Яка оборонна стіна надійно захистить Україну від агресора?
- 09 жовтня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 286
-
Останнім часом все більше говорять і пишуть про те, що тільки міцні оборонні споруди, збудовані вздовж кордону з Московією, спроможні захистити Україну від агресії з боку зловорожого сусіда. Так, оборонний рубіж, щось на кшталт новітньої «лінії Манергейма», яку майже 80 років тому збудувала Фінляндія, щоб захиститися від агресивного СРСР, споруджувати потрібно. Зробити це маємо навіть незважаючи на те, що неможливо уявити, щоб у 21 сторіччі дві європейські держави розділяли протитанкові рови, мінні поля і колючий дріт. Але ж Московія, як свідчать дії кремлівської кліки, котру підтримує 80% населення, країна далеко не європейська і зовсім не сучасна. ЇЇ влада й народ сповідують зовсім не європейські і не загальнолюдські політичні й моральні цінності.
Необґрунтована агресія проти миролюбних сусідів, загарбання чужих територій, збиття пасажирських авіалайнерів, нехтування правилами ведення війни, звірячі катування полонених, жорстокий розстріл беззахисних українських військовослужбовців, які виходили з «Іловайського котла», погрози вторгненням в інші країни тільки за справедливі критичні висловлювання на свою адресу, неприкрита брехня з уст найвищих керівників держави, їхні підлість, цинізм, лицемірство — така політична практика не властива цивілізованим країнам у 21 сторіччі. В Європі вона була поширеною в похмурі часи Середньовіччя. У 20 сторіччі її демонстрували тільки криваві диктатори Гітлер і Сталін. У наш час, крім біснуватого Путлера, до такого варварства вдаються ще дикі фанати-ісламісти.
Нема жодних надій на те, що в Московії найближчим часом щось радикально зміниться. Світова практика свідчить, що ця країна зможе стати нормальною тільки тоді, коли перестане бути імперією, коли відмовиться від багатостолітньої традиції захоплення чужих земель, коли там запанує демократія і повага до загальнолюдських цінностей, коли до влади прийдуть молоді, освічені, моральні політики. Але це станеться не скоро. Мають пройти десятиріччя. Тому зобовязані пам’ятати: за нашим східним кордоном ще довго стоятиме готовий до стрибка хижий, ненаситний звір. Він голосно гарчатиме, люто скреготатиме зубами і зизооко поглядатиме на Україну. Цей споконвічний ворог українського народу хоче знищити нашу державу, поневолити, пограбувати і принизити нас.
Упевнений, за таких обставин навіть найпотужніша оборонна стіна і найсучасніша зброя не спроможні будуть надійно захистити Україну від агресії імперської Москви і загарбань нових територій. Щоб посилити наші обороноспроможність і невразливість до брехливої московської пропаганди, маємо збудувати ще одну стіну. Але, на відміну від першої, — невидиму. І пролягати вона повинна не суходолом чи морем, а в душах українців, у людському мисленні. Це має бути світоглядно-духовна, інформаційна стіна. Тільки вона зможе стати надійним заслоном проти кремлівських оцінок подій і фактів, імунітетом проти московської брехні, яка брудним потоком щодня, щогодини ллється в Україну. І на жаль, потрапляє в голови деяких легковірних наших співгромадян, перетворюючи їх у москвофілів.
Побудова такої стіни в людських душах і переорієнтування українців на свої, рідні, національні цінності має стати одним і першочергових і пріоритетних завдань влади. Адже її відсутність у попередні 23 роки призвела до непоправних утрат. Мільйонам українців через радіо, пресу, кіно, а передусім через телебачення щоденно впорскувалася в мозок московська отрута. Навіть всупереч чинному законодавству власники більшості телеканалів — а це найвідоміші олігархи — проводять антиукраїнську інформаційну політику, щодня демонструючи російські фільми або цілі серіали.
Більшість із фільмів, всупереч реаліям і правді, показують московитів людьми шляхетними, доброзичливими, гуманними тощо. Тобто вони навчають тих українців, які ніколи не були в Московії і не бачили її справжньої, заочно полюбити країну-агресора прикрашеною, «кіношною».
Крім того, останнім часом зросла кількість московських фільмів, у яких вихваляється сталінізм, прославляються репресивні органи на кшталт НКВД, Смерш тощо. А хіба не є абсурдною ситуація, коли під час війни з москалями телебачення демонструє фільми, які із захопленням показують, як завзято браві вояки сусідньої держави жорстоко вбивають афганців або чеченців, тобто людей, які захищають від московського загарбника рідну землю. Хіба це не те саме, якби, наприклад, під час радянсько-німецької війни московське телебачення щодня показувало німецькі фільми про переможні бої вермахту проти армій інших країн чи проте, як гестапо мужньо бореться проти ворогів Райху?!
