Народ і бидло
- 26 червня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 370
-
Знаменитий Сорос, а за ним і деякі політологи вбачають у Майдані процес творення нації. А досі — невже не було народу? А хто ж тоді повстав? За масовістю географічною і чисельною це Велика Українська революція. Революції творять народи. Не українського народу вина, що його наче й не бачили.
Тато був простим українцем: 14 років був забраний у шахти на Донбас, 18 повернувся додому і працював у колгоспі на Полтавщині, потім на нафтопромислі там же, ні в КПРС, ні в жодну антирадянську організацію не входив. Безперечно, він не єдиний, хто готовий був заради незалежності «на велісопедах їздить», таких були міліони і міліони. Саме такі і утворюють народ. Тільки от перед телекамери вони не потрапляли і на трибуни не лізли, щоб кричати про любов до народу. Тому в багатьох і склалося враження, що населення підтримало незалежність 90% голосів лише тому, що з трибун йому обіцяли продуктовий рай. Насправді це був усвідомлений вибір народу, готового на жертви заради власної держави. Тому що бажання народу мати власну державу настільки ж природне, як бажання організму мати власну шкіру.
На жаль, їздити на велосипедах готові були не всі. Частина народу показала себе саме бидлом. «Бидло» — слово старослов’янське, воно означає «те, що треба бити». Це середній і крупний скот. Корова, коза, вівця не розуміють слів — лише ломаку пастуха. Та й то, коли корова залазить у сусідські буряки, скажім, то й биттям її вигнати важко: ломака аж угинається на хребті, а скотина, знехотя виходячи, по дорозі ще вихопить кілька буряків. Невже не схоже це на оборудки Курченка?
Людина є бидлом, коли, не відчуваючи себе частиною народу, не розуміючи взаємозв’язків людей у суспільстві, за будь-яку ціну відбирає, краде, вигризає у суспільства матеріальні статки виключно для себе. Людина є бидлом, коли не боїться ні Бога, ні людського осуду, а боїться виключно покарання. Людина є бидлом, коли не усвідомлює шкоди від своїх вчинків ні для громади, ні для себе особисто, тому покарання боїться тільки фізичного, іншого надіючись уникнути.
Про революцію 1917 року моя бабуся, 18(так!)93 р. н., згадувала так: «Прийшли з-за лісу два матроси, сказали, що царя нема, панів нема, і все тепер наше. Так люди пішли на вигоні панську баню розібрали: там цегла була для печей хароша». Доведені кріпосницьким гнітом до стану бидла селяни уяснили лише, що нема над ними пастуха-пана, тож можна хапати собі. А до розуміння «усе — наше» дорости складно.
Ситуація після 1991року у принципі така ж була, як 1917. Частина населення зі світосприйняттям бидла розкрадала й розпродувала майно підприємств і колгоспів, тому що в їх свідомості осмислилось тільки одне: пана нема, пан зостався в Москві. Народ у цей же час безплатно сіяв і добував вугілля, лікував і учив. Я впевнена, саме тому працював, що вірив, що мав потребу в майбутньому своєї держави.
У перші роки незалежності, коли бесперестанку змінювались прем’єри, я мала стійке враження, що прем’єри ті нічого путнього зробити не могли з дуже простої причини: не вірили вони в існування народу, тому незалежність сприймали як дивний викрут, певну забаганку певних осіб.Нещодавно один співрозмовник визнав: сам був переконаний, що кілька місяців протримається незалежність — і все стане, як було.
Але в Україні жив народ. І народ, попри всі біди, попри словесні обурення, не рвався назад в СРСР.
У книзі «Путешествие в застой и обратно» колишній службовець ЦК КПУ згадує, що ті, хто вважав себе істиними властителями України, вирішили про Кравчука: «Парень заигрался. С ним пора что-то делать». Це останні сторінки книги, механізму «дела» не розкрито, але ми й самі бачили кампанію брехні й травлі проти Першого Президента, результатом якої став прихід до влади Кучми.
Але тим «властителям» не вдалося повернути собі Україну, бо в ній жив і живе народ. Скоріше інстинктом, ніж розумом, та народ відчув невір’я Кучми в його, народу, існування, а, отже, і в державу, якою взявся керувати. Саме тому так згуртовано народ вимагав України без Кучми.
Саме при Кучмі збагатіле бидло полізло у владу, як корова у шкоду. Влада як можливість впливати і змінювати цікавить честолюбних людей. Бидло влада не цікавить. Тільки можливість нахапати собі.
Народ не розумом, а інстинктом відчув Ющенка своїм. Тому народ і боровся за нього, ризикуючи роботою, навчанням, статками, здоров’ям.
На жаль, Україною на той час уже правили гроші стрімко розбагатілого бидла, скоробагатьків.
Оскільки люди, народ, не так багато кормів нагрібали собі, скоробагатьки вирішили, що народ — тупе покірне бидло. Хоч було навпаки.Оскільки бидло не вірить у прагнення до чогось іншого, крім кормів, для нього Оранжова революція стала незбагненними «новими воротами» для барана. Звідси «наколоті апельсини». Але оскільки Ющенко не став відбирати в розбагатілого бидла кормів, що вони на його місці зробили б із великим задоволенням, скоробагатьки визнали його ідіотом, відібрали можливості впливати на реальне життя країни, відправили відкривати пам’ятники.
Ющенко трохи встиг очистити моральну атмосферу в суспільстві, чесно провів президентські вибори. Але боротися чесності з безчесністю — все одно, що в рингу стояти в боксерських рукавичках проти уркаганських фінок. Постійним настроюванням однієї частини України проти іншої, постійною брехнею, погрозами, підкупом, фальсифікаціями переміг Янукович.
Того, кого поважаєш, обкрадати й дурити важче. Щоб почуватися добре, витягуючи вузлики з грішми в бабусь-пенсіонерок, кишеньковий злодій мусить їх зневажати, вважати обікрадених лохами, лопухами. Янукович прямо називав народ бидлом. Інші мовчали, але думали так само.
При Януковичі моральна атмосфера стала геть непридатною для життя людей. Думаю, тільки тому Україна стала другою в світі за швидкістю вимирання. Виживали нелюди, котрі призвичаїлися дихати аміаком замість повітря. Ті, кому «все равно, кого убивать».На Майдан народ вивело прагнення жити в атмосфері, придатній для життя людей серед людей, з людськими законами суспільства.
Заради життя народу українського віддавали життя власні кращі з українців. Чистоту моральної атмосфери Майдану не могли не відчути всі, хто є людиною. Але для бидла абсолютно незрозуміло було, як можна добровільно йти на побої, катування, на смерть, не отримуючи нічого для себе. Їм не збагнути, що сміливці насправді виборювали краще життя саме для себе, тобто для народу, частиною якого вони себе відчували.
Ще раз приведу слова Екзюпері: «Бути на землі людиною — значить відповідати за все». Саме тут пролягає лінія поділу на людей і бидло. Не залежить ні від освіти, ні від багатства чи бідності. У Чернігові минулого року в якусь із шкіл постачальник завіз зіпсовані продукти. То кухарки принесли продуктів з дому. Багате бидло наживало міліони на здоров’ї чужих дітей, а кухарки із зарплати в тисячу віддавали своє. Бо кухарки відчували відповідальність, отже, були і є людьми. Інший випадок: коли в «Новинах» оголосили про вкрай терміновий збір коштів для хворої дитини, суму було зібрано в півгодини, серед інших хтось анонімно вніс 120000 грн. І багатий, і людина. Не залежить від географії чи мови: що на Чернігівщині, що в Саках громада одягала й годувала сусідів-погорільців щиро, безкоштовно. Ми — Народ, і таки не найгірший у світі народ.
Перетворити людину в бидло дуже легко: змушуй працювати понад силу, годуй впроголодь і постійно лякай, що позбавиш і того. А для того, щоб людина стала бидлом за перконанням, роби це довго, постійно повторюючи, що так було завжди і так завжди буде. Я звинувачую й проклинаю партію регіонів за те, що вони наполегливо перетворювали народ у бидло. Пам’ятаєте слова Януковича? «Они должны работать в три смены, тогда им некогда будет митинговать». Я тричі проклинаю партію регіонів за глибоко вбите в свідомість донбасівців безвір’я. Саме воно штовхає людей замість боротьби за очищення власного дому до боротьби за іншого, кращого пана з чужої держави.
Я проклинаю партію регіонів, хто організував банди «колорадів», прикривши свої тупі примітивні наміри красивими словами, які є безмежно цинічною брехнею від початку до кінця. Кожна краплина крові, пролитої на Майдані, в Одесі, на Донбасі — це їх пряма вина! Вони винні і в кожній краплині крові, яка ще проллється! Бо крові, безумовно, буде ще. Пане Єфремов, вам же нікуди не подітись, в Україні буде Донбас чи, не дай, Боже, навіть у Росії, та вам все одно прийдеться вести власну міліцію на тих «патріотів», і класти сотні людських життів, рано чи пізно!
І якщо пізно, то до боїв донецької міліції з донецькими бандитами буде пролито море крові випадкової, абсолютно невинної! І вся вона впаде на вашу совість! Якщо ви в Бога не вірите — Богові від того ні жарко, ні холодно, його суда ви не уникнете і від Божого суда не відкупитесь краденими міліонами! Якщо ви в пекло не вірите, це не значить, що не чекає вас там «стон и скрежет зубовный»!
Бидло, повторюсь, боїться тільки ломацюри чи батога. Нова влада в лиці в.о. Турчинова і Авакова не покарала нікого з крадіїв і вбивць. В результаті бидло знов підняло голову, знов гуртується, знов «вещает» з екранів, бо, як істина худоба, не має ні совісті, ні сорому, ні жодних моральних обмежень, бидло знов краде і вбиває за гроші. Бидло завжди дурне: який інтелект у вівці? Але зараз ця дурість коштує крові, крові і крові! Хтось за гроші пропускає через кордон КаМАЗи — і тим везе смерть десяткам українських солдатів. Хтось будує собі дачі генеральські за гроші, виділені на армію, і навіть не бачить, що цеглу скріплюють замість цементу людською кров’ю! Бидло розпродує армійське продовольство, поки Народ годує армію з власних зарплат і пенсій!
Український народ гідний кращої долі. Він вірить у свою спроможність кращої долі добитися. Значить, так і буде. «По вірі вашій дасться вам». Але народ як єдиний організм відчуває пряму загрозу собі від засилля бидла, від безкарності бидла, бо це насправді така саркома в організмі народу, яку вкрай необхідно видалити, щоб жити.
І народ змушений буде діяти. Шуфричі і Єфремови в своїй жадібній дурості, радіючи безкарності, просто не розуміють, що не лишають народові іншого виходу, крім прямого фізичного знищення їх. Пане Порошенку, усвідомте: якщо ви те бидло не посадите, то народ незабаром їх покладе. У труни. Я не погрожую і не закликаю до вбивств. Я закликаю Президента до порятунку злочинців від самосуду шляхом суду законного. Я закликаю Порошенка судити бидло і для того, щоб самого Порошенка не відправили пам’ятники відкривати. Ні в якому разі не можна повторити помилки Ющенка: бидло не розуміє, що таке великодушність, що таке совість, що таке вдячність. Вашу великодушність воно зрозуміє як вашу слабкість. Якщо ви їх не знешкодите — вони вас знешкодять.
Є свої закони розвитку в усіх подій. Велика Українська революція, як і Велика Французька, має свою Вандею, свою п’яту колону, свою зовнішню агресію. Велика Французька революція все подолала — подолає й Українська.
Єдина, фундаментальна, базова умова: Україна буде жити й процвітати вічно, якщо житиме по Правді. Як тільки почне сповзати в брехню, хай і з найкращими намірами — так почне сповзати в бидляцтво, в злочинність, і, як наслідок, — у повне моральне й фізичне зубожіння. Я відчуваю цей знак Долі над Україною з 1991 року. Так, певна, відчуває і весь народ, тому ми стояли не за Ющенка чи Яценюка — ми стояли за правду й справедливість. Заради своєї України. Бо ми — Народ.
Галина Опришко,
поетеса, драматург, публіцист, лауреат «Коронації слова».
Джерело: gazeta.ua