Гайдамаки 1768 року мали сім з восьми ознак державності…
- 03 липня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 385
-
1768 року українці не витримали знущань тодішніх загарбників України і повстали, обстоюючи національну гідність і честь. Повсталих в середовищі нашого народу назвали гайдамаками, а саме повстання — Коліївщиною. Без жодних сумнівів, події, пов’язані з повстанням, є знаменними і гідні того, щоб відігравати відповідну виховну роль в освітньо-виховному процесі нашої держави. (Не будемо посипати голову попелом і нарікати на те, що система сучасного освітньо-виховного процесу побудована так, що підростає покоління не патріотів, а «тітушок» і різного штибу хапуг-хабарників та інших ренегатів, які психологічно не готові стояти на смерть, обороняючи свою державу від загарбників).Коліївщина для нас цікава тим, що це є один з яскравих проявів прагнення українців здобути свою державність. Автор цієї статті усвідомлює, що дослідження про повстання гайдамаків в аспекті колективного прагнення здобути свою державу досі майже не робилося. А варто було б, бо гайдамаки 1768 року, коли повстання досяг ло найбільшого успіху, мали сім з восьми ознак державності. Професор Василь Шевчук твердить, що таких ознак є всього вісім. Наявність навіть частини цих ознак безсумнівно свідчить про політичну зрілість повсталих і їхнє прагнення будувати свою суверенну державу, прагнення якщо не усвідомлене, то інтуїтивне. Перечислимо ці ознаки. 1. Гайдамаки, в результаті довготривалої боротьби, у другій половині червня 1768 року набули основної ознаки державності — здобули на звільненій від загарбників території владу. Щоб закріпити успіхи, повстанці 22 червня 1768 року під Уманню провели раду, яку за січовими традиціями назвали козацькою. На раді було обрано гетьманом Максима Залізняка. Тобто главу держави. На нинішній день історикам відомі і документальні свідчення того, що гайдамаки налагодили і владну вертикаль.
2. Другою ознакою прагнення повсталих побудувати державу була підконтрольна територія, на яку поширювалася влада повсталих. 3. На підконтрольній гайдамакам території існував політико-адміністративний устрій. У польських архівах до сьогодні зберігаються розпорядчі документи, які видавав Максим Залізняк. Ці документи були обов’язковими до виконання на підконтрольній гайдамакам території. 4. Будь-який організований соціум, якщо він прагне побудови держави, повинен мати суд. Старшина і гетьман під час повстання виконували роль суддів. 5. Гайдамаки, опанувавши територію, передусім проганяли панів і встановлювали свої порядки. Тобто здійснювали зміну соціально-економічного устрою, що є п’ятою ознакою державності. 6. Шостою ознакою зрілої державності є існування фінансової системи. Цієї ознаки з об’єктивних причин у гайдамаків не було. 7. Сьомою ознакою державності є військо і система управління його структурними підрозділами. Цілком зрозуміло, що у повстанців все це було. 8. Восьмою ознакою державності є міжнародні зв’язки. Зачатки таких зв’язків гайдамаки теж мали.
Щоби зрозуміти сутність подій періоду гайдамацьких повстань, треба брати до уваги те, що у той час в Умані перебував значний відсоток євреїв, і в умовах протистояння поляків і українців євреї стали на сторону тогочасної панівної верстви загарбників, а коли почалися бойові дії — зачинилися разом з поляками в Уманській фортеці. Так сталося, що всі поміститися у фортеці не могли, тож отаборилися й під Грековим лісом.
Коли повстання досягло найбільшого розмаху, то повсталі напали на Уманську фортецю та розгромили табір втікачів. Бій між противниками тривав не довго. Гайдамаки взяли приступом фортецю і розгромили табір під Грековим лісом.
Сьогодні йде боротьба за монопольне право трактувати події, пов’язані з повстанням Коліївщина. За переказами, які ще подекуди живуть на Уманщині, Греків ліс набув значення символу непокори різним загарбникам, яких в Україні ніколи не бракувало. З покоління в покоління передаються перекази про те, що у Грековому лісі повстанці перед тим, як іти в бій, освячували свої ножі.
І в наш час уманські свободівці вшановують пам’ять про гайдамаків смолоскипними походами до того місця, на якому ось вже 50 років уманчани марно намагаються подолати опір місцевої влади і встановити пам’ятник І. Гонті та М. Залізняку.
У цій ситуації цікавим є те, що документів українського походження, які висвітлювали б події, пов’язані з повстанням «Коліївщина», не існує. Українці були підневільною нацією і навіть грамотним було не до того, щоб описувати своє бачення того, що відбувалося. Українці у повстанні зазнали поразки, і про ці події залишилися писемні згадки лише в польських, російських і єврейських архівах. Безумовно, і росіяни, і поляки, і євреї описували події 1768 року, виходячи зі свого бачення подій.
Сьогодні настала пора відновлення історичної пам’яті і вшановування борців, які поклали свої голови у боротьбі за волю і незалежність України. Теперішня влада за інерцією з більшовицької імперії боїться навіть згадки про те, що винуватцями поразки гайдамаків є… росіяни. Якщо зазирнути в будь-який підручник з історії України, то ніде не знайти акцентів на такому історичному факті. Росіяни прибули під Умань начебто з метою допомогти повстанцям. Насправді ж після прибуття вони запросили всіх провідників повстання у свій табір на бенкет, під час якого «несподівано» на них напали і пов’язали. Якою була доля цих підступно полонених гайдамаків — цього ми не будемо описувати, про це наші історики пишуть багато. Але наголошуємо, що і сьогодні будь-які спроби згадати про підступну і зрадливу натуру росіян викликають у деяких представників нашої, навіть «післямайданної», влади панічний страх. Але процес відновлення колективної історичної пам’яті таки відбувається — українці намагаються поставити на п’єдестал борців за волю України, які чомусь досі не на цьому п’єдесталі…
Богдан ЧОРНОМАЗ,
історик.
Газета «ВО «Свобода», № 257