Герої не вмирають
- 30 травня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 317
-
У травні в рамках відзначення Дня Героїв вшановуємо пам"ять трьох видатних діячів національно визвольного руху. Микола Міхновський, Симон Петлюра, Євген Коновалець — всі вони пішли з життя саме цього місяця. Усіх трьох спіткала насильницька смерть. М. Міхновський загинув за нез’ясований обставин у Києві 3 травня 1924 року. С. Петлюру й Є Коновальця було вбито в еміграції. Першого — в Парижі 25 травня 1925 року, другого — в Роттердамі 23 травня 1938 року. Всі троє прожили дуже мало, хоч встигли зробити для волі України надзвичайно багато: Міхновський — 51 рік, Петлюра — 47 років, Коновалець — 46 років.
Свято Героїв встановлене ще 1941 року рішенням Другого Великого Збору ОУН до дня вбивства Голови Проводу ОУН Євгена Коновальця. Цього дня вшановуються такожвсі українські вояки — борці за волю України всіх часів: лицарі Київської Русі, козаки Гетьманської доби, учасники гайдамацького руху, опришки, Січові стрільці, вояки УНР та УПА, учасники антибільшовицького повстанського руху.
За смертю Міхновського, Петлюри й Коновальця їхні сучасники чітко бачили руку Москви, яка була завжди й залишається нині одним із центрів світового тероризму. Якщо вбивця Міхновського, автора гасла «Самостійна Україна — від Сяну по Кавказ», який покликав до боротьби за незалежність тисячі українців, залишається невідомим, то імена виконавців терористичних актів проти Петлюри й Коновальця встановлені.
Петлюру застрелив якийсь Шварцбард нібито з метою помсти за антиєврейські погроми, що мали місце в Україні під час національно-визвольних змагань. Відомо, що під час згаданих подій творилося багато безчинств, спрямованих проти представників усіх національних груп. Не стала винятком і українська єврейська спільнота, яка нараховувала в ті часи майже чотири мільйони осіб. Проте сам С. Петлюра ніколи не був ворогом жодного народу і своїми наказами забороняв війську чинити будь-які насильства проти мирного населення. Крім того, він мав друзів серед видатних діячів сіоністського руху і поділяв їхні ідеї відродити в Палестині єврейську державу.
За свідченням очевидців та учасників тих подій, масштабні єврейські погроми цілеспрямовано збійснювали білогвардійці, зокрема денікінці. Не відставали від них і червоноармійці, особливо будьонівці. Тому найвірогіднішою версією причини вбивства Головного отамана стала розправа кремлівського керівництвув. До того ж на суді Шварцбард повідомив, що сам свідком погромів не був, лише чув про них від інших своїх одновірців.
Якщо Міхновський більш відомий як теоретик українського самостійництва, то Петлюра і Коновалець були практиками збройної боротьби за незалежну Україну, організаторами і керівниками українського війська.
Зокрема Петлюру характеризують такі слова: « Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра — видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда. Петлюра — безмірно вищий за те, що про нього думають. Він — з породи вождів, людина із того тіста, що колись, у старовину, закладали династії, а за нашого демократичного часу стають національними героями... Буде він вождем народу українського. Така його доля ». Недарма згодом увесь визвольний рух 1917–1921 рр. стали повязувати саме з іменем Петлюри (Генеральний секретар з військових справ, Головний отаман військ УНР, Голова Директорії УНР), а не з іменами Грушевського чи Винниченка — двох інших чільних діячів Центральної Ради.
У найвідповідальніший період діяльності Української Центральної Ради Січові стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності. 1-2 березня 1918 р. стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили від більшовиків Київ.
У листопаді 1918 р. Січові стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьмана П.Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 розбили його частини. Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918–1919 рр. він командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ.
Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. У липні 1920 Коновалець здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньою участю Коновальця було створено Українську Військову Організацію..
У листопаді 1927 р. за ініціативою Коновальця на базі УВО було створено єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3 лютого 1929 р. на першому Конгресі українських націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів, головою проводу якої було обрано Коновальця. Він залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії.
23 травня 1938 р. Євген Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації проведеної органами НКВД. Вбивство провідника ОУН виконав П. Судоплатов (згодом — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВД СРСР, генерал КДБ). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, видавши себе за представника підпільної організації, що буцімто існувала в СРСР. На схилі свого життя цей терорист, безпосередньо причетний до вбивств багатьох відомих людей, видав книгу спогадів, в якій розктив завісу секретності над багатьма фактами розвідувальної, диверсійної і терористично-бандитської діяльності НКВД.
Нема жодних сумнівів: промине небагато часу і сучасні судоплатови теж поділяться спогадами про диверсійно-терористичну діяльність проти України путінської ФСБ — прямої спвдкоємниці ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ.
