Маємо стати воїнами і покладатися тільки на себе
- 14 листопад 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 350
-
Україна як молода держава, що після мирного здобуття незалежності 23 роки тому проголосила свою відданість принципам свободи і загальнолюдських цінностей, мала всі підстави сподіватися на всебічну підтримку великих демократичних країн світу. Особливо враховуючи те, що під боком у нас залишалася непередбачувана Московія, самій політичній природі котрої ці принципи завжди були чужими і неприйнятними. Бо суперечили менталітету її народу, який за багато століть звик до рабства, до тиранічно-монархічної влади. До того, що ця влада безперервно вела загарбницькі війни за розширення імперії. Обдурений владою і церквою, темний московський народ повірив байкам про те, що він якийсь особливий і кращий за всіх, що він великий і могутній, що має визначене провидінням месіанське покликання нести людству нові істини. Тому завжди беззастережно підтримував своїх правителів у їхніх агресивних війнах. І тупо впродовж століть проливав ріки своєї і чужої крові за розширення імперії.
На жаль, демократичні країни, тодішні лідери яких мали б бути людьми моральними й високоосвіченими, добре знати історію агресивної Московії, прислухатися до порад фахівців-«совєтологів», обмежилися тільки дипломатичним визнанням нової України. Вони більше егоїстично переймалися питаннями власної безпеки і благополуччя своїх народів, а не тим, як посприяти інтеграції України у європейський політичний, гуманітарний, економічний і військово-оборонний простір. Єдине, що їх турбувало, — це ядерного роззброєння нашої держави. Адже серед численних проблем вона «успадкувала» від агресивного СРСР зброю масового знищення. Стратегічні ракети з ядерними боєгоголівками, що стояли в шахтно-пускових установках на території України, були націлені на країни НАТО.
Українська влада теж не знала, що робити з ядерною та іншою зброєю, з майже мільйонною армією, що присягла на вірність нашій державі. Тому через відсутність стратегічного мислення в її очільників, вирішила якомога швидше добровільно, без жодних попередніх умов, закріплених у міжнародно-правових документах, позбутися військового «спадку». Але зробила це нерозумно, а може, навіть злочинно.
Можна впевнено стверджувати: Україна не переживала б нині трагічних випробувань і світ не стояв би перед небезпекою третьої «гарячої» або другої «холодної» війни, якби під час ядерного роззброєння України президент США і прем’єр-міністр Великобританії виявили стратегічне бачення, політичну і людську мудрість. І по-справжньому, надійно гарантували Україні безпеку у зв’язку з її відмовою від ядерної зброї. Якби 20 років тому замість підписаного в Будапешті документу під назвою «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» було ухвалено більш дієвий документ, що передбачає міжнародно-правову відповідальність за порушення його положень.
Адже сьогодні не просто якийсь агресор, а РФ — один із підписантів Меморандуму, грубо його порушила і відмовилася, як записано в тексті, «поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України». Московія відмовилася також від «зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони». Таке блюзнірство відбувається ще й тому, що країни-учасниці Будапештському меморандуму не надали йому політико-правового статусу. Документ не був ратифікований їхніми парламентами.
У протилежному разі США і Великобританія зобов’язані були б негайно надати Україні військову допомогу для відбиття агресора. А не багаторазово «висловлювати стурбованість» у зв’язку з вторгненням до зубів озброєного ворога на територію нашої держави. Очевидно, за таких умов біснуватий Путлер ніколи б не наважився на агресію проти нашої держави.
На неморальність у ставленні до України Клінтона і Мейджора, а отже їхніх нинішніх наступників на посадах вказав під час нещодавнього приїзду в Україну колишній президент Польщі Лех Валенса. Він правильно підкреслив, що крім меморандумів та інших міжнародних документів, у західному світі велику вагу має слово джентльмена. Незалежно від посади, людина, вихована у традиціях європейської культури, мусить завжди бути чесною і відповідальною, зобов’язана дорожити кожним даним словом. Простий гданський електрик, колишній лідер «Солідарності» присоромив керівників великих держав, високоосвічених випускників Оксфорда і Гарварда. Він виявився справжнім європейцем і моральншим за більшість нинішніх президентів і прем’єрів !
Деякі аналітики стверджують: однією з причин млявості урядів західних країн щодо надання допомоги Україні є всеохопна брехлива московська пропагнда. Вона безперестанку десятками мов втовкмачує європейцям, що Україна — не держава, бо нібито не має має своєї території, українці –не нація, а лише частина московитів, що при владі в Києві — націоналістична хунта, яка пригноблює неукраїнців.
