Барвистий світ Галини Каленченко
- 14 листопад 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 348
У Бориспільському Державному історичному музеї відкрилася виставка, присвячена 90-річчю від дня народження талановитої художниці Галини Каленченко з Дударкова. В експозиції представлено 20 робіт народної майстрині, ще 8 можна побачити у постійно діючій експозиції.
Народилася Галина Каленченко 1924 року у бідній багатодітній родині. На її життєвий шлях випали і голодомори, і війни. Вона, як інвалід з дитинства, не могла працювати у колгоспі, тож заробляла на прожиття вишиванням сорочок, пошиттям одягу для односельців. Через проблеми з ногами жінка мало спілкувалася, жила у власному, відчуженому, навіть дитинно-казковому світі. Мабуть, звідси — і її щира душа.
Художниця стала малювати вже у зрілому віці. Її талант, природні здібності побачив народний майстер Іван Приходько, якому Галина Каленченко була двоюрідною тіткою. Він приносив їй папір і фарби, знайомив із зразками народного живопису і книгами про художників. Саме тоді вона відчула себе повноцінною творчою особистістю, незважаючи на свої фізичні вади. Її роботи також високо оцінив мистецтвознавець Григорій Мєстєчкін, який допоміг жінці добитися виплати пенсії.
А вона справді творила неповторні сюжети для картин. На її полотнах оживають тварини, птахи і квіти, пробуджується генетична пам’ять, любов до предків і рідної землі. Дивовижні рослинні мотиви викликають радість у глядачів, а яскраві кольори і чарівне різнобарв’я — відчуття світла і гармонії. Художні роботи Каленченко перегукуються із картинами Марії Приймаченко та Івана Приходька.
Близько півтора десятка картин сьогодні зберігається у Дударківській школі, кілька — у фондах музею імені Івана Гончара. Високо оцінена спадщина Галини Каленченко була ще за її життя. 1977 року у Москві на Всесоюзному фестивалі самодіяльної художньої творчості трудящих роботи дударківської майстрині отримали найвищу нагороду — золоту медаль і диплом І ступеня.
Виставка у музеї триватиме до кінця місяця.
Народилася Галина Каленченко 1924 року у бідній багатодітній родині. На її життєвий шлях випали і голодомори, і війни. Вона, як інвалід з дитинства, не могла працювати у колгоспі, тож заробляла на прожиття вишиванням сорочок, пошиттям одягу для односельців. Через проблеми з ногами жінка мало спілкувалася, жила у власному, відчуженому, навіть дитинно-казковому світі. Мабуть, звідси — і її щира душа.
Художниця стала малювати вже у зрілому віці. Її талант, природні здібності побачив народний майстер Іван Приходько, якому Галина Каленченко була двоюрідною тіткою. Він приносив їй папір і фарби, знайомив із зразками народного живопису і книгами про художників. Саме тоді вона відчула себе повноцінною творчою особистістю, незважаючи на свої фізичні вади. Її роботи також високо оцінив мистецтвознавець Григорій Мєстєчкін, який допоміг жінці добитися виплати пенсії.
А вона справді творила неповторні сюжети для картин. На її полотнах оживають тварини, птахи і квіти, пробуджується генетична пам’ять, любов до предків і рідної землі. Дивовижні рослинні мотиви викликають радість у глядачів, а яскраві кольори і чарівне різнобарв’я — відчуття світла і гармонії. Художні роботи Каленченко перегукуються із картинами Марії Приймаченко та Івана Приходька.
Близько півтора десятка картин сьогодні зберігається у Дударківській школі, кілька — у фондах музею імені Івана Гончара. Високо оцінена спадщина Галини Каленченко була ще за її життя. 1977 року у Москві на Всесоюзному фестивалі самодіяльної художньої творчості трудящих роботи дударківської майстрині отримали найвищу нагороду — золоту медаль і диплом І ступеня.
Виставка у музеї триватиме до кінця місяця.
Лариса ГРОМАДСЬКА
Фото автора