(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Роздуми після виборів

  • 06 листопад 2014
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 151
  • Автор: admin
  • 0
Останні п’ять років я є переконаним прихильником Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Це справді єдина ідеологічна українська націонал-патріотична політична сила в Україні. Історія її ідеології сягає минулих століть — до провідників та борців за Незалежність України та ще далі — до Національно-визвольної боротьби. ВО «Свободу» неможливо ставити в один ряд з партіями-одноденками, створюваними під вибори, які не мають ні ідеології, ні історичного підґрунтя, ні членства, ні конкретних справ і загальний лозунг котрих зводиться до елементарного: «Ми за все хороше, проти всього поганого!». Такі партійки не витримують випробування часом і зникають так само швидко, як і виникли. Ідеологічні ж партії виникають не на порожньому місці і так просто не зникають. Всеукраїнське об’єднання «Свобода» постійно переживає тяжкі часи незалежно від того, чи перебуває в складі парламенту чи поза ним. Це і відверті гоніння, й очорнення брехнею. Тому з кожним новим випробуванням загартовується все більше.

Для прихильників ВО «Свобода» стало справжнім шоком те, що, згідно з даними електронного підрахунку голосів, ця найпатріотичніша політична сила не проходить до Верховної Ради України VIII скликання. І це після Майдану, де «Свобода» була чорноробом і однією з рушійних сил. Це після того, як «Свобода», маючи за плечима вагомий досвід вуличних протестних акцій, у Верховній Раді попереднього скликання продемонструвала найбільшу серед фракцій організованість, послідовність, принциповість, зареєструвала найбільше важливих для країни законопроектів. Саме ВО «Свобода» задовго до анексії Криму Росією попереджала про імовірність трагічних наслідків для України у зв’язку з базуванням російського Чорноморського флоту в Криму. «Свобода» першою звернула увагу громадськості на збільшення Януковичем силового блоку для захисту свого режиму від народу та водночас критичного занедбання Української армії. Задовго до Майдану «Свобода» прогнозувала революційні події в Україні. І врешті, лише ВО «Свобода», обґрунтовуючи свої висновки історичними фактами, вбачала серйозну загрозу для України з боку Російської Федерації, що було беззаперечно підтверджено у цьому році реальними трагічними подіями в Криму, на півдні та сході країни.
У складі Небесної Сотні — 18 загиблих «свободівців». Нині на східному фронті воює 360 «свободівців» у складі Нац-гвардії та батальйонів територіальної оборони, крім того, батальйон особливого призначення «Січ» налічує 200 воїнів — переважно членів «Свободи» та їхніх прихильників. Яка ще політична партія з тих, що проходять до парламенту, може порівнюватися у цьому зі «Свободою»? Жодна!
Після Майдану половина українців стала вітатися націоналістичним гаслом «Слава Україні!», а ще зовсім недавно його можна було почути тільки з вуст українських націоналістів. Ряд принципово важливих законопроектів та депутатських ініціатив, котрі лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок пропонував ще 10 років тому, нині озвучуються багатьма депутатами як щось нове і прогресивне. Тягнибока, який є далекоглядним політиком, цитують, видаючи його думки і тези за свої… Ситуація склалася абсурдна. Ті, хто мав би бути обов’язково в новому парламенті, залишилися за його бортом.
У будь-якій моноетнічній країні, котра піклується про захист своїх національних інтересів, збереження своєї ідентичності, в парламенті мають бути націоналістичні сили як обереги унікальності і неповторності своєї нації, її мови, культури, історії, традицій. Здоровий націоналізм — це благо для країни, оскільки він найперше означає щирий патріотизм. На жаль, багато виборців цього так і не усвідомили і голосували «вухами», «шлунками», «гаманцями» — чим завгодно, тільки не головою.
До Верховної Ради України був обраний так званий «Опозиційний блок», де згуртувалися проросійські ворожі Україні сили, ті, котрі ще до недавна вірно слугували режиму Януковича. Це відверті вороги України. Їхнє місце — за ґратами, а вони знову в парламенті! Натомість патріотична «Свобода» поза ним. Де ж логіка? За що загинула Небесна Сотня на Майдані і наші воїни на сході? Ці запитання ставлять нині всі свідомі українці. Це не демократія! Це надання злочинцям можливості реваншу. Та невже ж не можна було розробити механізм недопущення ворогів України до Верховної Ради!?
Втім, склад парламенту — це як зріз суспільства. Майже 10 %, які має «Опозиційний блок», означають, що в країні щонайменше 10 % відвертих ворогів — не політиків, не парламентарів, а 10 відсотків ворогів серед звичайного населення, які, живучи в Україні, ненавидять усе українське.  І це, врахуйте, без Криму і значної частини сходу України, бо з ними ці відсотки були б ще більшими. Однозначно, на даному етапі Україна, як держава, програла Росії інформаційно-ідеологічну війну. Власне, Україна її і не вела. Зомбування російською брехнею жителів Криму, півдня та сходу відбувалося всі 20 років після проголошення Незалежності України. Життя показує, що жоден з трьох попередніх президентів і урядів не чинили цьому опір, а останній — підтримував. Результати відомі: кривава Революція Гідності на Майдані і ще більш кривава війна з Росією на сході країни, анексований Росією Крим.
Світогляд кожного окремого громадянина й українського суспільства в цілому — це один з найвагоміших факторів впливу на стратегічний курс життя нашої країни. Виховання правильного світогляду у громадян України має бути одним із першочергових завдань нової влади. У цьому вихованні націоналістична ідеологія має займати провідне місце, як найпатріотичніша і така, що забезпечить існування самої України як держави, не дасть їй знівелюватися під зовнішнім тиском зі сходу чи заходу. Чим вищий рівень свідомості громадянського суспільства, тим більше відсотків голосів у партій націоналістичного спрямування.
29 жовтня 2014 року ВО «Свобода» оприлюднює заяву про фальсифікацію результатів позачергових парламентських виборів і намагання не допустити націоналістичну фракцію до Верховної Ради України. Вражає разюча відмінність результатів п’яти екзит-полів (опитування виборців на виході з виборчих дільниць), котрі прогнозували «Свободі» від 5,8 до 6,3 % з оприлюдненими на сайті ЦВК даними, які завмерли на позначці 4,71 %. Результати паралельного підрахунку голосів, що його здійснює виборчий штаб ВО «Свобода», на підстві даних з протоколів з «мокрими» печатками, наданих членами дільничних виборчих комісій та спостерігачами від ВО «Свобода», свідчать про впевнене подолання 5-відсоткового бар’єру. Так, 80 % протоколів з «мокрими» печатками,  наявними у ВО «Свобода», дають їй 5,23 %. На догоду кому «Свободу» штучно не пропускають до праламенту? Розсудливий виборець побачить відразу трьох ворогів «Свободи»: перший — це внутрішня олігархія в купі з тими її представниками, що проходять в парламент, другий — Росія, третій — Захід, уряди країн якого за своїм ліберально-глобалістичним світоглядом не сприймають націоналістичні сили у будь-яких парламентах.

