До дня Соборності України-2015
- 23 січня 2015
- Відгуків: 0
- Переглядів: 294
-
22 січня відзначаємо велике державне свято — День Соборності України. Саме цього дня 96 років тому на Софійському майдані Києва відбулося урочисте проголошення Акту возз"єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. На жаль, через низку несприятливих зовнішньо-і внутрішньополітичних обставин нашому народові не вдалося тоді реалізувати своїх державотворчих прагнень і створити велику єдину Соборну Україну. Дослідники тогочасних подій вже давно зробили неупереджений аналіз тих обставин. І дійшли однозначного висновку: найголовнішою причиною нашої невдачі на тому етапі національно-політичного життя стала агресивна, загарбницька політика Московії. Її більшовицький уряд був змушений надати державну самостійність бідним на ресурси Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, навіть Польщі. Але тільки не Україні. Бо Ленін лише на словах лицемірно проголошував право поневолених царизмом народів на державне самовизначення. Насправді ж він був великодержавним шовіністом і продовжував імперіалістичну політику старої влади. Він усвідомлював, що без українського хліба, вугілля й металу його режим довго не встоїть.Крім того, справі державного будівництва дуже нашкодила поведінка тодішньої влади. На її вершині перебували справді інтелігентні, високоосвічені, творчі люди. Голова законодавчої влади — Центральної Ради М. Грушевський був видатним істориком, голова уряду В. Винниченко — знаним літератором. Але цього виявилося недостатньо. Вони не мали політичної харизми. Були пацифістам, що не дооцінювали значення збройних сил, тому не створили масової української армії. Крім того, належали до лівоцентристських партій, тому довіряли миролюбним заявам московських більшовиків. Ніхто з них не був реальним, прагматичним політиком. За словами сучасниці тих подій, історика Н. Полонської-Василенко «безпорадність проводу впливала на загальний настрій. Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, — не мала сил для боротьби».
Незважаючи на те, що через деякий час національну державність було втрачено, територію України знову розділено і приєднано до чужих країн, маємо визнати: 22 січня 1919 року відбулася справді велика подія не тільки історичного, ідеологічного і політичного, але й духовного і морального значення. До неї наш народ ішов декілька сторіч. Саме холодного січневого дня 96 років тому цілому світові було продемонстровано: тривале гноблення й терор усіх окупаційних режимів не зламали національної самосвідомості і державотворчих прагнень українського народу. Збереглася духовна і ментальна єдність між різними його етнографічними групами.
Уперше на офіційному рівні свято Соборності було урочисто відзначено 22 січня 1939 року в Карпатській Україні, що мала тоді автономний статус у складі Чехословаччини. Того дня майже 30 тисяч людей зібралися в м. Хуст також для того, щоб відзначити 20-ту річницю проведення Всенародних зборів українців, на яких 21 січня 1919 року було ухвалене рішення про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки.
22 січня 1990 року на відзначення видатної події мільйони людей, взявшись за руки, утворили живу сувязь єднання. Вона простяглася від Івано-Франківська до Львова, зі Львова — до Києва і далі аж до Харкова.
Цього року День Соборності України відзначаємо в умовах агресивної війни, нав’язаної нам московським ворогом. Путінська кліка — така сама антиукраїнська за духом, сутністю і політичною практикою, як і всі попередні московські режими. Проте виросло молоде покоління патріотів, яке не дозволить ворогові знищити нашу державу, порушити її соборність, розділити і розсварити між собою українців. Крім того, на відміну від 1917–1921 років, весь цивілізований світ перебуває на боці України у цьому протистоянні зі скаженою ордою грабіжників, терористів і мародерів. Разом ми переможемо. Слава Україні і її мужнім Героям-захисникам!
Анатолій Ковальчук