Янукович живий! Він потрібен Росії
- 07 березня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 317
-
Мумукаючи про те, що він є єдиним законним президентом України, Віктор Федорович, як ви розумієте, не лише тішив своє шизофренічне самолюбство, тяжко вражене втратою золотого батону.…У лютому 2009 року на Кіпрі зник труп. І не просто труп, а труп президента: тіло вже рік як покійного Тасоса Папандопулоса було викрадене з кладовища трьома місцевими відморозками. Метою викрадення було отримати викуп у 100 000 євро за інформацію про місцезнахождення тіла.
Рівно через п’ять років, у лютому 2014 року, в Україні теж зник труп. Щоправда, труп політичний, тому навіть красти його не довелося: до своїх відморозків «тіло» прийшло само. Ну, хіба що трохи поблукало дорогою: то до Харкова заверне, то до Донецька, то до Криму — але, кінець кінцем, чого ви ще хотіли від покійника? Координація слабкувата, мозкові процеси перебігають повільно (вони ж бо і «за життя» особливою швидкістю не славилися). Утім, як виявилося в результаті, незважаючи на деякі відхилення від маршруту, наш політичний зомбі, як і годиться будь-якому пристойному зомбі, вперто рухався до своїх хазяїв. І врешті-решт таки дістався місця призначення.
На місці тіло обмили, причепурили і почали використовувати за основним призначенням. Дебютний спектакль за участю «вихідця з того світу», як відомо, відбувся у Ростові-на-Дону. Звичайно, не все пройшло гладко: політичний зомбі бекав, мекав, плутався, хто кому тут стратегічний партнер (а наприкінці ще й ручку зламав). Утім, треба гадати, режисери дійства залишилися задоволені: ця інфернальна маріонетка, хоч і з деяким напрягом, але таки озвучила основну думку: заявила, що вона — «легітимний президент».
Днем пізніше був розіграний другий акт спектаклю: «легітимному президенту» підсунули новий текст, і маріонетка, яка ще вчора старанно зачитувала з папірця, як вона не бажає військових конфліктів, слізно попрохала своїх ляльководів терміново ввести російські війська на територію України.
Листа з цим проханням (датованого 1 березня 2014 року) увечері 3 березня Віталій Чуркін публічно зачитав на засіданні Ради безпеки ООН:
«Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади призвели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя, безпеку і права людей, особливо на Південному Сході і в Криму під загрозою. Під впливом західних країн здійснюється відкритий терор і насильство, люди переслідуються за політичними і мовними ознаками.
У цьому зв’язку звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використовувати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України».
Законність «по-росіськи»
Що цікаво, кремлівські зомбоводи і самі не вірять, що їхня маріонетка коли-небудь знов воссяде на свій золотий унітаз. «Ми що, не розуміємо, що Янукович до влади не повернеться, і він не буде більше зі своєї резиденції управляти Україною?» — заявив той же Чуркін на засіданні Радбезу ООН.
Фактично це було переспівом більш ранньої заяви Медведева, який накатав у Facebook досить розгорнутий (як на Медведева) пост про «нашого найближчого сусіда». Найцікавішим у цьому тексті є наступний пасаж:
«Так, авторитет президента Януковича практично мізерний, але це не скасовує той факт, що за Конституцією України він — легітимний голова держави. Якщо він завинив перед Україною – проведіть процедуру імпічменту за українською Конституцією (ст. 111) і судіть його. Все інше — свавілля. Захоплення влади. А значить, такий порядок буде вкрай нестійкий».
Нагадаємо, 28 лютого Держдума зареєструвала проект закону про приєднання до РФ іноземних територій, який відразу отримав серед політичних оглядачів назву «Закон про анексію» або «Закон про те, що погано лежить». Згідно із цим витвором бурхливої законотворчої уяви, Росія має право без укладання будь-яких міжнародних договорів включати до свого складу території інших держав «у зв’язку з відсутністю в іноземній державі ефективної суверенної державної влади». Для особливо недолугих у пояснювальній записці так прямо і вказується: мова йде про Крим.
Не треба бути, як кажуть ті ж росіяни, «семи пядей во лбу», щоб зрозуміти, що це і є головна функція Януковича: підтверджувати самим фактом свого перебування у Росії «відсутність ефективної суверенної державної влади» в Україні. Саджати Віктора Федоровича назад на царство ніхто не збирається — навіть Путіну зрозуміло, що цей політичний труп вже остаточно протухнув і реанімації не підлягає. Але поки можна вести дискусії, легітимним чи нелегітимним чином його спихнули з золотого унітазу, у Росії залишається хоч якась видимість законності своїх дій. Надумана, примарна, нахабно-ідіотська — як негайно вказали Чуркіну партнери по Радбезу — але залишається.
Дух і буква
На жаль, формально з відставкою Януковича таки дійсно не все чисто. Бо не прописано у нашій Конституції, що робити, коли президент з переляку раптом кидає свою країну напризволяще і зникає у невідомому напрямку. А потім ще й спливає у сусідній країні та закликає цю сусідню країну негайно напасти на свою колишню батьківщину. Не додумалися свого часу творці української Конституції, що можливий і такий розвиток подій (хоча винуватити їх тут і язик не поворухнеться: кому б при здоровому розумі таке спало на думку?). Звісно, як вказує нам з Москви неочікувано грамотний Медведєв, у статті 111 є пункт про імпічмент у разі вчинення президентом «державної зради або іншого злочину». Згідно з буквою закону, треба було створювати тимчасову слідчу комісію, розглядати її пропозиції на засіданні Верховної Ради, чекати висновків КС і потім вже голосувати за імпічмент.
