Річниця світлої пам'яті
- 15 грудня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 348
-
Душу й тіло ми положим за нашу свободу… Ці слова нашого національного славеня кожен сприймає по-своєму: одні активно і показово імітують їх спів, інші розкриваються всією щирістю української душі, в одних вони викликають страх і ненависть, а в інших — пробуджують національну пам’ять і єднають зі своїм народом. Але є люди, для яких ці слова становлять сенс буття на землі. Саме таким був наш побратим Петро Волянюк… І ці слова викарбувані тепер на його надгробку.Важко писати і говорити про свого побратима «був». Бо так хочеться, щоб такі вірні друзі завжди були поруч. Кожен з нас хотів би відчути міць Петрового рукостискання і бачити його поруч, бо всі добре знали: він не підведе, завжди підтримає і прикриє, прийде на допомогу. Його надійність, щирість та простота козацької душі привертали кожного з нас. Молодші сприймали його як мудрого і досвідченого наставника, бо й сам він був батьком двох синів, якими дуже пишався. Для ближчих за віком Петро був другом і братом, спілкування з яким перетворювалося на свято завдяки його розуму, природному такту та дійсно величезній кількості прочитаного. Особливо любив Петро книжки з української історії, що повертали нам правду про героїчне минуле нашого народу.
Заради минулого і майбутнього свого народу, заради своєї родини і своєї країни Петро Волянюк кілька років тому прийшов до лав ВО «Свобода». Він з перших днів взяв активну участь у подіях на Майдані. В інтернеті ми знайшли відео, де Петро собою захищав молодих студентів — практично дітей — від ударів «беркутівців». Через два тижні його щире українське серце не витримало хвилювань і наруги над людьми… Він пішов у Вічність, як боєць, просто з революційного Майдану, на руках своїх друзів…
Колись провідник українських націоналістів Степан Бандера сказав: «Життя існує в двох формах — горіння і гниття». Кожен сам вибирає, як йому жити, у що вірити, які цінності шанувати. Петро Волянюк, як справжній український націоналіст, як справжній чоловік козацького роду, обрав шлях правди і духовного горіння — шлях Воїна Світла.
Пам’ять про нього освітлює дорогу кожному з нас, нагадує живим, хто вони є і в чому сенс їхнього земного життя. Сьогодні Україна відроджується, а українці повертають собі національну гідність та честь завдяки людям, котрі готові покласти душу й тіло за нашу свободу, як Петро Волянюк.
Спочивай з миром, дорогий побратиме. Хай буде пухом тобі рідна українська земля. І хай вічно живе світла пам’ять про тебе і твої добрі справи.
Слава Україні! Героям слава!
Побратими з ВО «Свобода»