Винуватці української драми мають бути покарані
- 26 лютого 2015
- Відгуків: 0
- Переглядів: 281
-
Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про позбавлення проклятого Януковича — московської маріонетки, неука, корупціонера, злодія і вбивці тисяч українців -- звання Президента України. Нагадаю: відповідно до чинного законодавства після закінчення терміну повноважень президентське звання, а також багато пільг (висока пенсія, державна дача, охорона, броньований автомобіль, високоякісне безкоштовне медичне обслуговування тощо), які фінансуються з державного бюджету, зберігаються за особою довічно. Правильне, але запізніле рішення! Не зрозуміло, чому так довго зволікали нардепи з його прийняттям? Навіть новообраній Верховній Раді потрібно було для цього майже 3 місяці.
На переконання багатьох українців, парламент має виявити послідовність і зобов’язаний ухвалити низку аналогічних рішень з позбавлення президентських звань також Кравчука, Кучми і Ющенка. Адже ніхто з них не впорався з обов’язками глави держави, не став гарантом додержання Конституції, прав і свобод українців. Усі вони цинічно порушили дану на Біблії присягу. Отже, зрадили Бога й український народ. Жоден не виконав більшості пунктів виборчої програми. Перебуваючи на високому державному посту, вони, як правителі, продемонстрували цілковиту бездарність, безпорадність, некомпетентність, політичну й державотворчу імпотентність.
Їхня кадрова політика ніколи не ґрунтувалася на залученні до влади розумних, порядних професіоналів-патріотів. Під час перебування на високій посаді оточили себе сірими посередностями: кар’єристами, підлабузниками, вискочками, пристосуванцями, казнокрадами, кумами, сватами й «любими друзями». До кола найближчих до них чиновників потрапило також чимало агентів спецслужб чужої держави. Усі колишні президенти винні у злочинній «прихватизації», у появі в Україні групи олігархів—мільярдерів, які, ставши монопольними власниками цілих галузей промисловості, «зароблені» в нашій державі гроші безперешкодно вивозили в офшори. Тобто, замість вкладати їх у модернізацію вітчизняних підприємств, інвестували розвиток економік чужих країн. При всіх президентах шаленими темпами зростали негативні суспільні явища, небачених масштабів досягла корупція.
Ніхто із них, будучи Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил, не дбав про обороноздатність держави. Навпаки: всі злочинно нищили її військовий потенціал, наживалися на продажі за тіньовими схемами зброї. Зруйнували один з найпотужніших у світі військово-промислових комплексів, продукція котрого могла б використовуватися на переозброєння нашої армії, а також іти на експорт. А це давало можливість зберегти десятки тисяч робочих місць, приносило б Україні щороку мільярдні прибутки. Сьогодні, щоб захиститися від нахабного, жорстокого і підступного агресора, П. Порошенко принизливо просить зброї в Обєднаних Арабських Еміратах, країні, яка ніколи раніше її не виробляла. Отож, підриваючи обороноздатність України, ці діячі ослаблювали її перед зовнішнім ворогом, зраджували національні інтереси України.
Українське законодавство дуже недосконале й не чітке в частині юридичної відповідальності керівних осіб (обраних чи призначених) за непрофесіоналізм, бездарне урядування, за невиконання програм. Фактично відсутній механізм позбавлення за народною ініціативою мандатів чи відкликання з посад діячів, які не впоралися з обов’язками депутата, Президента, керівника і владними повноваженнями. Тому позбавлення колишніх бездарних очільників держави звань і всіх пільг буде формою притягнення їх до політичної і моральної відповідальності. Такий нормативно-правовий акт парламенту стане уроком як для нинішніх керівників, так і для всіх майбутніх. У нас не повинно бути ні недоторканих, ні недоторканних!
Роль особи в історії дуже велика. Люди усвідомили це ще в давні часи, коли всі воювали проти всіх. Від мудрості, волі, мужності, кмітливості вождів залежала доля племен, народів і держав. Вони завжди несли перед Богом і громадою тягар відповідальності за життя, забезпечення озброєнням кожного свого воїна.
Позбавлення всіх звань і пільг повинно стосуватися також усіх колишніх керівників Уряду, їхніх заступників, міністрів, керівників Верховної Ради, нардепів та інших чиновників. Адже вони різною мірою стали винуватцями всіх нинішніх проблем і бід України. Одні, перебуваючи на посадах, не проводили назрілих реформ, інші бачачи зблизька всі неподобства, мовчали, не протестували. Більшість із них передусім дбали тільки про добробут своїх родинних кланів, підло зрадивши український народ.
