Держава повинна опікуватися тими, хто її захищає

Редакція «Ринку…» вже подавала у попередньому числі газети короткі відомості про тепер уже колишнього учасника АТО Віталія Миколайовича Оврамця, 1984 року народження, батька двох дітей. Він був мобілізований у травні минулого року. Служив у батальйоні «Київська Русь» Збройних сил України водієм зенітної установки — спочатку у Слов’янську, охороняв блок-пости біля гори Карачун, потім у Дебальцево. У серпні біля села Фащівка Луганської області під час артобстрілу «градами» отримав поранення в плече. У непритомному стані був доставлений до найближчого медзакладу. Був прооперований, та права рука так і не відновила свою попередню працездатність. Три місяці поневірявся у військових шпиталях. Потім недолікованому сказали повертатися додому…Тож тепер про все докладніше.

 

Редакції газети стало відомо про Віталія через волонтерку, депутата Бориспільської райради від ВО «Свобода» Наталію Андрощук, яка випадково дізналася, що Віталій після поранення і лікування вже перебуває вдома. А завітавши до нього, дізналася, що молодого чоловіка звільнили з роботи і йому ще потрібне лікування. Тож наполягла і посприяла, аби він пройшов кваліфікаційну медичну комісію у Бориспільській ЦРЛ з метою визначення групи інвалідності, де йому також були призначені лікувальні процедури. Саме під час перебування Віталія Оврамця у нашій лікарні нам вдалося поспілкуватися з ним.

Завідувач відділення травматології Бориспільської ЦРЛ В. В. Венгрін, під опікою якого перебував Віталій, повідомив, що лікування повинно дати свої результати, хоча маленькі металеві осколки, які зачепили нерви руки, ще залишаються у м’яких тканинах плеча. Тож порекомендував пацієнту пройти ще й санаторно-курортне лікування, а руку розробляти відповідними фізичними вправами… 

 

— Віталію, коли Вас мобілізували, то відразу відправили на фронт?

— Спочатку нас доправили до військової частини «Десна», що на Чернігівщині, де тоді формувався батальйон «Київська Русь» з метою охорони блок-постів у Київській області. Нам казали, що ми на фронт не поїдемо.

— Але потім ваш батальйон таки передислокували у зону бойових дій?

— Так. Спочатку нас привезли у Слов’янськ Донецької області, а далі — на гору Карачун. Тоді частина батальйону залишилася на горі, а нас розподілили по блок-постах. Один з наших постів був неподалік Горлівки. Потім ми були в Дебальцевому, а поранення я отримав поблизу села Фащівка Луганської області.

— А як це сталося?

— Це трапилося вночі 19 серпня близько 2-ї години. Зненацька по місцю дислокації нашого батальйону стали «працювати» російські «гради». Під час обстрілу я перебував у кабіні машини зенітної установки. Один із уламків від ракети, яка вибухнула зовсім поруч, залетів у кабіну, пробивши її. Я відразу відчув, що у мене заніміла рука. Вискочив з палаючої машини, скинув із себе те, що горіло на мені, і став добиратися до штабу, де знепритомнів. Там мені надали першу медичну допомогу, а потім повезли в Артемівськ. Опритомнів у кареті швидкої медичної допомоги.

— Як довго довелося лікуватися?

— З Артемівська мене повезли на Київ. Через значну втрату крові, у військовому шпиталі мені переливали кров. Спочатку я був у травматології, потім перевели в Ірпінь. Після дали 30 діб відпустки. Потім сказали повернутися знову у шпиталь. Поклали мене у відділення загальної терапії. Там я лікувався півмісяця. А згодом відправили у військовий санаторій у Циблях на Переяславщині.

— Хто Вам допомагав під час лікування?

— Велика подяка волонтерам, які до нас приїжджали і приносили нам їжу, гроші. Вдома однокласники складалися грішми, Старинська і Сошниківська школи допомагали. Казала мама, що і голова сільської ради приїздив до мене додому, але мене не застав.

— Чи визнано Вас учасником бойових дій?

— Точно відповісти не можу (Віталій дістає спочатку одну довідку і зачитує звідти ствердження про те, що він «перебуваючи у військовому відрядженні у складі військової частини, залучався та брав участь в антитерористичній операції», та іншу довідку — «Про безпосередню участь особи в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України»).

— Як зараз себе почуваєте?

— Рука іноді синіє… Якось я показав одному нейрохірургу рентгенівські знімки плеча, то він мені підказав, що у самому нерві сидить невеличкий осколочок. Його потрібно витягнути і зшити нерв. Через це у мене нерв той не відновлюється, а рука згодом може стати нерухомою. Проте цю операцію мені чомусь ніхто не призначає, а навпаки, говорять, що операційне втручання більше не потрібне. У київському військовому шпиталі теж сказали, що нічого такого не потрібно робити, що осколки самі повиходять. Проте я підозрюю, що у нас таку операцію просто не роблять. То хай би підказали, до кого звернутися…

 

Коментар Наталії Андрощук:

— Коли ми приїхали вперше до Віталія додому, він не знав що йому робити, будучи звільненим з роботи. У селі є дільнична лікарня, і ніхто зі лікарів до чоловіка не підійшов, не глянув документи… І він сидів вдома вже скільки часу… Адже його можна було раніше покласти й оформляти групу інвалідності. Тоді я звернулася до заступника голови районної ради, до головного лікаря Бориспільської ЦРЛ, щоб покласти його у нас на обстеження. Йому тут вручили цілий перелік медикаментів і — йди купуй. За що він їх мав купити? Я знов телефоную до головного лікаря, до заступника голови райради і запитую: «Ви смієтеся?». Лише тоді вже організували забезпечення лікування. Я не знаю, що було, якби ми до Віталія тоді не прихали… Хто б яку йому пенсію призначив?..

 

П.М. Як стало відомо, медична комісія визначила стан здоров’я Віталія Оврамця ІІІ групою інвалідності. Проте йому потрібно ще лікуватися, щоб відновити працездатність правої руки. Нині тривають консультації щодо його подальшого лікування.

Кошти можна переказувати на картку «ПриватБанку» 4149 4978 1843 2314 (власник картки — Оврамець Віталій Миколайович).

На фото:
1. Віталій Оврамець під час лікування у Бориспільській ЦРЛ
2. Разом із заввіділенням травматології ЦРЛ Вітаєм Венгріним та волонтеркою, депутатом Бориспільської райради Наталією Андрощук

Вадим ШАПОШНІКОВ