Коли і як святкувати Купайла
- 19 червня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 335
-
У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв — вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою.Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.
Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (праукраїнський календар).
Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати і певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі.
Тож, згадуючи про мудрість наших славних Предків влітку, проймаєшся запитанням, а коли ж наші Пращури святкували Купайла? Чи завжди 7 липня? І чому саме 7-го? Виявляється, до приходу на руські землі християнства, Купальське свято відзначали в інший час, а саме — у найдовший день, коли настає день Літнього сонцестояння, і накоротшу ніч, тобто 19–22 червня. А 7 липня ніякої прив’язки ні до яких явищ у Природі не мало. Хіба що церквою було призначене на цю дату відзначення Різдва Іоана Христителя.
А підтвердженням, що Купайла святкували у накоротшу ніч, є купальські пісні з такими словами:
На Купала нічка мала,
В нас на вулиці — Купала…
Або
Ой мала нічка-купайлочка —
Не виспалася наша Яриночка.
Не виспалася, не нагулялася
І з козаченьком не настоялася.
Купайло, за язичницьким світоглядом, — Бог шлюбу і земних плодів. У цей день земля має найбільшу силу, яку віддає цілющим травам. До схід сонця треба було збирати трави. Перед початком збирання приносили жертву землі — клали хліб-сіль або монету як плату за щедрість і цілюще зілля.
Купальське дійство складається з багатьох елементів: плетіння вінків, запалювання вогнища і стрибання через нього, прикрашання стрічками й віночками жіночого деревця (Марени, Купайлоньки) і водіння хороводів навколо неї, запалювання колеса і спалювання великої солом’яної чоловічої ляльки Купайла. Всі ці дії супроводжувалися піснями, веселим сміхом молоді, ворожінням на вінках, купанням, шлюбною ніччю. Найпопулярнішими є пісні, що співають і сьогодні, проте в них часто вже переплутана християнська символіка з рідновірською, тому й прижилася така неприродна назва цього свята як «Івана-Купала». Хоча народ переважно не замислюється, як можна поєднати персонажі протилежних за світоглядом релігій — язичницького Бога Купайла і християнського «святого» Івана.
Хлопці з дівчатами, перестрибуючи через багаття, міцно тримаються за руки. Якщо руки не роз’єднаються, значить буде щасливе подружжя. Через вогонь стрибає не тільки молодь, а й чоловіки, й жінки, також через нього переносять дітей. Вогонь не лише очищає душі від гріхів, а й перевіряє на сумісність подружжя.
Попіл із купальського вогнища беруть для посипання подвір’я та городу, для здоров’я і родючості. Волхвині (відунки) брали його для своїх потреб: лікування хворих, замовляння та чаклування. Християнські священики залякували людей цими чаклунками, тому, на жаль, в писемних джерелах збереглося тільки негативне значення цього давнього звичаю, мовляв, «у цей день можна піймати відьму, яка бере попіл з купальського багаття».
У цю ніч треба купатися в річці — це найкращий час для здоров’я.
Купальські розваги молоді й нині є улюбленими в українців. Громади рідновірів у Києві святкують Купайла на березі Дніпра в день літнього сонцестояння 21 червня. Свято триває всю ніч і залишає надовго незабутні враження. Ці звичаї можна відродити у всіх містах і селах України, щоб молодь могла прилучитися до живлющого джерела народної пам’яті.
На світлинах: святкування Купайла Київською громадою українських язичників «Православ’я». Червень 2013 року.