Чи стане Друга світова війна уроком для нинішніх лідерів європейських країн?
- 18 вересня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 261
-
На початку вересня з нагоди 75-роковини початку Другої світової війни людство вшанувало пам’ять усіх загиблих у наймасштабнішому в історії цивілізації воєнному конфлікті, що тривав майже 6 років. Різною мірою у війні брали участь понад 60 країн, в яких проживало майже 80 % населення Землі. Бойові дії точилися на територіях 40 країн Європи, Азії Америки й Африки. До збройних сил країн-учасників війни сил було мобілізовано понад 110 млн. військовослужбовців.
Ніколи не стане відома загальна кількість загиблих у великій війні. Деякі дослідники вважають, що лише в боях полягло близько 30 млн. осіб. що майже вдвічі більше людей загинули в полоні, під час бомбардувань, на примусових роботах, від спричинених війною голоду і хвороб. Мільйони мирних людей в багатьох країнах за расовими, національними, релігійними ознаками були страчені карателями.
Через кілька днів після сумного 75-річчя лідери демократичних країн, членів НАТО провели в Ірландії саміт, на якому обговорили ситуацію, що склалася в Україні через агресію Московії проти нашої країни. Участь у нараді брав Президент Петро Порошенко. Керівники найвпливовіших країн, як це вони неодноразово робили раніше, визнали, що на Донбасі проти українців воюють не якісь там «ополченці», а кадрові російські війська, і вкотре висловили своє обурення агресією Путлера. Знову обіцяли застосувати санкції проти Кремля. Але поки що все обмежується заявами скоротити з Московії імпорт ікри і горілки.
Проте сам факт проведення такої наради свідчить, що нинішні керівники найвпливовіших європейських країн, нарешті, відчули сором за дії своїх попередників на посадах. Бо саме їхня недолуга політика у 1930-х рр. призвела до зміцнення тоталітарних, агресивних режимів у двох країнах: гітлеризму в Німеччині і сталінізму —в СРСР. Поступки європейських політиків Гітлеру в його територіальних домаганнях стали причиною того, що фюрер не задовільнився частковим відновленням території Німеччини в кордонах 1914 року. Він нахабно вдався до агресії проти сусідніх країн. Зробив це, відчувши людську й політичну слабкість і навіть нікчемність керівників Франції і Великобританії — гарантів миру в Європі. Їхня політика поступок агресору призвела до укладення 23 серпня 1939 року договору про мир і дружбу між СРСР і Німечиною — пакту Молотова-Ріббентропа — і нападу через тиждень Німеччини на Польщу.
Головний винуватець війни в Україні і збурювач неспокою у світі агресор Путлер у дні саміту НАТО поїхав у протилежному напрямі — на схід, до Монголії. На думку деяких оглядачів, цей візит московського диктатора на батьківщину Чінгіз-хана був не випадковим, а мав конкретну мету. Путлер продемонстрував світові свою відданість ідеям кривавого завойовника, який безжально поклав мільйони людських життів задля створення величезної імперії від Жовтого до Чорного морів. Кажуть, він навіть крадькома відвідав могилу Чінгіз-хана і просив у нього благословення і сприяння в загарбницькій війні проти України і світу. Цим підкреслив, що є вірним послідовником злочинної політики брехні, провокацій, агресії і гноблення, яку проводили монгольські хани.
Воно й не дивно, адже відомо: своїм становленням деспотичне і загарбницьке московське князівство завдячує саме монголо-татарам, які дали його правителям ярлик на управління також сусідніми землями і на збирання з них данини. Московські князьки сподобалися ханам своєю улесливістю, запопадливістю, особливим вмінням повзати на животах і облизувати монголам чоботи. Вони залюбки брали собі за жінок ханових наложниць, розмовляли їхньою мовою, носили татарський одяг. Отримавши від монголів право старшинства, московити запозичили ординські методи керування країною. Впродовж 600 років цими правилами послуговуються й нині послуговуються їхні спадкоємці на московському престолі.
Світові політики зобов’язані зрозуміти і твердо затямити: Україна — наріжний камінь Європи на сході. Східний цивілізаційний кордон Європи збігається зі східним державним кордоном України. Відбиваючи московську агресію, українці нині захищають від ординського загарбника не тільки свою територію і державну незалежність, свої національні цінності. Ми також захищаємо від озвірілого дикуна й агресора європейські цивілізаційні цінності. Тому країни — члени НАТО давно вже мали б надати Україні сучасну зброю і військове спорядження. Якщо вони цього не зроблять найближчими днями, Путлер сприйме таку їхню поведінку як боягузтво і слабкість. Це призведе до того, що через короткий час він нахабно загрюкає кованим чоботом у двері їхніх заможних і благополучних країн.