Жодна влада не має права вважати себе безгрішною, а свою політику -- єдино правильною. Її керівники повинні мати безперервний зв"язок з народом, щоб відчувати настрої суспільства, знати правду про оцінки громадськістю їхніх слів і дій. Щоб своєчасно вносити в них корективи. На жаль, нині цього не бачимо. Навіть Президент П. Порошенко, освічена людина й досвідчений політик, іноді робить необдумані заяви, дає обіцянки, яких потім не виконує, довго тримає на відповідальних посадах осіб, які неспроможні впоратися зі своїми обовязками. Це помічають також наші закордонні друзі. Вони прямо вказують на відсутність в Україні справжніх реформ (тому неохоче надають фінансову допомогу), на професійну слабкість військового керівництва (тому не надають нашій армії сучасної зброї).
Суспільство не розуміє, чому Порошенко навіть через 9 місяців після обрання Президентом не позбувся свого бізнесу. Адже цього вимагає від нього закон! Не може чи не хоче? Сидіти одночасно на двох віддалених один від одного стільцях, якими є влада і бізнес, дуже незручно. В умовах ворожої агресії Президент зобов’язаний 24 години на добу бути цілком зосередженим тільки на державних справах.
Нерозуміння викликає інформація про те, що між головами адміністрацій Порошенка і Путіна щодня відбуваються телефонні розмови. Що обидва президенти хоча б один раз у 10 днів теж спілкуються в телефонному режимі. Очевидно, на початку розмови чемно бажають один одному доброго дня, а наприкінці—ще й доброго здоровя. Звісно, за таких обставин наш гарант, бажаючи недолугому Януковичу на віки-вічні горіти в пекельному вогні, не додав, що в одному котлі зі смолою разом із цим виродком мають перебувати ще й Путін з усім своїм кремлівським шоблом — найлютіші вороги України, найголовніші винуватці нинішніх трагічних подій.
Важко уявити, щоб під час Другої світової війни передзвонювалися між собою Черчіль і Гітлер. Чи щоб на території ворожої Німеччини функціонували цукеркові фабрики Рузвельта. І справді, чому б Порошенку, не закрити це питання, подарувавши свою липецьку шоколадну фабрику одному з товариств українців у РФ. Тоді всі немалі прибутки від її діяльності були б використані на створення україномовних радіо-телепрограм, на організацію курсів з вивчення української мови, на придбання українських книг для бібліотек, для допомоги нашим землякам, яких лиха доля закинула на чужину.
Усі, хто прагне керівних посад, хай знають: влада це не тільки мяке крісло під тобою, це ще й гострий меч над головою! Так, саме той гострий Дамоклів меч, що висить на тонкій волосинці вістрям донизу над кожним правителем. Він має щомиті нагадувати йому про колосальну відповідальність за країну, за безпеку й добробут народу, який обрав тебе своїм провідником.
На переконання багатьох українців, парламент має виявити послідовність і зобов’язаний ухвалити низку аналогічних рішень з позбавлення президентських звань також Кравчука, Кучми і Ющенка. Адже ніхто з них не впорався з обов’язками глави держави, не став гарантом додержання Конституції, прав і свобод українців. Усі вони цинічно порушили дану на Біблії присягу. Отже, зрадили Бога й український народ. Жоден не виконав більшості пунктів виборчої програми. Перебуваючи на високому державному посту, вони, як правителі, продемонстрували цілковиту бездарність, безпорадність, некомпетентність, політичну й державотворчу імпотентність.
Їхня кадрова політика ніколи не ґрунтувалася на залученні до влади розумних, порядних професіоналів-патріотів. Під час перебування на високій посаді оточили себе сірими посередностями: кар’єристами, підлабузниками, вискочками, пристосуванцями, казнокрадами, кумами, сватами й «любими друзями». До кола найближчих до них чиновників потрапило також чимало агентів спецслужб чужої держави. Усі колишні президенти винні у злочинній «прихватизації», у появі в Україні групи олігархів—мільярдерів, які, ставши монопольними власниками цілих галузей промисловості, «зароблені» в нашій державі гроші безперешкодно вивозили в офшори. Тобто, замість вкладати їх у модернізацію вітчизняних підприємств, інвестували розвиток економік чужих країн. При всіх президентах шаленими темпами зростали негативні суспільні явища, небачених масштабів досягла корупція.
Ніхто із них, будучи Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил, не дбав про обороноздатність держави. Навпаки: всі злочинно нищили її військовий потенціал, наживалися на продажі за тіньовими схемами зброї. Зруйнували один з найпотужніших у світі військово-промислових комплексів, продукція котрого могла б використовуватися на переозброєння нашої армії, а також іти на експорт. А це давало можливість зберегти десятки тисяч робочих місць, приносило б Україні щороку мільярдні прибутки. Сьогодні, щоб захиститися від нахабного, жорстокого і підступного агресора, П. Порошенко принизливо просить зброї в Обєднаних Арабських Еміратах, країні, яка ніколи раніше її не виробляла. Отож, підриваючи обороноздатність України, ці діячі ослаблювали її перед зовнішнім ворогом, зраджували національні інтереси України.
