В Ізраїлі знайшли табір «Феррата» Шостого легіону
- 08 травня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 329
-
Римський VI Залізний легіон, що був сформований Цезарем під час Гальських воєн в середині I століття до нашої ери і проіснував близько трьох століть, користується особливою репутацією. По-перше, він зіграв важливу і далеко не благовидну роль в історії єврейського народу.Легіон — це щось більше, ніж просто військовий підрозділ. Це 3,5–5 тисяч вояків, які, завдяки відмінному вишколу і суворій дисципліні, б"ються, пересуваються, працюють, живуть як єдиний організм. Крім номерів, легіонам за бойові заслуги присвоювали почесні епітети: II Безстрашний, XVI Стійкий, XXI Стрімкий.
Легіонерська етика — першооснова присяг і статутів усіх армій нинішнього західного світу. На марші піший легіон часом долав за день більшу відстань, ніж варварські кінні орди. Дороги і мости, побудовані римськими легіонами, служать людям донині. За кілька годин легіон був здатний розбити табір, який потім існував століттями і нерідко перетворювався на ціле місто — наприклад, на німецький Кельн.
В імперську епоху легіони ділилися на західні, що стояли в Галії, Іспанії, Німеччині та інших західних римських провінціях, та східні, що базувалися в Греції, Єгипті і на Близькому Сході. Шостих легіонів було два: VI Переможний був дислокований в Іспанії, а VI Залізний більшу частину часу свого існування провів у Палестині й околицях: придушував повстання євреїв, бився в Комагені, Месопотамії, Аравії, доходив і до Вірменії.
У 132 році в Юдеї піднялося повстання Бар-Кохби. Це була остання відчайдушна спроба євреїв звільнитися від римської влади. Захоплені зненацька IX Іспанський і XXII Дейотарів легіони понесли важкі втрати, від яких так і не оговталися, і були розформовані.
Імператор Адріан став поспіхом стягувати війська для придушення повстання. Зокрема, з Сирії (за деякими припущеннями, з Аравії) було перекинуто VI Залізний легіон. Він став табором у Галілеї, в стратегічній точці в долині Мегіддо — там, де з найдревніших часів відбувалися битви, що вирішували долю Палестини.
Спираючись на цю базу і діючи спільно з X Охороняючим протоку легіоном, дислокованим в Юдеї, «залізні легіонери» за три роки жорстоко придушили повстання Бар-Кохби. Історик Діон Кассій писав, що жертвами римської люті стали 580 тисяч осіб, було зруйновано 50 міст і 985 сіл. Це був приголомшливий удар для єврейського народу, який саме тоді став у своїх рідних землях національною і релігійною меншиною.
Імператор Адріан заборонив євреям ховати своїх полеглих і взагалі відправляти будь-які юдейські обряди, повелів спалити священний сувій Тори на Храмовій горі, встановив статуї Юпітера і свою власну на руїнах Другого Єрусалимського храму (зруйнованого за 65 років до того під час придушення попереднього повстання) і навіть демонстративно перейменував провінцію Юдея на Сирію Палестинську.
Євреї-біженці розсіялися по всьому світу, поклавши початок єврейській діаспорі, що існує донині. Римляни, втім, теж зазнали втрат, за свідченням того ж Діона Кассія, настільки серйозних, що імператор у доповіді Сенату за підсумками бойових дій пропустив традиційну формулу: «Якщо ви і ваші діти в доброму здоров"ї — це добре. Я ж і мої війська здорові».
Пошарпаний Шостий легіон повернувся у свій табір поблизу Мегіддо і стояв там понад сто років, лише час від часу висуваючись на бойові або інженерні операції в Месопотамію або в Африку. Весь цей час його присутність була запорукою надійності римської влади в Галілеї та Самарії.
А одного разу — колись у другій половині III століття — Шостий легіон не повернувся з чергового походу. Історикам так і не вдалося точно з’ясувати, що з ним сталося: чи то загинув під час катастрофічного походу імператора Валеріана проти персів у 260 році, чи то був кудись передислокований. Обжитий табір в долині Мегіддо поступово занепав. Але пам"ять про Шостий легіон пережила сам легіон: в існуючій досі назві тієї місцевості Ладжун безпомилково вгадується спотворене латинське legio. Господарі цих земель змінювалися часто: у VII-у столітті римлян (точніше, вже візантійців) витіснили араби, в XI-у з’явилися хрестоносці, в XII-у — знову араби, в XVI-у — турки, у XX-у повернулися після майже двохтисячолітньої відсутності євреї. У результаті арабо-ізраїльської війни 1948 року село Ладжун (у якому тоді вперше з часів легіонерів жило більше тисячі чоловік) припинило своє існування. Зараз на його місці знаходиться кібуц, якому дали історичну назву Мегіддо.
Де приблизно розташовувався покинутий табір Залізного легіону відомо було, загалом, досить давно. Але виявити його залишки археологам ніяк не вдавалося. І лише наприкінці червня 2013 року це, нарешті, вдалося Йотаму Тепперу з Ізраїльського управління старожитностей. Теппер зі своєю групою він уже багато років розкопує околиці Мегіддо. Його ім"я прогриміло на весь світ у 2005 році, коли він знайшов там найдавнішу з відомих християнських церков (середина III століття). З того часу він цілеспрямовано шукав табір Шостого легіону, вивчав монети і черепки, які знаходили у себе на подвір’ях жителі кібуца. Простежував траси древніх водогонів і дороги, на якій знайшли залишки віхи з позначкою, що до табору дві милі, прискіпливо вивчав супутникові знімки. Нарешті, все зійшлося в одній точці, і спеціальний радар підтвердив здогадку: невеликий пагорб приховує древнє укріплення у вигляді квадрата зі стороною 250 метрів — характерна ознака планування давньоримського військового табору.
Відзначаючи близьке сусідство табору Шостого легіону з раніше виявленою церквою, Теппер припускає, що частина легіонерів могла належати до християнської громади. Тут варто зауважити, що середина III століття — період запеклих переслідувань християн у Римській імперії (250-й — саме рік Децієва гоніння з численними арештами і катуваннями тих, хто не шанував римських богів).
Андрій Мандрика
zbroya.info