Нинішня влада, яка на словах нібито справді хоче очистити український інформаційний простір від ворожої присутності, повинна діяти наполегливіше й ефективніше. Потрібно законодавчо заборонити олігархам вивозити гроші з України за кордон, зобов’язати їх демонструвати на належних їм телеканалах українські фільми про наш народ, про українських героїв. Оскільки таких фільмів на сьогодні ще дуже мало, нехай олігархи частину прибутків виділять на їхнє виробництво. Цим вони реально продемонструють свою любов до України. Нехай Президент України Петро Порошенко, який є одним з олігархів і власником телеканалу, подасть добрий приклад іншим багатіям, як треба любити Україну не тільки до глибини душі, але і до глибини своєї кишені!
Необґрунтована агресія проти миролюбних сусідів, загарбання чужих територій, збиття пасажирських авіалайнерів, нехтування правилами ведення війни, звірячі катування полонених, жорстокий розстріл беззахисних українських військовослужбовців, які виходили з «Іловайського котла», погрози вторгненням в інші країни тільки за справедливі критичні висловлювання на свою адресу, неприкрита брехня з уст найвищих керівників держави, їхні підлість, цинізм, лицемірство — така політична практика не властива цивілізованим країнам у 21 сторіччі. В Європі вона була поширеною в похмурі часи Середньовіччя. У 20 сторіччі її демонстрували тільки криваві диктатори Гітлер і Сталін. У наш час, крім біснуватого Путлера, до такого варварства вдаються ще дикі фанати-ісламісти.
Нема жодних надій на те, що в Московії найближчим часом щось радикально зміниться. Світова практика свідчить, що ця країна зможе стати нормальною тільки тоді, коли перестане бути імперією, коли відмовиться від багатостолітньої традиції захоплення чужих земель, коли там запанує демократія і повага до загальнолюдських цінностей, коли до влади прийдуть молоді, освічені, моральні політики. Але це станеться не скоро. Мають пройти десятиріччя. Тому зобовязані пам’ятати: за нашим східним кордоном ще довго стоятиме готовий до стрибка хижий, ненаситний звір. Він голосно гарчатиме, люто скреготатиме зубами і зизооко поглядатиме на Україну. Цей споконвічний ворог українського народу хоче знищити нашу державу, поневолити, пограбувати і принизити нас.
Упевнений, за таких обставин навіть найпотужніша оборонна стіна і найсучасніша зброя не спроможні будуть надійно захистити Україну від агресії імперської Москви і загарбань нових територій. Щоб посилити наші обороноспроможність і невразливість до брехливої московської пропаганди, маємо збудувати ще одну стіну. Але, на відміну від першої, — невидиму. І пролягати вона повинна не суходолом чи морем, а в душах українців, у людському мисленні. Це має бути світоглядно-духовна, інформаційна стіна. Тільки вона зможе стати надійним заслоном проти кремлівських оцінок подій і фактів, імунітетом проти московської брехні, яка брудним потоком щодня, щогодини ллється в Україну. І на жаль, потрапляє в голови деяких легковірних наших співгромадян, перетворюючи їх у москвофілів.
Побудова такої стіни в людських душах і переорієнтування українців на свої, рідні, національні цінності має стати одним і першочергових і пріоритетних завдань влади. Адже її відсутність у попередні 23 роки призвела до непоправних утрат. Мільйонам українців через радіо, пресу, кіно, а передусім через телебачення щоденно впорскувалася в мозок московська отрута. Навіть всупереч чинному законодавству власники більшості телеканалів — а це найвідоміші олігархи — проводять антиукраїнську інформаційну політику, щодня демонструючи російські фільми або цілі серіали.
Більшість із фільмів, всупереч реаліям і правді, показують московитів людьми шляхетними, доброзичливими, гуманними тощо. Тобто вони навчають тих українців, які ніколи не були в Московії і не бачили її справжньої, заочно полюбити країну-агресора прикрашеною, «кіношною».
Крім того, останнім часом зросла кількість московських фільмів, у яких вихваляється сталінізм, прославляються репресивні органи на кшталт НКВД, Смерш тощо. А хіба не є абсурдною ситуація, коли під час війни з москалями телебачення демонструє фільми, які із захопленням показують, як завзято браві вояки сусідньої держави жорстоко вбивають афганців або чеченців, тобто людей, які захищають від московського загарбника рідну землю. Хіба це не те саме, якби, наприклад, під час радянсько-німецької війни московське телебачення щодня показувало німецькі фільми про переможні бої вермахту проти армій інших країн чи проте, як гестапо мужньо бореться проти ворогів Райху?!
Нинішня влада, яка на словах нібито справді хоче очистити український інформаційний простір від ворожої присутності, повинна діяти наполегливіше й ефективніше. Потрібно законодавчо заборонити олігархам вивозити гроші з України за кордон, зобов’язати їх демонструвати на належних їм телеканалах українські фільми про наш народ, про українських героїв. Оскільки таких фільмів на сьогодні ще дуже мало, нехай олігархи частину прибутків виділять на їхнє виробництво. Цим вони реально продемонструють свою любов до України. Нехай Президент України Петро Порошенко, який є одним з олігархів і власником телеканалу, подасть добрий приклад іншим багатіям, як треба любити Україну не тільки до глибини душі, але і до глибини своєї кишені!
Анатолій Ковальчук