Поїздка на війну
- 28 липня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 315
-
17 липня мешканці Бориспільщини відвозили допомогу для українських військових безпосередньо у зону АТО. Ініціатором небезпечної, але вкрай важливої поїздки до Луганської області була жінка — депутат Бориспільської районної ради від ВО «Свобода» Наталія Андрощук. Які враження залишилися від поїздки? Чого першочергово потребують наші військові? Який настрій там панує? Про це та інше поговоримо з Наталією Федорівною.
— Що було поштовхом того, що Ви вирішили поїхати в зону АТО?
— Я спілкувалася із прихильником ВО «Свобода», підприємцем, полковником Олександром Болькіним, який неодноразово бував на Сході, відвозив гуманітарну допомогу нашим військовим. До речі, Олександр сам росіянин, але він давно мешкає в Україні і став справжнім націоналістом. Він постійно бував на Майдані. Поспілкувавшись із ним, ми провели збори ВО «Свобода», на яких вирішили долучитися до акцій допомоги нашим героям.— Як налаштовані українські воїни? Який настрій у них? Яке забезпечення?
— Нам випало побувати на Луганщині, за 8 кілометрів від кордону з Росією, де базується 7-й територіальний батальйон другого ешелону оборони із Хмельницької області. Чоловіки усвідомлюють, що вони на передовій, на війні. Але бойовий дух високий. Говорять, що готові воювати до перемоги, особливо це відчувалося у розмові з командиром. Звичайно, умови перебування в зоні війни, в польових умовах доволі складні… Молоді хлопці розповідали, що вдома їх чекають дружини і діти, матері і друзі. Хтось говорив, що був єдиним годувальником родини. Старшина Василь розповів, що його рідні лише кілька днів тому дізналися, що він на Луганщині. А молодий юнак сказав, що вдома і досі не знають, що він вже на війні, думають, що й досі на тренуваннях на Житомирщині… Чоловіки дуже дякували нам за допомогу, передавали вітання усім небайдужим людям. «Ви ж тільки вірте у нас! — попросив молодий хлопець. — Вірте у перемогу України!»Військові лише на 50 відсотків забезпечені бронежилетами. Потрібні тепловізори, кулеметні приціли, тобто недостатнє забезпечення і військового спорядження. Продуктами харчування забезпечують волонтери, прості люди, більш, ніж на 80%. Продуктів у них залишилося на тиждень-два…
Загалом, військові не задоволені відношенням влади до питань скорішого закінчення конфлікту. Обурюються, що приїжджають політики і депутати з камерами, фотографуються, заробляють собі рейтинг, але нічим не допомагають. Командир, також полковник Олександр, подав до Уряду свої пропозиції щодо зміни системи управління та переоснащення в українській армії.
— Наталіє Федорівно, чи не страшно було Вам, жінці, їхати туди, де йде війна?
— Я навіть не вагалася, оскільки я ініціювала організацію цієї поїздки. Хотілося побачити мені, як жінці, своїми очима, наскільки військові забезпечені взуттям, одягом, продуктами харчування. А страх у мене минув на Майдані, там дійсно було страшно. 18 лютого, коли людей гнали, як собак, коли мертвими падали під ноги діти, було багато чоловіків закривавлених, коли вночі все палало навколо, коли точилися бої, — тоді страх мене залишив. Я була свідком, як десятки жінок на Хрещатику з молитвами зверталися до Бога: навколішках, стоячи з піднятими руками, зі сльозами на очах… Мабуть, ця молитва і врятувала багатьох від смерті і від повної зачистки Майдану.— Що Вас вразило під час дороги на Схід?
— По дорозі до Луганщини ми зупинялися у Харкові. Зайшли до кав’ярні щось перекусити. Я привіталася до молодих дівчат «Слава Україні!», а вони понахиляли голови і мовчать. Я запитала, чому вони не відповідають «Героям Слава!», чи можливо хочуть поїхати у Київ, але вони непривітно уникли спілкування… Загалом, ми остерігалися спілкуватися з місцевим населенням, та й приїхали з іншою метою. Але добиратися до місця призначення було непросто: ніде не було вказівників. Тому довелося запитати місцевого чоловіка, де знаходиться потрібний нам населений пункт. Хоча нас попереджали, що це небезпечно. Полковник Олександр звернувся українською і отримав відповідь також українською. Ми дякували тому чоловікові, він направив нас на той блок-пост, який нам був потрібний. Ми 200 км їхали польовою дорогою з великими вибоїнами. Нам сказали, що користуватися навігатором і їхати центральними дорогами небезпечно, щоб не потрапити у пастку до терористів.На блок-постах у зоні, які знаходяться на Сході України, стоять військові, представники СБУ і МВС, вони ретельно перевіряли документи осіб, який вантаж у машині. Там немає посмішок і жартів, видно, що чоловіки вже бачили чимало, суворі і непідступні, вони роблять свою справу.
— А які стосунки в українських військових з місцевим населенням?
— Військова частина, де ми були, фактично знаходиться у селі. Хлопці розповіли, що з місцевим населенням вони намагаються дружити, живуть мирно, військовий лікар обслуговує людей.— Наталіє Федорівно, хто відгукнуся, підтримав? Як довелося збирати гуманітарну допомогу? Що найбільш потрібно сьогодні нашим військовим?
— Найбільшу допомогу надали мешканці Дударкова. «Свободівці» цього села найактивніше долучилися до акції. Олександр, який вже неодноразово їздив туди, повідомив, що необхідні шкарпетки, футболки, миючі засоби, плащі від дощу (повний комплект), печиво, шоколад, чай, кава, мішки для піску. Але дударківці зносили і мед, і пледи, і сало, і тушонку… Допомагали і працівники Бориспільської райдержадміністрації, і землевпорядні організації, і голова Бориспільської міської організації ВО «Свобода» Ігор Петренко, і працівники центрального ринку... Дуже своєчасними для бійців виявилися миючі засоби, які надало бориспільське підприємство «3А». Хочеться щиро подякувати усім небайдужим, які допомогли нам зібрати продукти харчування і потрібні речі лише за два дні.Сьогодні їм ще вкрай необхідні бензопили, цвяхи, комплекти для захисту від дощу, бронежилети і, звичайно, продукти харчування. Ще потрібна термобілизна для солдат, які заступають на чергування. Тож, хто хоче допомогти нашим героям звертайтеся за телефоном: 097-7359850.
Лариса ГРОМАДСЬКА
Всіх бажаючих надати допомогу Українській армії просимо дзвонити за телефонами:
097-735-98-50Андрощук Наталія Федорівна, депутат райради від ВО «Свобода»
067-734-95-80
Петренко Ігор Володимирович, депутат міськради від ВО «Свобода»
096-363-96-23
Коломієць Анатолій Іванович, громадський активіст, координатор надання допомоги бориспільцям, які перебувають в зоні АТО у складі 72-ї окремої
Білоцерківської бригади