Наслідком цього стане якщо не третя «гаряча» світова війна, то принаймні друга війна «холодна». Тоді егоїстичним і ситим європейцям доведеться забути не тільки про московські газ, горілку та ікру, а й про мирне небо над головами, про нинішній добробут.
За словами авторитетного теолога, видатного церковного діяча сучасності, людини проникливого розуму патріарха УПЦ КП Філарета, Путлер не просто розумово неповноцінний і душевно хворий шизофренік. Він одержимий дияволом. Цей плюгавий чоловічок справді біснуватий, бо давно вже продав сатані свою нікчемну, злочинну душу. Нині сам володар пекла водить на повідку цього шолудивого пса. Тому марні його спроби нав’язатися нам у брати.
Тож маємо усвідомити: Путлер — нині найбільший ворог миру і стабільності у світі, а отже, найбільший лиходій і ворог людства. Він світовий терорист номер один. Його щодня проклинають сотні мільйонів людей. Передусім рідні вбитих за його наказом українців і громадян багатьох країн Європи, навіть Азії. Проклинають ті, чиї будинки і майно були знищені його ракетами і снарядами. У пеклі, куди він дуже скоро потрапить, на нього давно вже чекають найкривавіші людиновбивці, душогуби й міжнародні терористи: Ленін, Сталін, Гітлер і бен Ладен. На нього, як на дітовбивцю, чекає також проклятий Ірод, що понад 2 тисячі років повбивав невинних немовлят.
Звісно, тоталітарний режим Путлера не вічний. Та й сам кремлівський фюрер — тимчасовий на цьому світі. Але разом з тим не можна назвати великим той народ, який терпить на своїй шиї такого лютого тирана й упиряку-кровопивцю. Московити тільки тоді змиють із себе всесвітню ганьбу і зневагу, коли повалять владу кривавих кагебістів-мільярдерів і назавжди відмовляться від імперських амбіцій.
Український народ показав усьому світові свою велич, поваливши промосковського тирана й героїчно боронячись проти його кремлівського господаря. Впевнений: пройшовши важкий, драматичний, тернистий шлях боротьби і тимчасових принижень, ми вийдемо з нього загартованими, сильними і згуртованими. Бо з нами Бог і свята Правда!
Ніколи не стане відома загальна кількість загиблих у великій війні. Деякі дослідники вважають, що лише в боях полягло близько 30 млн. осіб. що майже вдвічі більше людей загинули в полоні, під час бомбардувань, на примусових роботах, від спричинених війною голоду і хвороб. Мільйони мирних людей в багатьох країнах за расовими, національними, релігійними ознаками були страчені карателями.
Через кілька днів після сумного 75-річчя лідери демократичних країн, членів НАТО провели в Ірландії саміт, на якому обговорили ситуацію, що склалася в Україні через агресію Московії проти нашої країни. Участь у нараді брав Президент Петро Порошенко. Керівники найвпливовіших країн, як це вони неодноразово робили раніше, визнали, що на Донбасі проти українців воюють не якісь там «ополченці», а кадрові російські війська, і вкотре висловили своє обурення агресією Путлера. Знову обіцяли застосувати санкції проти Кремля. Але поки що все обмежується заявами скоротити з Московії імпорт ікри і горілки.
Проте сам факт проведення такої наради свідчить, що нинішні керівники найвпливовіших європейських країн, нарешті, відчули сором за дії своїх попередників на посадах. Бо саме їхня недолуга політика у 1930-х рр. призвела до зміцнення тоталітарних, агресивних режимів у двох країнах: гітлеризму в Німеччині і сталінізму —в СРСР. Поступки європейських політиків Гітлеру в його територіальних домаганнях стали причиною того, що фюрер не задовільнився частковим відновленням території Німеччини в кордонах 1914 року. Він нахабно вдався до агресії проти сусідніх країн. Зробив це, відчувши людську й політичну слабкість і навіть нікчемність керівників Франції і Великобританії — гарантів миру в Європі. Їхня політика поступок агресору призвела до укладення 23 серпня 1939 року договору про мир і дружбу між СРСР і Німечиною — пакту Молотова-Ріббентропа — і нападу через тиждень Німеччини на Польщу.
