Віршований погляд на російсько-українські взаємини з минулого і сьогодення
- 10 квітня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 311
-
СЛОВ’ЯНСЬКА ОДА
Відгук на панславістичні гукання Москви по Європі
Славянские ль ручьи
сольются в русском море,
Оно ль иссякнет — вот вопрос.
О. Пушкін
Кому м’яких не слала ти перин?
Що мало ти людей занапастила,
Що вірили обіцянкам твоїм!..
«Святою» ти себе провозгласила
І небеса під себе осягла,
А на землі твоя нечиста сила
Слов’янську кров сторіками лила.
Обняти світ залізними руками
Силкуєшся, щоб людському уму
Спорудити з продажніми людцями
Вселенськую безвиходну тюрму.
І всіх слов’ян скликаєш воєдино:
«Зливайтеся: я — море, ви — руч’ї…
Корітеся і нахиляйте спину,
Хилітеся під присуди мої.
У мене ви дознаєте впокою,
Як праведні у Бога за дверми:
У багнищі, стоячою водою
Гнистимете з московськими людьми.
А як на вас коли в лиху годину
Воздвигне враг безощадну війну,
То виріже вас тільки половину,
А там прийду і вас обороню…»
Да славиться народ-освободитель!
Да шествує во слід йому біда!
Да буде він во віки побідитель!
Да ллється кров слов’янська, як вода!
Пантелеймон КУЛІШ
А цей вірш за останні дні облетів інтернет-соцмережі і сподобався багатьом українцям. Вірш про «дружбу» України з Росією:
«НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ…»
Никогда мы не будем братьямини по Родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными —
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили «старшими» —
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а жаль — безликие.
Вы огромные, мы — великие.
А вы жмете… вы всё маетесь —
своей завистью вы подавитесь.
Воля — слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома «молчанье — золото»,
а у нас жгут «коктейли Молотова».
Да, у нас в сердце кровь горячая…
что ж вы нам за «родня» незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми —
все у снайперов под прицелами.
Нас каты на колени ставили —
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся, —
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания,
а у нас тут — огни восстания.
У вас царь, у нас — Демократия.
Никогда мы не будем братьями.
Автором вірша є 23-річна киянка Анастасія Дмитрук.