На тлі проходження в парламент «Опозиційного блоку» штучне непроходження до нього Всеукраїнського об’єднання «Свобода» — це плювок нинішньої влади в обличчя всім виборцям «Свободи», всім тим, хто мерзнув і гинув на Майдані, хто нині так само мерзне і гине в окопах на війні з російською агресією.

А що ж партнери «Свободи» по Майдану — «Батьківщина» й «УДАР»? Об’єднавшись з ними, «Свобода» значно втратила свій рейтинг. У них також є протоколи з «мокрими» печатками, вони також знають правду, але мовчать.
Чи буде вдалою спроба «Свободи» у судовому порядку довести своє законне право представляти свого виборця у Верховній Раді? Якщо так, то це означатиме, що позитивні зміни в судовій системі таки стартували. Якщо ж — ні, то балаканина про судову реформу — пуста передвиборна обіцянка. Право чесного вибору, судова реформа — одні з ключових вимог Майдану. Якщо вони не будуть виконані, так само, як і всі інші вимоги,  третій Майдан неминучий.
Іноді людина не відразу може правильно оцінити ситуацію. Так, пасажир, котрий поспішав на літак і не встиг, — засмучений і обурений одночасно. Проте, коли стає відомо, що цей літак розбився, він дякує Богові за своє запізнення і за те, що залишився живим. Можливо, невходження націоналістичної партії ВО «Свобода» до Верховної Ради VIII скликання збереже її у подальшому для України.

Ірина ГАХ,
виборець

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.