Головний винуватець війни в Україні і збурювач неспокою у світі агресор Путлер у дні саміту НАТО поїхав у протилежному напрямі — на схід, до Монголії. На думку деяких оглядачів, цей візит московського диктатора на батьківщину Чінгіз-хана був не випадковим, а мав конкретну мету. Путлер продемонстрував світові свою відданість ідеям кривавого завойовника, який безжально поклав мільйони людських життів задля створення величезної імперії від Жовтого до Чорного морів. Кажуть, він навіть крадькома відвідав могилу Чінгіз-хана і просив у нього благословення і сприяння в загарбницькій війні проти України і світу. Цим підкреслив, що є вірним послідовником злочинної політики брехні, провокацій, агресії і гноблення, яку проводили монгольські хани.
Воно й не дивно, адже відомо: своїм становленням деспотичне і загарбницьке московське князівство завдячує саме монголо-татарам, які дали його правителям ярлик на управління також сусідніми землями і на збирання з них данини. Московські князьки сподобалися ханам своєю улесливістю, запопадливістю, особливим вмінням повзати на животах і облизувати монголам чоботи. Вони залюбки брали собі за жінок ханових наложниць, розмовляли їхньою мовою, носили татарський одяг. Отримавши від монголів право старшинства, московити запозичили ординські методи керування країною. Впродовж 600 років цими правилами послуговуються й нині послуговуються їхні спадкоємці на московському престолі.
Світові політики зобов’язані зрозуміти і твердо затямити: Україна — наріжний камінь Європи на сході. Східний цивілізаційний кордон Європи збігається зі східним державним кордоном України. Відбиваючи московську агресію, українці нині захищають від ординського загарбника не тільки свою територію і державну незалежність, свої національні цінності. Ми також захищаємо від озвірілого дикуна й агресора європейські цивілізаційні цінності. Тому країни — члени НАТО давно вже мали б надати Україні сучасну зброю і військове спорядження. Якщо вони цього не зроблять найближчими днями, Путлер сприйме таку їхню поведінку як боягузтво і слабкість. Це призведе до того, що через короткий час він нахабно загрюкає кованим чоботом у двері їхніх заможних і благополучних країн.
Наслідком цього стане якщо не третя «гаряча» світова війна, то принаймні друга війна «холодна». Тоді егоїстичним і ситим європейцям доведеться забути не тільки про московські газ, горілку та ікру, а й про мирне небо над головами, про нинішній добробут.
За словами авторитетного теолога, видатного церковного діяча сучасності, людини проникливого розуму патріарха УПЦ КП Філарета, Путлер не просто розумово неповноцінний і душевно хворий шизофренік. Він одержимий дияволом. Цей плюгавий чоловічок справді біснуватий, бо давно вже продав сатані свою нікчемну, злочинну душу. Нині сам володар пекла водить на повідку цього шолудивого пса. Тому марні його спроби нав’язатися нам у брати.
Тож маємо усвідомити: Путлер — нині найбільший ворог миру і стабільності у світі, а отже, найбільший лиходій і ворог людства. Він світовий терорист номер один. Його щодня проклинають сотні мільйонів людей. Передусім рідні вбитих за його наказом українців і громадян багатьох країн Європи, навіть Азії. Проклинають ті, чиї будинки і майно були знищені його ракетами і снарядами. У пеклі, куди він дуже скоро потрапить, на нього давно вже чекають найкривавіші людиновбивці, душогуби й міжнародні терористи: Ленін, Сталін, Гітлер і бен Ладен. На нього, як на дітовбивцю, чекає також проклятий Ірод, що понад 2 тисячі років повбивав невинних немовлят.
Звісно, тоталітарний режим Путлера не вічний. Та й сам кремлівський фюрер — тимчасовий на цьому світі. Але разом з тим не можна назвати великим той народ, який терпить на своїй шиї такого лютого тирана й упиряку-кровопивцю. Московити тільки тоді змиють із себе всесвітню ганьбу і зневагу, коли повалять владу кривавих кагебістів-мільярдерів і назавжди відмовляться від імперських амбіцій.
Український народ показав усьому світові свою велич, поваливши промосковського тирана й героїчно боронячись проти його кремлівського господаря. Впевнений: пройшовши важкий, драматичний, тернистий шлях боротьби і тимчасових принижень, ми вийдемо з нього загартованими, сильними і згуртованими. Бо з нами Бог і свята Правда!
Анатолій КОВАЛЬЧУК