(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

«Наш святий обов’язок — допомога фронту!»

  • 19 лютого 2015
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 116
  • Автор: admin
  • 0
На цьому наголосив Руслан Андрійко, депутат Київської міської ради від ВО «Свобода» на доброчинному концерті «В дорогу на війну», який відбувся 16 лютого у Музеї Івана Гончара за участі кобзарів, заслужених артистів України Тараса Компаніченка та Тараса Силенка.
Право розпочати благодійний концерт випало молодому бандуристові, бійцю батальйону «Донбас» Данилові Мельнику, який виконав ряд українських народних козацьких пісень.
«Українські вояки завжди славилися не тільки своєї мужністю і відвагою, а й добре співали, грали на музичних інструментах. Саме до таких належить і Данило Мельник, який разом із своїми побратимами вийшли з Іловайського котла,» — розповів організатор творчого заходу Валерій Гладунець, який заспівав народні пісні, записані у козацькому селі Вороньків Бориспільського району.
Тарас Силенко виконав низку, пісень пройнятих народною мудрістю і вірою в перемогу, про вояцьку звитягу часів козацтва і Визвольної війни в Україні початку ХХ ст., які тісно переплітаються з нинішніми подіями на Донбасі.
Тарас Компаніченко розповів про своє знайомство з молодим воїном-бандуристом Данилом Мельником, про його участь у творчих вечорах, які організовували Спілка жінок України, дисидент Євген Сверстюк та Олена Голуб. Кобзар говорив про багатство української культурної спадщини, звичаїв і традицій; читав поезії про козацтво; ознайомив слухачів з патріотичною поезією Спиридона Черкасенка; виконав ряд власних пісень на його слова, а також читав свою поезію, написану під впливом страшної війни на Донбасі.
На доброчинному концерті були присутні депутати Верховної Ради. Вражаючим був виступ «свободівця» Юрія Сиротюка, бійця батальйону «Січ». «Усі чекають, коли буде мир, коли будуть Мінські перемовини… У війні, яка триває понад 350 років, за один день не перемогти. Треба змиритися з тим, що погана погода, яка триває на Донбасі, надовго. Вона покращиться тоді, коли ми знищимо Москву. Всі повинні зрозуміти, що для Путіна головне — не Дебальцеве чи Донбас, для Путіна потрібні українці як людський матеріал, він прагне завоювати свідомість людей... Російська імперія завжди воювала грузинами, українцями, прибалтами, китайцями… Сьогодні, коли була майже розвалена Українська армія, на боротьбу проти окупантів піднявся український народ. Московські фільми про те, що українці — малороси, які вітають окупанта у столиці, не справдилися… На нас напала третя у світі військова країна за своїм рівнем озброєння, але вона за рік більше, як на 100 км, не просунулася.
Немає в історії прикладу, щоб у відкритому бою дика орда перемогла українців. Згадати хоча б розгром нашими козаками 100-тисячного московського війська під Конотопом. Тому треба пам’ятати, що ключова війна та, яка відбувається у мізках людини. Бо перед тим, як наступати на Донбас, Путін завоював свідомість людей Донбасу. Адже там живе більшість етнічних українців, які 1991 року це підтвердили своїм вибором... За 23 роки, на жаль, Українська держава не зробила жодного кроку, щоб забезпечити право українцям бути повноправними господарями на Донбасі.
Подібна ситуація і в Криму. Не було президентом зроблено жодної заяви, що потрібно захищати українців у Криму… Спочатку все робиться для того, щоб українці стидалися бути українцями, а потім — щоб боялися бути українцями, як тепер на Донбасі…
Хтось говорить, що треба віддати Донбас москалям. Але хто вам дав право залишати напризволяще українців і віддавати ворогу рідну землю? Перемогти Путіна дуже просто: нам треба відродити свою ідентичність, нам, українській нації, треба побудувати Українську державу! Нам треба звузити простір «русского мира», який прийшли захищати москалі (а це — російська мова, російська церква…). 
…Ключове завдання кожного — визвольну війну вести на своєму фронті. Потрібно, щоб вся країна була налаштована на перемогу. А наша влада сьогодні, не оголошуючи воєнний стан, вважає, що 7 відсотків чоловіків мають зупинити ворога, а 93 відсоткам дозволяє ходити по барах, святкувати «валентинів», запускати феєрверки. Саме влада має сказати: якщо на нас напав такий підступний ворог, то всі мають стати у стрій! Це не значить, що всі мають сидіти під Донецьком. Кожна людина має знати, що ми всі повинні бути скоординовані, займатися обороною нашої держави. Потрібно видати зброю патріотично налаштованим громадянам України, бо всі бандити вже мають зброю! Ми повинні впровадити призов, як у Швейцарії, а на Донбасі — систему козацьких поселень. Зрештою, ми маємо допомогти тим народам, які потрапили в московську кабалу, визволитися! У кожного народу є право на волю!» — наголосив Юрко Сиротюк.
Волонтери і бійці батальйону «Січ» того ж вечора вирушили до Щастя і Пісків, повезли для наших воїнів книги (посібники Ганса фон Даха «Тотальний Опір», книги Романа Коваля та «Кобзарі» Тараса Шевченка), а також теплі речі, продукти харчування, планшети з артпрограмами та навігатором.
Важливо, щоб кожен з нас пам’ятав, що ми — частина фронту! 

На фото: Юрій Сиротюк
Лариса ГРОМАДСЬКА.
Фото автора
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.