(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Городища — свідки древності

  • 28 травня 2015
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 391
  • Автор: admin
  • 0
Городище в селі Старе
Якщо поглянути на карту археологічних пам’яток Бориспільського району, то чітко можна простежити дві лінії укріплень. Одна пролягає по Лівобережжю між Переяславом і Києвом через села Старе, Головурів, Вороньків, Проців, Вишеньки, друга, більш віддалена від Дніпра, проходить через Любарці, Іванків, Бориспіль. Першу лінію започатковує городище у Старому. Воно розташоване в урочищі Замок і займає підвищення прямокутної форми розмірами 80 х 60 м. На його краю збереглися залишки потужного валу. У культурному шарі знайдено уламки посуду XII, XIII та XVII, XVIII століть. Його обстежувала експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом М. П. Кучери. Вона виявила залишки дерев’яних конструкцій. Городище, як укріплення, використовувалося у козацьку добу. 
Поряд із городищем розташоване селище великокнязівської епохи. А це ознаки того, що в городі жили ратні люди, які несли сторожову службу, а в селищі проживали мирні жителі, котрі займалися землеробством та промислами. 
У XIX столітті дослідник історії Переяславщини А. В. Стороженко писав, що назва села Старе вказує на давність його заселення, бо в межах Переяславської землі існувало багато городищ, розкиданих в різних місцях, але зосереджених головним чином біля великих річок. Це зумовлено тим, що близькість зі степом спонукала жителів до особливих умов. Вони змушені були нести всю тяжбу бойового життя і вишукувати можливі способи захисту землі від нападу кочівників. Розмістившись у більш-менш зручних для осілості місцях, населення прагнуло пристосуватися до навколишніх умов життя і захистити себе від різного роду випадковостей та несподіванок.
Городище Старе, біля якого виникло село з такою ж назвою, вказує на його заселеність в давні часи. Можна вважати, що виникнення городища відноситься до періоду XI, XII століть, коли Переяславщина найбільше потерпала від руйнівних набігів степовиків. Перший документ належить до часу князювання Олександра (Олелька) Володимировича з роду князів Ольгердовичів, коли він віддав великі простори землі по обидва боки Дніпра у володіння своєму боярину Олехну Сохновичу. У грамоті від 1 лютого 1455 року повідомляється: «Я, Олександр Володимирович, князь київський, даю боярину моєму Олехну Сохновичу городище Старе над Дніпром, Покалаурове, селище Булатчин, селище Кругле, селище Сошникове за Каранню з озером Білим, і того три городища за Дніпром: Бусурменське, Ярославське, Салькове з озерцем Линовим і селище Процеве…». Городище у Старому розташоване на горі біля колишньої земської школи. Нині ознаки його мало помітні. 
Любарецьке городище
Одне з малодосліджених укріплених городищ, розташоване на відстані кілометра від села Любарці, на північно-західній його околиці, біля болота, ліворуч від дороги, що веде до Іванкова. Перше повідомлення про нього зустрічається у збірнику топографічних відомостей за 1917 рік. Воно мало округлу форму, в довжину і ширину — по 23 метри, і вже в той час було розоране під посіви. Археологи знайшли тут фрагменти посуду XI–XIII ст. 
Експедиція Інституту археології під керівництвом М. П. Кучери в 1971 році виявила вал і рів повністю знищеними. Зберігся лише культурний шар на місці городища і неукріпленого поселення площею 150 х 90 м. Він насичений фрагментами керамічного посуду великокнязівської доби. Колекція знахідок зберігається у фондах Інституту археології НАН України. 
Наукові свідчення про нього дуже обмежені. Вперше схематичний план городища накреслив і представив у курсовій роботі студент історичного факультету Київського педагогічного інституту імені М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова) П. Ф. Зінченко з села Іванків у 1989 році.
Іванківське городище
До археологічних пам’яток давньоруської епохи належить Іванківське городище, розташоване на північному сході села. У вересні 1925 року розвідувальні роботи проводила експедиція Інституту археології ВУАН під керівництвом Валерії Євгенівни Козловської. Вона проводила дослідження в Борисполі та Іванкові. Виявлене городище було частково досліджене. Розташоване воно біля колишньої затоки річки Альти — Любки, північніше старого шляху із Іванкова в село Кірове.
Городище оточене двома концентричними валами висотою близько двох метрів, довжиною по периметру 273 метри. Вали розорані, але придатні для археологічних досліджень. Як повідомлялося в газеті «Колективіст» за 1941 рік, експедиція, крім городища, виявила кілька селищ князівської доби. Але їх опис і дослідження знахідок не проводила. 
1981 року місцеві краєзнавці, досліджуючи городище, знайшли тут шиферні пряслиця, які використовувалися у ткацькому виробництві, кераміку слов’янського посуду, фрагменти глиняних амфор, уламки скляних браслетів, тиглі, шлак від виготовлення скла. На думку краєзнавців, у середині городища діяла ремісницька майстерня з виготовлення скляних браслетів, бо саме вони найбільше зустрічаються у давньоруських шарах. 
Городище розміщене на рівній, трохи підвищеній місцевості. Його ґрунтовне дослідження може дати цікаві результати. Але давньоруський період не вичерпується лише однією пам’яткою. На захід від городища на відстані 200 метрів від нього виявлено ще одне поселення великокнязівської епохи. На цьому місці знайдено слов’янську кераміку, бронзові браслети і шиферні пряслиця, залізне зубило, кам’яні бруски, уламок залізного свердла, цвяхи. Ці знахідки розміщені в експозиції Іванківського районного краєзнавчого музею. 
Навесні 1981 р. поблизу автобусної зупинки біля Іванкова на шляху Київ–Харків виявлено поселення періоду давньої Русі. При його обстеженні знайдено уламки посуду, кераміку, шиферні пряслиця. Мешканці цього поселення займалися землеробством, скотарством, рибальством, полюванням.
Однією з найцікавіших знахідок на місці давньоруського поселення є бронзова сокирка-амулет, знайдена учнем місцевої школи Олександром Депешком. Вона має виямку з внутрішнього боку. Обух з отвором і виступами в середину. Довжина леза сокирки — 25 мм. Лезо з обох боків прикрашене орнаментами у вигляді кружечків, що відображають загальновідомі символи Перуна. Кружечки — то знаки, а ламані зиґзаґоподібні лінії — символи блискавки. Такі амулети прикріплювалися до намиста, і як прикраси носили жінки й чоловіки. Виявлені давньоруські поселення навколо Іванкова та знахідки на їх територіях засвідчують про високий рівень культури і мистецтва наших далеких предків. 
Колекція археологічних знахідок зберігається в Інституті археології НАН України та в історико-краєзнавчому музеї Іванкова. Дослідження проводив місцевий краєзнавець П. Ф. Зінченко, який накреслив план Іванківського городища та розробив карту археологічних пам’яток Бориспільщини періоду XI–XIII століть. 

На фото: Городище. Сучасний вигляд
Андрій ЗИЛЬ,
краєзнавець
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.