Добровольці Божої Чоти відвідали Бориспіль
- 04 червня 2015
- Відгуків: 0
- Переглядів: 317
-
У Борисполі відбувся показ фільму про Героїв наших днів, справжніх воїнів-кіборгів — «Добровольці Божої чоти». 22 травня під час презентації кінострічки у нашому місті були присутні режисер Леонід Кантер та герої документального фільму — захисники Донецького аеропорту, серед яких і наш земляк, бориспілець Віталій Горкун (на фото). До зали міського будинку культури завітали бійці нинішньої війни на Донбасі, школярі, депутати міськради на чолі з мером Анатолієм Федорчуком, люди різного віку, яким небайдужа доля нашої України. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих воїнів.
Цей фільм — про історію творення нової української армії. На початку йдеться про те, як повсталий народ під час Революції гідності скинув кримінальний уряд і вигнав васалів російської імперії. Розлючений колонізатор кидає на Україну свої війська та захоплює частину території. Президент України підписує угоду про перемир"я та лінію розмежування сторін, згідно з якою Донецький міжнародний аеропорт опинився за межею... Та патріоти-добровольці не згодні віддавати його ворогові. 242 дні тривала героїчна оборона! Та, врешті, під прицільним обстрілом танків будівля аеропорту завалилася. «Люди витримали, не витримав бетон!» — так говорять новітні Герої.
Автори розповідають, що за кордоном цей фільм називається «Українці», оскільки вони б хотіли, щоб у світі був саме такий образ українців — героїв-захисників, а не слабких заробітчан-жебраків, які поневіряються по світу. «Добровольці Божої Чоти» — це фільм-дума. Як розповів режисер, раніше писали інші думи, тому що у них не було відеокамер, а сьогодні вони створюють свої думи на екрані.
Після перегляду стрічки відбувся аукціон, на якому було зібрано понад 20,5 тис. грн. Приємно, що фото бориспільського кіборга Віталія Горкуна, яке було зроблено у Донецькому аеропорту, продали за 2600 грн.! А зібрані добровільні пожертви після показу фільму будуть направлені на потреби української армії.
Ось як відгукується про прем’єрний показ у Борисполі режисер Леонід Кантер: «Показ у Борисполі перевершив всі мої очікування. Все було організовано по вищому розряду. На самому в’їзді у місто нас зустріли бігборди — «Добровольці Божої Чоти». І далі сіті-лайти на вулицях і купа супровідної продукції: календарики, грамоти, діти, що читали вірші, від яких мурашки бігали по шкірі, побратими-кіборги і красуні з червоного хреста, ЗМІ, фуршет — все було реально вчасно і якісно. Можливо, тому, що головним організатором був кіборг «Гарік» — Віталій Горкун, можливо, тому, що долучилися інші побратими, можливо, тому, що в нього дуже класна й організована команда, можливо тому, що і голова міста не стояв осторонь і активно допомагав, можливо, тому, що зал бориспільського БК кращий багатьох обласних кінотеатрів, можливо тому, що спонсори підтримали. Та насправді — тому що дуже хотіли.»
«Добровольці Божої Чоти» — це фільм, який не покажуть по телебаченню, оскільки думка митців і героїв не завжди збігається із загальнодержавною політикою. Такі кінофільми варто показувати дітям, щоб виховувати справжніх патріотів.
Десантник-доброволець з Борисполя
28-річний десантник з Борисполя Віталій Горкун (позивний — Гарік) ще 8 березня 2014 року, на початку вторгнення РФ на територію Криму добровільно прийшов до Бориспільського військкомату. А вже 10-го йому зателефонували, що від’їзд о 17.00… Друзям по телефону повідомив, що їде до Криму зупиняти москалів. Один товариш прийшов проводжати Віталія після роботи у костюмі і туфлях, у такому «обмундируванні» і сам поїхав на війну… Гарік пригадує, що їх відправляли без проходження медичної комісії. Звичайно, вони на здоров’я не жалілися, але були хлопці навіть із штучними суглобами чи іншими проблемами…«Спочатку потрапив до зв’язківців, де для мене все було незрозуміле. І я перевівся у десантні війська до Миколаєва, оскільки під час строкової служби у 2004-05 роках служив десантником у Житомирі, — пригадує Віталій Горкун. — У Донецькому аеропорту був дві ротації по 10 днів. Весь цей час ми були в повному обмундируванні, у холоді, під дощем мокли і висихали, а потім знову мокли… Після надмірної втоми година-дві відпочинку іноді здавалася повноцінним сном. Був випадок, коли у хлопця навіть відмовили нирки… Тому понад 10 днів там фізично витримати було дуже складно… Та ще важко — морально, коли в аеропорту не відчуваєш підтримки генералів, які не дозволяють використовувати артилерію. Але у полон там ніхто не здається, там стоять найвідважніші, справжні кіборги!..»
За словами Віталія, у Кадирова вояки нікудишні: немає у них того духу, який присутній в українських воїнів, бо навіть простий мобілізований українець Іван-сантехнік значно сильніший духом за найманця-бойовика.
У Донецькому аеропорту хлопці жартували, що доля Гаріка — аеропорт, адже до війни він працював в аеропорту «Бориспіль», потім — у «Жулянах»...
Лариса ГРОМАДСЬКА.
Фото В. Шапошнікова