Уже давно визнано, що московські брехні про Україну одурманили мільйони людей на сході нашої держави. Тому вони не чинили опору посланим Кремлем бандитам, які розпочали війну. А дехто, зрадивши Україну, пішов до них у найми. Як випливає із ЗМІ, навіть на контрольованих Україною територіях Донбасу їхні мешканці досі не мають змоги дивитися програми українського телебачення. Натомість можуть безперешкодно переглядати 40 каналів телебачення московського, яке продовжує їх зомбувати в антиукраїнському дусі.
Один із найвідоміших лідерів донецьких бандитів Безлер (кличка Біс) нещодавно зробив щиросердне зізнання. Він заявив, що після перегляду програм українського телебачення, в яких відображено наш, правдивий погляд на події у східній Україні, на причини воєнного конфлікту, він засумнівався, чи правильно чинив, коли організовував антиукраїнські виступи. Щоправда, до каяття в цього московського бандита і диверсанта, до вибачень за скоєні проти України злочини справа не дійшла. Але важливим є визнання того факту, що він сам був зазомбований московською брехнею. Тому маємо навчитися перемагати московського окупанта не тільки на полі бою. Але і в полі інформаційному. Цю істину має затямити українська влада. Бо наш народ у нинішню лиху годину може покладатися тільки на себе, на свою владу і своїх героїв.
Нещодавно у бойових діях під час оборони Донецького аеропорту на дев’ятнадцятому році життя загинув молодий доброволець, учасник Революції гідності, наймолодший «кіборг» Сергій Табола. Не тільки батьки, родичі, друзі, бойові побратими, але й усі українські патріоти з душевним болем зустріли цю звістку. Як прикро після цього чути, що деякі Сергієві ровесники навіть не уявляють собі, що коється на Донбасі. Не всі вони усвідомлюють, що там триває розв’язана московським агресором війна, шо Сергій є справжнім героєм нашого часу, бо віддав своє молоде життя за волю України, за те, щоб ми жили в мирі, щоб українська молодь була гідною високого покликання. На прикладі короткого і життя і мученицької смерті справжнього українського героя Сергія Таболи треба виховувати школярів. Можливо, тоді в суспільстві стане менше правопорушень, спричинених алкоголем і наркотиками.
Україна завжди і скрізь перемагатиме всіх ворогів, якщо кожен юнак почуватиме себе вірним її сином, хоробрим воїном, відповідальним за долю Вітчизни, готовим будь-якої миті її захистити й оборонити навіть ціною свого життя! Слава Героям!
На жаль, демократичні країни, тодішні лідери яких мали б бути людьми моральними й високоосвіченими, добре знати історію агресивної Московії, прислухатися до порад фахівців-«совєтологів», обмежилися тільки дипломатичним визнанням нової України. Вони більше егоїстично переймалися питаннями власної безпеки і благополуччя своїх народів, а не тим, як посприяти інтеграції України у європейський політичний, гуманітарний, економічний і військово-оборонний простір. Єдине, що їх турбувало, — це ядерного роззброєння нашої держави. Адже серед численних проблем вона «успадкувала» від агресивного СРСР зброю масового знищення. Стратегічні ракети з ядерними боєгоголівками, що стояли в шахтно-пускових установках на території України, були націлені на країни НАТО.
Українська влада теж не знала, що робити з ядерною та іншою зброєю, з майже мільйонною армією, що присягла на вірність нашій державі. Тому через відсутність стратегічного мислення в її очільників, вирішила якомога швидше добровільно, без жодних попередніх умов, закріплених у міжнародно-правових документах, позбутися військового «спадку». Але зробила це нерозумно, а може, навіть злочинно.
Можна впевнено стверджувати: Україна не переживала б нині трагічних випробувань і світ не стояв би перед небезпекою третьої «гарячої» або другої «холодної» війни, якби під час ядерного роззброєння України президент США і прем’єр-міністр Великобританії виявили стратегічне бачення, політичну і людську мудрість. І по-справжньому, надійно гарантували Україні безпеку у зв’язку з її відмовою від ядерної зброї. Якби 20 років тому замість підписаного в Будапешті документу під назвою «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» було ухвалено більш дієвий документ, що передбачає міжнародно-правову відповідальність за порушення його положень.