Нині у зв’язку з революційними подіями і захистом України від московського агресора ми з повним правом вважаємо нашими новітніми героями всіх загиблих учасників боротьби за звільнення Батьківщини від бандитсько-корупційного режиму Януковича і тих, хто поліг від рук бандитів під час захисту територіальної цілісності і конституційного ладу нашої держави.
Герої не вмирають! Вічна їм Слава!
Свято Героїв встановлене ще 1941 року рішенням Другого Великого Збору ОУН до дня вбивства Голови Проводу ОУН Євгена Коновальця. Цього дня вшановуються такожвсі українські вояки — борці за волю України всіх часів: лицарі Київської Русі, козаки Гетьманської доби, учасники гайдамацького руху, опришки, Січові стрільці, вояки УНР та УПА, учасники антибільшовицького повстанського руху.
За смертю Міхновського, Петлюри й Коновальця їхні сучасники чітко бачили руку Москви, яка була завжди й залишається нині одним із центрів світового тероризму. Якщо вбивця Міхновського, автора гасла «Самостійна Україна — від Сяну по Кавказ», який покликав до боротьби за незалежність тисячі українців, залишається невідомим, то імена виконавців терористичних актів проти Петлюри й Коновальця встановлені.
Петлюру застрелив якийсь Шварцбард нібито з метою помсти за антиєврейські погроми, що мали місце в Україні під час національно-визвольних змагань. Відомо, що під час згаданих подій творилося багато безчинств, спрямованих проти представників усіх національних груп. Не стала винятком і українська єврейська спільнота, яка нараховувала в ті часи майже чотири мільйони осіб. Проте сам С. Петлюра ніколи не був ворогом жодного народу і своїми наказами забороняв війську чинити будь-які насильства проти мирного населення. Крім того, він мав друзів серед видатних діячів сіоністського руху і поділяв їхні ідеї відродити в Палестині єврейську державу.
За свідченням очевидців та учасників тих подій, масштабні єврейські погроми цілеспрямовано збійснювали білогвардійці, зокрема денікінці. Не відставали від них і червоноармійці, особливо будьонівці. Тому найвірогіднішою версією причини вбивства Головного отамана стала розправа кремлівського керівництвув. До того ж на суді Шварцбард повідомив, що сам свідком погромів не був, лише чув про них від інших своїх одновірців.
Якщо Міхновський більш відомий як теоретик українського самостійництва, то Петлюра і Коновалець були практиками збройної боротьби за незалежну Україну, організаторами і керівниками українського війська.
Зокрема Петлюру характеризують такі слова: « Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра — видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда. Петлюра — безмірно вищий за те, що про нього думають. Він — з породи вождів, людина із того тіста, що колись, у старовину, закладали династії, а за нашого демократичного часу стають національними героями... Буде він вождем народу українського. Така його доля ». Недарма згодом увесь визвольний рух 1917–1921 рр. стали повязувати саме з іменем Петлюри (Генеральний секретар з військових справ, Головний отаман військ УНР, Голова Директорії УНР), а не з іменами Грушевського чи Винниченка — двох інших чільних діячів Центральної Ради.
У найвідповідальніший період діяльності Української Центральної Ради Січові стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності. 1-2 березня 1918 р. стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили від більшовиків Київ.
У листопаді 1918 р. Січові стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьмана П.Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 розбили його частини. Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918–1919 рр. він командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ.
Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. У липні 1920 Коновалець здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньою участю Коновальця було створено Українську Військову Організацію..
У листопаді 1927 р. за ініціативою Коновальця на базі УВО було створено єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3 лютого 1929 р. на першому Конгресі українських націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів, головою проводу якої було обрано Коновальця. Він залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії.
23 травня 1938 р. Євген Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації проведеної органами НКВД. Вбивство провідника ОУН виконав П. Судоплатов (згодом — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВД СРСР, генерал КДБ). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, видавши себе за представника підпільної організації, що буцімто існувала в СРСР. На схилі свого життя цей терорист, безпосередньо причетний до вбивств багатьох відомих людей, видав книгу спогадів, в якій розктив завісу секретності над багатьма фактами розвідувальної, диверсійної і терористично-бандитської діяльності НКВД.
Нема жодних сумнівів: промине небагато часу і сучасні судоплатови теж поділяться спогадами про диверсійно-терористичну діяльність проти України путінської ФСБ — прямої спвдкоємниці ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ.
Нині у зв’язку з революційними подіями і захистом України від московського агресора ми з повним правом вважаємо нашими новітніми героями всіх загиблих учасників боротьби за звільнення Батьківщини від бандитсько-корупційного режиму Януковича і тих, хто поліг від рук бандитів під час захисту територіальної цілісності і конституційного ладу нашої держави.
Герої не вмирають! Вічна їм Слава!
Анатолій КОВАЛЬЧУК,
голова Бориспільського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка