Карпенко Вадим Миколайович
- 12 вересня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 589
-
Карпенко Вадим Миколайович народився 19 березня 1962 року в м. Івано-Франківськ у сім’ї літератора Миколи Карпенка (родом із села Вороньків, що на Бориспільщині). Восени 1976 року разом з батьками переїхав до Києва. У 1979 році закінчив Київську спеціалізовану середню школу №109 з вивченням французької мови. У 1984 — факультет романо-германської філології Київського державного університету імені Тараса Шевченка (французька та англійська мови). 1984–1986 роки — офіцер-перекладач строкової військової служби групи радянських військових спеціалістів у республіці Малі.
Повернувшись із військової служби, працював лаборантом на Курсах іноземних мов при рідному університеті. І хоча працювати на цій посаді довелося недовго, встиг вивчити основи ще й іспанської мови. З кінця 1986 року — молодший редактор редакції зарубіжної літератури видавництва «Дніпро». Два роки позаймавшись діловодством та вичитуванням передру\кованих текстів, у червні 1988 року перейшов із видавництва на Бориспільську митницю, де почалося значне розширення кадрів у зв’язку з лібералізацією економіки колишнього Радянського Союзу і куди набирали переважно перекладачів і викладачів іноземних мов. Позмінна робота дозволяла займатися створенням українського коміксу (майже незнаний тоді в нашій країні жанр, який і сьогодні, на думку Вадима Карпенка, не знайшов на книжковому ринку належного місця).
У грудні 1991 року увійшов до робочої групи по створенню Державного митного комітету України. З лютого 1992 переведений на роботу в Митний комітет на посаду провідного інспектора оперативно-організаційного відділу управління організації митного контролю, атестований на звання радника митної служби третього рангу. В цей період працював над розробкою української митної термінології, брав участь у організації митного контролю на українсько-молдавському кордоні. В липні 1992 року призначений помічником голови Митного комітету, а з травня 1993 — керівником новоствореного Прес-центру Митного комітету. Під Новий 1994 рік на телеекрани вперше вийшла десятихвилинна програма «Митниця», що стала однією з найрейтинговіших телепрограм 1994 року, а у вересні того ж року робота підрозділу отримала високу оцінку на семінарі керівників прес-служб у Раді митного співробітництва в Брюсселі.На початку 1995 року повернувся на оперативну роботу, отримавши посаду головного інспектора у відділі експортного контролю. Через три місяці був призначений заступником начальника відділу, в червні отримав звання радника митної служби 1-го рангу. У вересні цього року поступив на навчання до Академії державного управління при Президентові України. Захистив магістерську роботу «Організаційні та правові проблеми утворення митних союзів». За час навчання в Академії закінчив інтенсивні курси вивчення німецької мови. Після Академії пройшов конкурс на навчання в Міжнародному інституті державного управління в Парижі (1996–1997), захистивши дипломну роботу «Проблеми збереження національної ідентичності в міжнародному інформаційному середовищі».
У Франції, згадавши про невдалу спробу створення веселого коміксу про запорожців Марка та Харка, створив про них гумористичний роман «Марко Пиріг, запорозький козак» (або «Марко та Харко»).
Повернувшись улітку 1997 року з Франції, на державну службу вже не пішов. Спробував попрацювати експертом-радником в Асоціації митних брокерів, але душа прагнула «вільних» (творчих) професій. З листопада 1997 по квітень 1998 успішно працював менеджером по роботі з клієнтами інформаційного агентства «Українські новини». У квітні 1998 року створив приватне видавництво «ФОП Карпенко В. М.», яке спеціалізується на виданні художньої, науково-публіцистичної літератури, двомовних, тематичних словників, навчальної літератури з іноземних мов тощо. За цей час випущено у світ понад 200 назв книг.
Паралельно з червня 1998 по 2001 роки активно співпрацює з телебаченням як позаштатний перекладач (українські переклади фільмів для каналу «1+1»: «Залізна маска», «Американська ніч», «Жандарм у Нью-Йорку», «Жандарм відпочиває», «Жандарм та інопланетяни», «Уік-енд у Берні»; для Першого національного: «Венеція взимку», «Люди з Могадору», «Карл Великий», «Нік, мисливець за головами», «Дивний спадок», «Моліться за нас», «Двічі мільйонер», «Катя», «Пригоди Нестора Бурми», «Зовнішні ознаки багатства» та інші.
Після першої участі у книжковій виставці-ярмарку в серпні 2002 року був запрошений Спілкою письменників України на посаду директора видавництва «Український письменник», на якій пропрацював з вересня 2002 по квітень 2003. За короткий термін було видано 15 книг сучасної української прози, в тому числі 3 російськомовні.
Як видавець власного видавництва взявся за цілеспрямоване створення дитячих книжок та двомовних словників, у тому числі як упорядник («Французько-український словник правничої термінології» (2001); «Франція. Мовно-країнознавчий словник» (2002, 2003, відзначений дипломом на конкурсі «Мистецтво книги України 2003 року»); «Українсько-французький тематичний словник»(2003, 2004); «Українсько-німецький тематичний словник»(2004). Як перекладач художньої літератури дебютував у 1989 році, переклавши разом із Ярославом Ковалем психологічний роман французького письменника Патріка Модіано «Неділі в серпні» (опублікований у журналі «Всесвіт»). Спільно з сином Олексієм (художником) видали серію дитячих книг «Книжкова шафа. Дитяча шухлядка»(2003) та «Місто пригод» (2004).
З травня по грудень 2003 року спільно з партнерами встиг підготувати видавничий проект «Дитяча книжка з касетою» (відзначено на виставці «Книжковий сад — 2004), видати перший повний український переклад «Книги Псалмів» (поетичний переспів батька — Миколи Карпенка), власний еротичний роман «Віртуальна коханка»(псевдонім Роже Тигран) та завершити разом з художником-співавтором і видавництвом «Козаки» видання коміксу «Марко Пиріг, запорожець.
Як пиріг став Пирогом» у повному обсязі (презентувався на Львівській книжковій виставці 2004 року). 2006 року на весняній виставці «Медвін» у Києві видавництво презентувало видання «Билини. Київський цикл» (український поетичний переспів Миколи Карпенка) та з графічними ілюстраціями сина Олексія Карпенка. А в 2008 році Вадим Карпенко створив за мотивами билин пародійний твір «Михайло Потик, крутий богатир» з ілюстраціями Олексія Карпенка (яка стала його першою вдалою спробою в жанрі сатиричної ілюстрації). Того ж таки року на осінній виставці відбулася презентація третьої частини роману про Марка та Харка під назвою «Чарівна сила Крутивітра».
Протягом 2009 року працював за контрактом представником французької фірми SERFI-International в Алжирі. За цей час вдалося підготувати базовий «Українсько-французький словник технічної та спеціальної лексики».
Податкові реформи 2010–2011 років створили певні економічні загрози для видавництва, змусивши його оптимізуватися та обрати нову стратегію розвитку. Вдається сформувати молоду динамічну команду. Саме в цей час офіційно утверджується громадська організація «Творчий клуб «Марко та Харко», який об’єднує авторів і тих, хто підтримує видавництво. На сайті організації (marko-ta-harko. io. ua) представлено її статут. У червні того ж року створено новий сайт korekta-vk. com для продажу власної сувенірної та книжкової продукції через Інтернет.
У 2011 році за підтримки авторів видавництва та Національної бібліотеки для дітей Вадим Карпенко започатковує Всеукраїнський літературний конкурс серед підлітків «Краще літературне оповідання» (початкова назва «Ми — підлітки. Краще оповідання»). Видано збірник оповідань «Третій фронт. Пройти через усе» (2012). З метою популяризації літератури через спорт творчий клуб «Марко та Харко» започатковує щорічний турнір з фехтування на шаблях серед юніорів. 21 березня 2013 року бере активну участь у всеукраїнському тижні дитячого читання в Івано-Франківській бібліотеці для дітей, а 11 жовтня цього ж року — у сьомому всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Просто на Покрову» в Коростені.
Робота над двомовними словниками спонукала до започаткування нового проекту: видання українських тематичних словників-довідників (уже побачили світ «Словник діалектизмів, запозичень та застарілих слів в українській мові» (2012, колектив авторів); «PR та маніпуляції. Практичний словник» (2013, Наталя Яцко); «Холодна зброя різних часів і народів»(2013, Олексій Карпенко). У 2012 році розпочато видання серії розмовників: українсько-німецький (2012), українсько-польський, українсько-угорський (2013).
У лютому 2013 року відбулася презентація нового повного видання пригод козаків-побратимів «Пригоди Марка та Харка» Вадима Карпенка у твердій обкладинці. Сам автор визначив жанр твору як роман-жарт: «Весела книга пригод Марка та Харка, хоч і творилася на основі історичного матеріалу, проте більше стосується сучасності. Адже людські взаємини з перебігом століть і тисячоліть по суті своїй залишаються незмінними… Це — не що інше, як дружній шарж на нас із вами в найширшому розумінні». Вдало скомпонований сюжет, глибоке знання традицій і звичаїв українського народу, блискуче володіння мовою автором ставить твір у перші ряди сучасної української гумористичної літератури. Недаремно книга 12 жовтня 2013 року відзначена літературною премією імені Василя Юхимовича.
Невгамовна натура Вадима Карпенка в постійному пошуці, генеруванні все нових ідей. І от знову з березня 2013 року ним започатковано мистецький Інтернет-проект «Україна. Мистецтво і традиція», суть якого полягає в найширшому представленні українських митців та майстрів на єдиному міжнародному Інтернет-порталі
Відомий Вадим Карпенко і як талановитий публіцист. Його гостре слово, в якому завжди превалює власна думка, відоме з багатьох інтерв’ю у газетах, на радіо, власних статей у пресі, Інтернеті, авторських передач на українському радіо. Так, зокрема, у статті «Інформаційна війна — хто виграв?» він (на противагу усталеній думці) пише: «Насправді сьогодні інформаційну війну з Росією Україна виграє, оскільки те, що Росія бреше на всіх рівнях своєї інформаційної діяльності, знає увесь світ і говориться про це відкрито не тільки у ЗМІ, але й на міжнародних самітах». Загалом, найголовнішими темами його публіцистичних досліджень є актуальні проблеми сьогодення, такі як федералізація, мовні питання, створення державного інформаційного простору, видання і розповсюдження української книжки, особливо дитячої.
Життя і діяльність Вадима Карпенка тісно пов"язана із Бориспільщиною. За життя батька, Миколи Карпенка, постійно відвідував і жив у селі Воронькові. Там могили його батьків. У своєму видавництві видав ряд книг літераторів Бориспільського краю: Миколи Карпенка (крім названих вище) роман у віршах «Заступила чорна хмара та білую хмару», книги лірики «Мечі на струнах»(2002), «Купальські вогні»(2005), поему-роздум «Отаман Черпак», поетичні переспіви «Велесова книга», «Книга псалмів»(2004), «Книга Йова. Книга Еклезіяста»(2005), «Книга пророка Ісаї», «Книга пророка Єремії»(2006), книга спогадів, рецензій, есе «Десь на дні мого серця…»(2005); Миколи Боровка «Ронделі»(2003), «Квіти мойого саду»(2006), двокнижжя «Пергаменти літа» і «Крізь мене Альта протіка» (2008); Володимира Литвина «Смарагдовий рай»(2007), «Яблуко в долонях»(2008), упорядковану В. Литвином хрестоматію літературної Бориспільщини «Альта»(2007); Бориса Мамайсура «Йди і говори»(2006); Наталії Левчук «Між небом і землею»(2006); Степана Савона «Десь там в історії гудуть фронти»(2002), «Хто там стріляє в перемогу?»(2004); Петра Дениска «А серце хоче до верби»(2010), «З калиною в душі»(2012), «У полоні мрій»(2013) та ін. Крім цього видано матеріали першої краєзнавчої науково-практичної конференції «Скарб Писарської гори»(2007, упорядники В. Литвин, Л. Пасенко, М. Шакірова); перший випуск краєзнавчого альманаху «Бориспільський край»(2013, головний редактор В. Литвин); кілька випусків газети «Дизайн-освіта»(ліцей «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського).
У книзі «Неповний словник українського гумору»(2012, упорядники Вадим і Олексій Карпенки) вміщено твори Миколи Карпенка, Миколи Боровка, Петра Дениска, Вадима Карпенка, художник Олексій Карпенко. Книга «Словник діалектизмів, запозичень та застарілих слів в українській мові»(2012, укладачі В. Карпенко, О. Волкова, О. Карпенко, Т. Капустіна) містить лексичні одиниці, дібрані, зокрема, й на Бориспільщині.
У літературному конкурсі «Краще літературне оповідання» взяли участь учні Бориспільських шкіл. Членами творчого клубу «Марко та Харко» є В. Литвин, М. Боровко, П. Дениско.
Частину архіву Миколи Карпенка Вадим Карпенко передав Бориспільському державному історичному музею (відділ «Сучасний Бориспіль»). Вадиму Карпенку передано рішення Бориспільської міської ради від 9. 12. 2008р. №1175 про перейменування вулиці Косіора у м. Борисполі на вулицю Миколи Карпенка.
За плідну й активну співпрацю з Бориспільською громадою Вадим Миколайович Карпенко нагороджений Почесною грамотою міського голови (2013).
Володимир Литвин
Література: 1. Жук З. «Із сиром пироги!..»/ З. Жук // Друг читача. — 2006. — 11 — 24 серпня. — (Рецензія на кн. В. Карпенка «Марко та Харко»); 2. Карпенко В. Автобіографія: Електронний ресурс. — Режим доступу: www. Korekta — vk. сom / we / vk; 3. Рильов К. Вадим Карпенко: «Треба вже зараз думати про те, що наші діти читатимуть завтра»:[інтерв’ю] // День. — 2003. — 22 серпня; 4. Тисовська Н. Як козаки дитячу літературу рятували:[Про нові книги В. Карпенка та І. Січовика] / Н. Тисовська // Книжковий клуб. — 2006. — №7 — 8. — С. 25.