Україна розділилася
- 14 березня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 271
-
Скільки б ми абсолютно щиро і з найкращими намірами не проголошували, що Україна — єдина, насправді — вона розділена. І розділена не останніми революційними подіями в країні, а набагато раніше. Розділена в середині країни на патріотів України та її ворогів. Патріоти України — це величезна спільнота наших громадян незалежно від національної, мовної чи релігійної належності, котрі об’єднані любов’ю до України, повагою до її історії, культури, мови та законів. Цих людей вирізняє високий рівень громадянської свідомості та величезне бажання бачити Україну по-справжньому незалежною, самодостатньою європейською державою. Це продемонстрували всьому світові мільйони наших співвітчизників за останні три місяці на великих і малих Майданах міст та селищ України.Найвищий рівень патріотизму виявила «Небесна сотня» героїв, котрі віддали за Україну свої життя. Ще не змита дощами їхня кров на Майдані, а чобіт російського озброєного окупанта-«миротворця» вже топче кримську землю. Це не сон і не фантастика, це гірка реальність сьогодення. Мільйони українців запитують себе: як же таке могло статися?! Причина — у наявності великої кількості внутрішніх ворогів — це гримуча суміш росіян з імперсько-шовіністичною свідомістю, малоросів-холуїв та інших зденаціоналізованих елементів. Особливо вирізняється проросійська вороже налаштована частина суспільства. Основна її риса — це ненависть і зневага до України, українців і всього українського, в тому числі законів, відверті сепаратиські наміри, агресивність. У той же час їх цілком влаштовує Україна як територія для проживання. Це світогляд окупантів.
Так історично склалося, що переважна маса проросійських ворогів України сконцентрувалася на півдні, сході та в Криму. Саме «завдяки» населенню цих реґіонів під час виборів у 2010 році до вищих ешелонів влади прийшли відверті вороги, об’єднані у Партію реґіонів на чолі з таким Нещастям, як Янукович. Наслідки їхнього панування відомі: нахабний грабунок країни, здача на користь Росії національних інтересів України, політика свідомого послаблення обороноздатності нашої держави, тотальна корупція, свавілля чиновників та силових структур, масове порушення ними законів України, продажні суди і, як наслідок, фактична відсутність судової гілки влади, соціальна несправедливість тощо.
Скажу страшну річ: на мою думку, ми самі плекали цих ворогів десятками років і за Радянського Союзу, і за часів нашої 23-річної юридичної Незалежності. Є таке поняття, як риса національного характеру. Констатую цю рису для більшості росіян, як нахабність. Ми дозволили їм бути нахабними на нашій землі. Боялися чимось образити їх чи притіснити, щоб це не було розцінено як утиски українцями росіян. Так, це ми, українці, автоматично переходимо на російську мову, коли чуємо її від співрозмовника. У той же час більшість росіян, що живуть від народження в Україні, не вважають за потрібне вивчити українську. У результаті стала занепадати українська мова, а з найвищої трибуни Верховної Ради від багатьох народних депутатів чуємо не державну українську, а російську.
Вороже налаштовані росіяни пролазили в український парламент, на найвищі державні посади, відверті українофоби керували обороноздатністю, освітою, медициною, розробляли антиукраїнські закони. Більшість українських стратегічних підприємств була продана росіянам. Фактично окупація відбулася задовго до того, як російські озброєні солдати заблокували Крим на початку березня 2014 року.
У скільки разів територія Росії більша за Україну? У багато разів. Чи багато національних меншин проживає в Росії? Набагато більше, ніж в Україні! А скільки державних мов у Росії? Одна — російська. То чому в Україні має бути дві державні?!
Чого насправді вимагає проросійська частина населення на сході, півдні та в Криму, адже не існує ніяких об’єктивних причин для їхнього невдоволення? Вони хочуть одного: перетворити Україну на Росію, хоча б для початку — на тих територіях, де мають більшість. Тепер це вже очевидно й беззаперечно. І на одному тільки Кримові вони не спиняться. Ось до чого призвела наша українська поступливість.
З величезною надією мільйони українців спостерігають нині за діями нового українського уряду. Патріотично налаштовані громадяни визнають та підтримують нову владу, але не втрачають при цьому пильності. Наприклад, чи варто вкотре йти на поступки тим, хто кричить «Путін! Путін! Росія! Росія!»? Вони не згодні з тим, що в Україні повинна бути одна державна мова, — їм уже Турчинов обіцяє переробити закон… Вони кричать, що про них не дбають, про них забули, — їм тут же обіцяють, що видадуть пенсії першим та ще й на день раніше. Вони вперто не бажають знати правдиву історію України, українських патріотів називають фашистами, а їм, замість впровадження такої необхідної просвітницької роботи на цих територіях, дозволяють залишатися зі «совковим» світоглядом на рівні середини минулого століття. Саме «Беркут» та тітушки з цих реґіонів чинили розправи та провокації проти євромайданівців. Вони знищували патріотично налаштованих українців ще задовго до подій останніх трьох місяців. Згадаймо вбивство в Одесі Максима Чайки у 2009 році… Злочин залишився нерозкритим. І такі випадки були далеко не поодинокими.
Починаючи з 1991 року, на проблемних, майже повністю зросійщених територіях сходу, півдня та Криму просвітницько-ідеологічна робота з населенням не проводилася взагалі. Та що казати про ці області, коли навіть у нашому Борисполі я неодноразово чула від проросійськи налаштованих громадян про те, що українські націоналісти — це фашисти. А нині життя нам показує, хто ж насправді є світовим фашистом нашого часу, а хто — націонал-патріотом України.
Чи варто знову йти на поступки та «загравання» з відвертими ворогами України? До чого це може призвести у майбутньому? Завдяки їм Україна знову може отримати президента на зразок Януковича, наприклад, Тігіпка, і Верховну Раду, де більшість становитимуть злочинні Партія реґіонів і комуністи. Цілком закономірно було б ці партії поставити поза законом та не допускати їх балотування на виборах усіх рівнів. Проросійськи налаштовані вороги будуть гальмувати розвиток нашої держави, тягнутимуть нас на дно. Давно вже варто було сказати їм просто й правдиво, на їхній же мові: «Вы хотите в Россию? Скатертью дорога!»
З метою безпеки нашої держави мав би бути розроблений механізм депортації з України вороже налаштованих проросійських елементів. В українських громадян не має бути подвійного громадянства. Люди з подвійним громадянством не повинні мати права голосу на виборах!
Чи можливо, хоча б теоретично, уявити, що було б у Росії з українцями, які поводилися б на території Росії так, як поводяться в Україні значні маси росіян? Це просто неможливо з двох причин: по-перше, українці не нахабні, а по-друге, російська влада ні в якому разі такого не допустила б у своїй країні. І це єдине, чого у неї потрібно повчитися.
На українській землі не повинно бути місця внутрішнім проросійським ворогам, і якщо ми їх не позбудемося, то, незважаючи на пролиту кров, від України і від волі залишиться лиш пісня на вкраїнській мові.
Ірина ГАХ,
голова Бориспільського міського осередку Всеукраїнської екологічної ліги