в районній газеті про історичне минуле села Глибоке, написана вчителем Л. Воловиком. У ній ішлося про те, що знали сільські старожили. Отоді, а це було в 1975 році, йому захотілося дізнатися більше про те, що не було відомо широкому загалу. У першу чергу, у бібліотеці ім. Вернадського переглянув підшивки районної газети 1931–1963 рр. Статті про Бориспіль і села району далеко не вичерпували всього історичного матеріалу минулого. Таким чином почав «вростати» в історію, переглянув і законспектував усе, що стосувалося Бориспільщини, у районній газеті, а також у газетах «Більшовик», «Молодий більшовик», «Селянська газета», «Пролетарська правда», «Рада», «Киевлянин», «Полтавские епархиальные ведомости», «Заря», «Громадська думка», у журналах «Киевская старина», «Украинская жизнь», «Основа», «Глобус» та сотнях інших історичних джерел, у тому числі літописах, опрацював матеріали обласного архіву, Інституту рукопису НБУ ім. Вернадського, Центрального історичного та районного архівів. У 1978, 1979 рр. обійшов і об’їхав десятки старожилів Бориспільського краю, яким минуло 80 років. Всі спогади законспектував і передрукував на машинці.
Таким чином вийшло більше тисячі сторінок виписок із різних джерел, які підшив у 4 томи, кожен з яких містив по 300–400 сторінок. Крім цього, назбиралося 4 томи різних вирізок з районних газет Баришівки, Борисполя, Броварів, Переяслава-Хмельницького, Яготина, Звенигородки. Маючи під руками належну джерельну базу, публікувався у районній та обласній пресі, журналі «Дніпро», щорічнику «Наука і культура», газетах «Молодь України», «День», «Культура і життя», «Слово Просвіти», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Літературна Україна», «За українську Україну», «Сільські вісті», «Українське слово», «Яворівщина», «Ринок Бориспіль», «Красный север», краєзнавчому альманасі «Бориспільський край», хрестоматії «Альта», наукових збірниках багатьох конференцій. На сьогодні у творчому доробку Андрія Зиля понад 400 статей, кореспонденцій, тематичних сторінок, наукових досліджень.
Окремими виданнями вийшли книги: «Історія Бориспільщини» (1992), «Бориспільщина в роки війни» (1996), «Міста і села Київщини. Топонімічний довідник» (2001), «Історія Бориспільщини» (2002), «Чорна книга Бориспільщини» (у співавторстві, 2001), «Набат вічної скорботи» (2008), залишаються в рукописному варіанті «Енциклопедія Бориспільщини» та анотований бібліографічний покажчик «Рукою П. Чубинського написане».
Понад 20 років збирав матеріали про П.П. Чубинського. Все, що було відомо про видатного народознавця, друкував у «Трудовій славі». А потім через особисте знайомство вдалося дістати матеріали, що висвітлювали період заслання П. Чубинського в Архангельській губернії в 1862–1869 рр., з Архангельського обласного державного архіву. Результатом наполегливих пошуків стала книга «Народознавець. Павло Чубинський і його доба» (2009). Ґрунтовне дослідження відразу ж набуло широкого розголосу.
Чергове захоплення про гетьмана Івана Сулиму та його родовід вилилося у книжку «Сулимівський пантеон» (2012). Книга «Бориспільщина — край добра і любові» (у співавторстві, 2013), присвячена 90-річчю Бориспільського району.
Крім того, Андрій Степанович надає значну допомогу старшокласникам міських і районних шкіл при написанні наукових робіт Малої академії наук, виступає з лекціями перед учнівськими та педагогічними колективами, бере участь у наукових конференціях, присвячених П. Чубинському, М. Вербицькому, Т. Шевченку, проблемам краєзнавства тощо. Він є членом правління обласного Товариства охорони пам’яток історії та культури та топонімічної комісії Бориспільської міської ради. Творчість А. С. Зиля вивчається в шкільному курсі української літератури («Розділ «Література рідного краю») відповідно до програми «Література рідного краю. Літературна Бориспільщина. 5–11 класи» (2009), рекомендованої науково-методичною радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.
А. С. Зиль — член Національної спілки краєзнавців України (2011), Почесний громадянин міста Борисполя (2009), лауреат премій ім. П.Чубинського, П. Верни, І. Сулими. Нагороджений двома ювілейними медалями: «20 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1965) і «1500 років Києву» (1982).
З травня 2009 року — на пенсії, але продовжує займатися пошуками нових матеріалів і нових імен Бориспільського краю. «Хочеться, — як стверджує Андрій Степанович, — щоб маловідомі сторінки стали відомими всім жителям Борисполя і сіл району, щоб кожен з них знав прадавню, давню й новітню історію, яку творили наші мужні, сміливі й трудолюбиві предки, гордилися нею і розповідали своїм дітям і внукам».

Література: Адамець Л. Про автора / Л. Адамець // Зиль А. Народознавець. Павло Чубинський і його доба. — К.: Казка, 2009. — С. 10; Беживський В. Літописець Бориспільщини / В. Беживський //Ринок Бориспіль. — 2007. — 20 травня; Богуш А. Книга Андрія Зиля «Народознавець» народжується у видавництві «Казка»: [інтерв’ю] / А. Богуш // Трудова слава. — 2008. — 24 грудня; Дженжебір О. Книга вчить, як історію любить / О. Дженжебір // Трудова слава. — 2012. — 24 лютого; Почесним громадянином міста Бориспіль у 2008 році заслужено став Андрій Степанович Зиль // Трудова слава. — 2008. — 20 вересня; Шостак М. На шляху пошуків і пізнань / М. Шостак // Трудова слава. — 2004. — 28 жовтня.
 
 
Залишити відгук  ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків.