Відкрите звернення до педагогічної громадськості
- 27 листопад 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 270
-
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Наприкінці серпня на традиційному засіданні районного методичного об’єднання вчителів історії та правознавства мені було запропоновано взяти участь в черговомувсеукраїнському конкурсі «Учитель року». Ця наполеглива пропозиція не викликала у мене емоційного піднесення. Безцінний досвідспілкування з вчителями-ветеранами переконав мене, що відсутні підстави для ентузіазму. Колеги-ветерани, якщо забажають, можуть від підлоги достелі заклеїти стіни свого житла похвальними листами, грамотами, дипломами, подяками — вистачить з надлишком. От тільки ці почесні нагороди незможуть приховати «вишукану» скромність їхніх помешкань.Протягом двох десятків років здійснюю спостереження на тему: «Залежність добробуту вчителя від його титулованості». Висновок: це зворотна пропорційна залежність. Мене не так гнітить перспектива безрадісного існування на учительську зарплатню та пенсію (це, очевидно, розплата за свідомо обрану професію), як дратує думка про можливість опинитися в товаристві «дипломованих» злидарів від освіти. Мішура у вигляді вимпелів та грамот лише підкреслюють злиденність буття вчителя. Вважаю це принизливим, а отже неприйнятним.
Десять років тому міжнародні фінансові інституції та уряди економічно розвинених держав визнали Україну державою з ринковою економікою. Ринок праці є невід’ємною складовою ринкової економіки. Шкільний підручник з економіки І. Ф. Радіонової на ст.58 твердить: «На ринку праці продається здатність працівника створювати продукти і послуги. Цю здатність купують підприємці або держава…» (підкреслено мною). Отже, в ринковій економіці суть конкурсу «Учитель року» зводиться до елементарного порівняння місячних доходів суб’єктів ринку педагогічних послуг. Очевидно, переможцями стануть вчителі приватних шкіл, вчителі-репетитори, вчителі-гувернантки (чи гувернери), бо їхня здатність створювати і надавати педагогічні послуги продаються добре і купуються охоче. Думаю, що вчителі Вишеньківської загальноосвітньої школи Бориспільської районної ради Київської обл. в цьому переконались, бо мають на відстані «витягнутої руки» сусіда — приватний навчальний заклад. Висновок: упослідження шкільного учителя — це державна політика. Отже, доля вчителя-ветерана державної чи комунальної школи — перебирати стоси грамот-дипломів та «іспитивать чувство глубокого удовлетворенія» (як казав незабутній вєрний лєнінєц, продожатєль дєла рєволюціі, борєц за мир во всьом мірє, руководітєль Комуністіческой партіі і Совєтского государства дорогой Лєонід Ільіч Брєжнєв)
Негативу в загальний настрій додають вісті з фронту. Кожна здравомисляча людина з моменту появи на Донбасі російських регулярних військ дає правильне визначення військовим подіям на Сході — це ВІЙНА. Із неминучими численними людськими жертвами, біженцями, економічними негараздами, з додатковим «воєнним» оподаткуванням населення, урізанням соціальних програм та іншими обов’язковими супутниками війни, що мають наслідком різке падіння рівня життя населення. Війна, як бездонна прірва, в якій назавжди зникають люди, матеріальні та фінансові ресурси, стала нашою новою реальністю, нашим повсякденням. Сховатись від реальності, заплющити очі і продовжувати гратись у мирне життя неможливо. Запитаємо себе, у когось виходить ігнорувати платіжки комунальників чи цінники у магазинах? А може хтось відмовляється від свого рідного солдата, скаліченого на фронті? У когось виходить не бачити їхні закривавлені бинти, культі замість рук-ніг?.. А труни загиблих воїнів-захисників теж у паралельній реальності? А скільки їх, до речі, уже? Втомились рахувати? Набридло? Нецікаво? Хочеться відмахнутись і переключитись на щось приємніше? Та інформаційно-аналітичний центр РНБО покликаний тримати нас в «тонусі». Його речник сповістив, що з моменту підписання 5 вересня 2014 р. мінських домовленостей про перемир’я і до вечора 4 листопада 2014 р. загинуло 100 і поранено майже 600 захисників України. Така ціна 60 днів «перемир’я». Ще себе запитаємо, а яку ціну заплатимо коли режим «перемир’я» буде скасовано? Яких масштабів буде наступна хвиля мобілізації? Як швидко принесуть повістки нашим дітям? Не хочеться про таке задумуватись? Доведеться, шановні колеги. Від реальності не втечеш. Для байдужих і бажаючих гратись у мирне життя є надійні ліки — це відвідини похорону солдата. Ридання матері загиблого, його вдови, сльози сиріт повернуть у реальність навіть прогнилого наскрізь безпринципного циніка. Раджу стати якомога ближче до труни й адекватне світосприйняття відновиться в повному обсязі.