Українське законодавство дуже недосконале й не чітке в частині юридичної відповідальності керівних осіб (обраних чи призначених) за непрофесіоналізм, бездарне урядування, за невиконання програм. Фактично відсутній механізм позбавлення за народною ініціативою мандатів чи відкликання з посад діячів, які не впоралися з обов’язками депутата, Президента, керівника і владними повноваженнями. Тому позбавлення колишніх бездарних очільників держави звань і всіх пільг буде формою притягнення їх до політичної і моральної відповідальності. Такий нормативно-правовий акт парламенту стане уроком як для нинішніх керівників, так і для всіх майбутніх. У нас не повинно бути ні недоторканих, ні недоторканних!
Роль особи в історії дуже велика. Люди усвідомили це ще в давні часи, коли всі воювали проти всіх. Від мудрості, волі, мужності, кмітливості вождів залежала доля племен, народів і держав. Вони завжди несли перед Богом і громадою тягар відповідальності за життя, забезпечення озброєнням кожного свого воїна.
Позбавлення всіх звань і пільг повинно стосуватися також усіх колишніх керівників Уряду, їхніх заступників, міністрів, керівників Верховної Ради, нардепів та інших чиновників. Адже вони різною мірою стали винуватцями всіх нинішніх проблем і бід України. Одні, перебуваючи на посадах, не проводили назрілих реформ, інші бачачи зблизька всі неподобства, мовчали, не протестували. Більшість із них передусім дбали тільки про добробут своїх родинних кланів, підло зрадивши український народ.
Жодна влада не має права вважати себе безгрішною, а свою політику -- єдино правильною. Її керівники повинні мати безперервний зв"язок з народом, щоб відчувати настрої суспільства, знати правду про оцінки громадськістю їхніх слів і дій. Щоб своєчасно вносити в них корективи. На жаль, нині цього не бачимо. Навіть Президент П. Порошенко, освічена людина й досвідчений політик, іноді робить необдумані заяви, дає обіцянки, яких потім не виконує, довго тримає на відповідальних посадах осіб, які неспроможні впоратися зі своїми обовязками. Це помічають також наші закордонні друзі. Вони прямо вказують на відсутність в Україні справжніх реформ (тому неохоче надають фінансову допомогу), на професійну слабкість військового керівництва (тому не надають нашій армії сучасної зброї).
Суспільство не розуміє, чому Порошенко навіть через 9 місяців після обрання Президентом не позбувся свого бізнесу. Адже цього вимагає від нього закон! Не може чи не хоче? Сидіти одночасно на двох віддалених один від одного стільцях, якими є влада і бізнес, дуже незручно. В умовах ворожої агресії Президент зобов’язаний 24 години на добу бути цілком зосередженим тільки на державних справах.
Нерозуміння викликає інформація про те, що між головами адміністрацій Порошенка і Путіна щодня відбуваються телефонні розмови. Що обидва президенти хоча б один раз у 10 днів теж спілкуються в телефонному режимі. Очевидно, на початку розмови чемно бажають один одному доброго дня, а наприкінці—ще й доброго здоровя. Звісно, за таких обставин наш гарант, бажаючи недолугому Януковичу на віки-вічні горіти в пекельному вогні, не додав, що в одному котлі зі смолою разом із цим виродком мають перебувати ще й Путін з усім своїм кремлівським шоблом — найлютіші вороги України, найголовніші винуватці нинішніх трагічних подій.
Важко уявити, щоб під час Другої світової війни передзвонювалися між собою Черчіль і Гітлер. Чи щоб на території ворожої Німеччини функціонували цукеркові фабрики Рузвельта. І справді, чому б Порошенку, не закрити це питання, подарувавши свою липецьку шоколадну фабрику одному з товариств українців у РФ. Тоді всі немалі прибутки від її діяльності були б використані на створення україномовних радіо-телепрограм, на організацію курсів з вивчення української мови, на придбання українських книг для бібліотек, для допомоги нашим землякам, яких лиха доля закинула на чужину.
Усі, хто прагне керівних посад, хай знають: влада це не тільки мяке крісло під тобою, це ще й гострий меч над головою! Так, саме той гострий Дамоклів меч, що висить на тонкій волосинці вістрям донизу над кожним правителем. Він має щомиті нагадувати йому про колосальну відповідальність за країну, за безпеку й добробут народу, який обрав тебе своїм провідником.
Анатолій Ковальчук