Адже сьогодні не просто якийсь агресор, а РФ — один із підписантів Меморандуму, грубо його порушила і відмовилася, як записано в тексті, «поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України». Московія відмовилася також від «зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони». Таке блюзнірство відбувається ще й тому, що країни-учасниці Будапештському меморандуму не надали йому політико-правового статусу. Документ не був ратифікований їхніми парламентами.
У протилежному разі США і Великобританія зобов’язані були б негайно надати Україні військову допомогу для відбиття агресора. А не багаторазово «висловлювати стурбованість» у зв’язку з вторгненням до зубів озброєного ворога на територію нашої держави. Очевидно, за таких умов біснуватий Путлер ніколи б не наважився на агресію проти нашої держави.
На неморальність у ставленні до України Клінтона і Мейджора, а отже їхніх нинішніх наступників на посадах вказав під час нещодавнього приїзду в Україну колишній президент Польщі Лех Валенса. Він правильно підкреслив, що крім меморандумів та інших міжнародних документів, у західному світі велику вагу має слово джентльмена. Незалежно від посади, людина, вихована у традиціях європейської культури, мусить завжди бути чесною і відповідальною, зобов’язана дорожити кожним даним словом. Простий гданський електрик, колишній лідер «Солідарності» присоромив керівників великих держав, високоосвічених випускників Оксфорда і Гарварда. Він виявився справжнім європейцем і моральншим за більшість нинішніх президентів і прем’єрів !
Деякі аналітики стверджують: однією з причин млявості урядів західних країн щодо надання допомоги Україні є всеохопна брехлива московська пропагнда. Вона безперестанку десятками мов втовкмачує європейцям, що Україна — не держава, бо нібито не має має своєї території, українці –не нація, а лише частина московитів, що при владі в Києві — націоналістична хунта, яка пригноблює неукраїнців.
Уже давно визнано, що московські брехні про Україну одурманили мільйони людей на сході нашої держави. Тому вони не чинили опору посланим Кремлем бандитам, які розпочали війну. А дехто, зрадивши Україну, пішов до них у найми. Як випливає із ЗМІ, навіть на контрольованих Україною територіях Донбасу їхні мешканці досі не мають змоги дивитися програми українського телебачення. Натомість можуть безперешкодно переглядати 40 каналів телебачення московського, яке продовжує їх зомбувати в антиукраїнському дусі.
Один із найвідоміших лідерів донецьких бандитів Безлер (кличка Біс) нещодавно зробив щиросердне зізнання. Він заявив, що після перегляду програм українського телебачення, в яких відображено наш, правдивий погляд на події у східній Україні, на причини воєнного конфлікту, він засумнівався, чи правильно чинив, коли організовував антиукраїнські виступи. Щоправда, до каяття в цього московського бандита і диверсанта, до вибачень за скоєні проти України злочини справа не дійшла. Але важливим є визнання того факту, що він сам був зазомбований московською брехнею. Тому маємо навчитися перемагати московського окупанта не тільки на полі бою. Але і в полі інформаційному. Цю істину має затямити українська влада. Бо наш народ у нинішню лиху годину може покладатися тільки на себе, на свою владу і своїх героїв.
Нещодавно у бойових діях під час оборони Донецького аеропорту на дев’ятнадцятому році життя загинув молодий доброволець, учасник Революції гідності, наймолодший «кіборг» Сергій Табола. Не тільки батьки, родичі, друзі, бойові побратими, але й усі українські патріоти з душевним болем зустріли цю звістку. Як прикро після цього чути, що деякі Сергієві ровесники навіть не уявляють собі, що коється на Донбасі. Не всі вони усвідомлюють, що там триває розв’язана московським агресором війна, шо Сергій є справжнім героєм нашого часу, бо віддав своє молоде життя за волю України, за те, щоб ми жили в мирі, щоб українська молодь була гідною високого покликання. На прикладі короткого і життя і мученицької смерті справжнього українського героя Сергія Таболи треба виховувати школярів. Можливо, тоді в суспільстві стане менше правопорушень, спричинених алкоголем і наркотиками.
Україна завжди і скрізь перемагатиме всіх ворогів, якщо кожен юнак почуватиме себе вірним її сином, хоробрим воїном, відповідальним за долю Вітчизни, готовим будь-якої миті її захистити й оборонити навіть ціною свого життя! Слава Героям!
Анатолій Ковальчук