Отож, ВІЙНА. Словесну еквілібристику, на зразок «антитерористична операція», залишимо для українського дипломатичного відомства, яке добивається масштабної політичної, військової, економічної та фінансової підтримки дляУкраїни. Бог їм на поміч. Пробачимо і політичному керівництву нашої держави використання формули «АТО» задля здійснення безпрецедентного в умовах збройної агресії акту політичного оновлення — парламентських виборів. Вдалося? Ну, і слава Богу. Вимушене словоблуддя суті справи не міняє. Ми повинні мислити категоріями війни і жити в умовах війни. Маємо усвідомити, що ця війна надовго. Вона триватиме поки існуватиме Російська Федерація в цьому вигляді. Нам слід навчитися раціонально використовувати наявні ресурси, а не витрачати їх на забави, що напряму не пов’язані з обороною держави. Кожен школяр знає головний закон економіки — ресурси вичерпні, потреби безмежні. Які потреби у війни, я впевнений, ви здогадуєтесь. А про ресурси України, я дуже сподіваюсь, ви проінформовані хоча б у межах шкільного курсу географії України. Висновок: сьогодні знову набуває значення дідівський лозунг «Все для фронту, все для перемоги!», він стає єдиним мірилом нашого буття і наших вчинків.
І на останок трохи думок про наше конкурсне «житіє». Тримаю перед собою кілька важливих документів та розумію, що деякі з них різко дисонують із об’єктивною реальністю. Назву їх в хронологічному порядку:
а) Постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 років № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету». Назва говорить сама за себе. Суть можна виразити формулою: «Не до жиру, бути б живим!».
Розумію і підтримую: війна бюджету України обходиться у 80 млн. грн. на день.
б) Закон України від 31 липня 2014 р.(№ 4309 а) «Про внесення змін до …» Це про запровадження загальнодержавного військового збору з усіх доходів фізичних осіб.
Розумію і підтримую: десь треба брати щодня 80 млн. грн. на війну. Для армії-захисниці трудової копійки не шкода.
в) Наказ Міністерства освіти і науки України № 11053 від 18 вересня 2014 та Наказ Департаменту освіти і науки Київської ОДА від 03 листопада 2014 р. № 297 «Про проведення першого та другого турів всеукраїнського конкурсу «Учитель року–2015». Цитую п.3.3 Наказу: «Здійснити витрати на підготовку та проведення першого (районного, міського) туру Конкурсу за рахунок місцевих бюджетів». Та п. 5 Наказу: «Здійснити фінансування другого (обласного) туру та витрати на участь у третьому (заключному) турі Конкурсу за рахунок коштів обласного бюджету».
Не розумію і маю питання: 1) Зайві гроші жмуть кишеню?! 2) Навіщо обклали народ військовим податком коли нам кортить профінансувати забави мирного часу? 3) Поки друкувались ці накази зі Східного фронту матерям і дружинам привезли 100 солдатських трун, а до госпіталів 600 покалічених бійців (!!!), хтось про це чув, чи пропустив повз вуха?
г) Елетронний лист інспектора Бориспільського РАЙВО Н. С. Кручкокерівникам шкіл району від 5 листопада 2014 року з проханням долучитись до надання гуманітарної допомоги воїнам АТО.
Розумію і підтримую: все для фронту, все для перемоги.
Шановні колеги! Виходячи із складної військово-політичної та економічної ситуації в державі я приймаю рішення про зміну формату моєї участі у всеукраїнському конкурсі «Учитель року–2015». А саме:
1) ретельно підраховую вартість матеріалів і робіт, необхідних для виготовлення та оформлення різноманітних фотоматеріалів, описів, презентацій, робочих матеріалів, як в друкованому, так і в електронному варіантах, у відповідності до вимог оргкомітету;
2) ретельно підраховую вартість всіх робочих поїздок до районного відділу освіти та Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Біла Церква), необхідних для оформлення конкурсної документації, її подачі та участі в конкурсних заходах;
3) перераховую кошти, які мав би витратити на участь в конкурсі, на рахунок Благодійного фонду підтримки військової медицини при Головному військово-медичному клінічному ордена Червоної Зірки центрі в сумі не меншій як 25% мого місячного доходу.
У відповідності до вимог п.1 Переліку матеріалів, які необхідно подати для участі в конкурсі, прошу організаційний комітет вважати це звернення як заяву щодо участі в конкурсі «Учитель року–2015». Прошу зважити оргкомітет на недоцільність написання цього звернення від руки, згідно із вимогами оргкомітету, і взяти до уваги, що кожна сторінка цього звернення підписана мною власноруч.
Слава Україні!
З повагою, Юрій Вчерашній,
вчитель історії та правознавства
Сошниківської ЗОШ І– ІІІ ст.
07.11.2014 р.