Навряд чи потрібно говорити про те, що ця ідеальна картина в умовах архікризи, яка охопила країну, була просто невтілювана. Оголосивши Януковичу імпічмент з формулюванням «у зв’язку із самоусуненням», Верховна Рада дотримала дух закону, але не букву. У що зараз і вчепився наш «дружній сусід», підтасовуючи до цього формального порушення ще й «недотримання угоди, підписанної 21 лютого». Забувши про те, що сама Росія цю угоду не підписала (як заявляв тоді Лукін, він взагалі не зрозумів, хто тут «діючі персонажі», бо «ситуація постійно змінюється»), наплювавши на те, що не дотримав угоду сам Янукович, який мав підписати закон про повернення до Конституції-2004 не пізніше як через 48 годин після укладання угоди, Росія нині розмахує цією угодою незгірше, аніж московські «туристи» на вулицях східноукраїнських міст — своїм триколором.
Власне, схоже на те, що це єдине, що Росії зараз залишилося. «Допомога братському народу» виявилася справою куди складнішою, ніж її уявляв собі Путін: замість того, щоб зрадіти та масово встати у чергу за російськими паспортами, російськомовне населення чомусь почало посилати «визволителів» за відомою адресою — чисто російською мовою. Українська армія теж не стала «переходить на сторону народа», заявивши, що вона і так на його стороні і ще не здуріла, щоб не відрізнити свій народ від сусідського. До того ж, Захід, усупереч своїм традиціям, не став мовчати у ганчірочку і не лише розчехвостив Росію на засіданні Радбезу ООН, а ще й реально почав вводити санкції (бо вчасно згадав, що схожу ситуацію з Грузією вони колись вже «прохлопали», і ані до чого позитивного це не призвело). Польща ж взагалі почала волати, що дії Росії загрожують особисто їй, і ініціювала збори НАТО: зрозуміло, що не будь НАТО, Путін би у домовині бачив якусь там Польщу, але перспектива бачити скупчення натівських сил поблизу західних кордонів Росії — це не зовсім те, що може порадувати Володимира Володимировича.
Окрім усього цього, виявилося, що перший же день офіційного перебування російських військ на території України коштував російській економіці 72 млрд доларів: як пояснює РБК, «индекс ММВБ потерял 10,8 %, или 62,4 млрд долл., капитализации, а ЦБ потратил 10 млрд долл. на поддержку курса рубля». Рублю це, щоправда, не дуже допомогло і він продовжує стрімко летіти вниз, так що російські експерти, опитані тим же РБК, прогнозують інфляцію до 25 %. А наскільки ця цифра збільшиться у разі піррової перемоги, якщо Росії доведеться брати на баланс спустошений Крим, — це вже жоден експерт не насмілюється прогнозувати.
Венеціанський фронт
Отже, «гра у солдатики» виявилася занадто дорогою забавкою. Зрозуміло, це не означає, що Путін негайно припинить військову агресію (йому ж бо що — із його власними статками і 2500-відсоткову інфляцію спокійно пережити можна). Але це дає привід припускати, що Росія може змінити свою стратегію, і основні «бойові дії» будуть пересунені у юридичну площину. Недарма ж бо спікер Держдуми Наришкін ще 28 лютого натякав, що Росія може звернутися до Венеціанської комісії «із проханням оцінити легітимність влади (нинішньої української – ПіК) та легітимність рішень, які ця влада приймає».
Очевидно, що цей свій намір Росія здійснить — якщо вже мілітарістський козир не зіграв так, як хотілося, то зрозуміло, що час діставати з рукава іншого туза. На цей раз — юридичного. І подивитися, як Венеціанська комісія борсається між буквою та духом української Конституції. Те, що при цьому у самої Росії рильце у пушку і плювала вона у всіх інших випадках на сусідські конституції з високої дзвінниці (один «закон про анексію» чого вартий), Росію, як завжди, не бентежить. Як і те, що порушником угоди між Януковичем та опозицією (на дотриманні якої нині так палко наполягають путінці) є як раз не опозиція, а Янукович. Врешті-решт, як вже було сказано, подібними дріб’язковими деталями Володимир Володимирович зроду не переймався. Тож можливо, що невдовзі до кримського та східно-українського фронтів додасться ще один — венеціанський.
…Що ж до політичного трупа, з описання посмертних пригод якого ми почали цю статтю, то доля його досить зрозуміла. Мавр зробив свою справу — мавр повинен піти: тож, очевидно свого колишнього гаранта ми вже не побачимо. Хіба що зомбоводи вирішать за доцільне продемонструвати його у Венеції у якості corpus delicti — та й те, скоріше, заочно: адже перебуваючи там власною персоною кадавр може, як завжди, збовкнути щось не те, а це його хазяївам зовсім ні до чого. Взагалі, процеси розкладення політичного тіла, як і у випадку з тілом фізичним, незворотні. Тож, говорячи про подальшу долю Януковича, можна з чистою совістю описувати її трьома сакральними літерами — щоправда, не кирилицею, а латиницею. І виглядають ці літери дуже просто: R.I.P.
Віталій Бережинський
www.pic.com.ua